Постанова № 26321889, 07.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3672/12

категорія 8.2

07 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р.,-

встановив:

Позивач звернулося до суду з позовом до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0000142301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92040,00 грн., у тому числі: 61360,00 грн. основного платежу і 30680,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позову вказав на те, що податковим органом безпідставно зазначено, що операції по формуванню податкового кредиту не мають реального товарного характеру по взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Позивач зазначив, що факт отримання ТОВ "Титан" нафтопродуктів від ТОВ "ЛЕК ОІЛ" у листопаді 2011 року підтверджується первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, а припущення відповідача про фіктивність контрагентів постачальника не дає підстав податковому органу стверджувати про те, що договір укладений між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" не тягне за собою настання реальних наслідків та є нікчемним.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Пояснили, що в ході проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Титан" з питань правових відносин з ТОВ "ЛЕК ОІЛ", податковим органом встановлено, що позивачем сформовано сумнівний податковий кредит. Крім того, вказали, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі нафтопродуктів, документів, що посвідчують транспортування, сертифікатів відповідності. Також, відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України встановлено, що ТОВ "ЛЕК ОІЛ" є посередником, основними постачальниками якого є підприємства з ознаками фіктивності, а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ" за листопад 2011 року, про що складено акт № 5/5/23-07/30597957 від 01 березня 2012 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в часині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Титан" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 61360,44 грн. за листопад 2011 р.

На підставі акту перевірки № 5/5/23-07/30597957 від 01 березня 2012 року Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92040,00 грн., у тому числі: 61360,00 грн. основного платежу і 30680,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в порядку адміністративного узгодження до ДПС у Житомирській області, за результатами якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., залишено без змін.

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" 23.06.2011 р. укладено договір поставки нафтопродуктів № МО27.

Відповідно до пункту 1.1 Договору встановлено, що ТОВ "ЛЕК ОІЛ" зобов'язується поставити та передати, а покупець - ТОВ "Титан" прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного Договору нафтопродукти. Фактична кількість товару визначається і підтверджується видатковими накладними та рахунками - фактурами.

На виконання умов даного договору ТОВ "Титан" у листопаді 2011 року було проведено оплату за бензин на загальну суму 368162,64 грн., з яких ПДВ становить 61360,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких є в матеріалах справи.

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, факт отримання ТОВ "Титан" вказаного бензину за договором поставки в листопаді 2011 року підтверджується видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, сертифікатами відповідності, копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що поставлений бензин реалізовано ТОВ "Титан", відповідно до фіскальних звітних чеків, які містяться в матеріалах справи, а тому твердження відповідача щодо безтоварності операцій з придбання нафтопродуктів спростовується.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "ЛЕК ОІЛ" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Титан" і ТОВ "ЛЕК ОЙЛ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Володарсько - Волинськю міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору поставки нафтопродуктів № МО27 від 23.06.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних статей Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в ціні товару - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., а тому оскаржуване рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" у вигляді 920,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., прийняте Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан" з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 920,40 грн. сплаченого судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 серпня 2012 р.