Ухвала суду № 26320094, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 131984/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року по справі за позовом Підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Гран-Інвест" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

26 серпня 2011 року Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору, "Гран-Інвест" (ППНІІ "Гран-Інвест") звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року № 0000712302 та визнання дій протиправними.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 115) - зменшив позовні вимоги: просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000712302 від 06 квітня 2011 року з підстав, наведених у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 квітня 2011 року на підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ від 22.03.2011 року № 1704/23-3/31788549 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712302 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 84 583,34 грн., з них: за основним платежем 67 666.67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16 916,67 грн., за порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області № 2503/10/25-006 від 08 червня 2011 року та рішенням Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2011 року № 14742/6/25-0115 скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважав протиправними дії Луцької ОДПІ щодо викладення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Авто-Газ-Сервіс 2007" і ВАТ "Рафалівський кар'єр" з таких підстав.

ППНІІ "Гран-Інвест" 22 листопада 2010 року був укладений письмовий договір з ВАТ "Рафалівський кар'єр" про надання транспортних послуг по перевезенню розкривних порід кар'єру, а також 29 листопада 2010 року такий же договір з ТОВ "Авто-Газ-Сервіс 2007".

Податковий орган вважав вчинені правочини нікчемними, такими, що суперечать моральним засадам суспільства в силу статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Авто-Газ-Сервіс 2007" не могло надати послуги через відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу.

Основним аргументом позивача щодо хибності висновків податкового органу є те, що укладені між суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності договори не мають ознак нікчемності, спрямовані на реальне настання наслідків, відповідають вимогам закону, в судовому порядку не визнані недійсними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 06 квітня 2011 року № 00000712302 про збільшення суми грошового зобов'язання Підприємству, що повністю належить іноземному інвестору, "Гран-Інвест" за платежем податок на додану вартість на 84 583 грн. 34 коп. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три грн. 34 коп.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ППНІІ "Гран-Інвест" безпідставно включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року 67 666,67 грн. ПДВ від вартості проведених робіт по капітальному ремонту кубізатора. А оскільки, кубізатор не належить ППНІІ "Гран-Інвест" ні на умовах договору оренди, ні довіреності, не є власністю, а тому його ремонт та інше поліпшення не відносяться до господарської діяльності позивача, тому останнім порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 67 666,67 грн.

Крім того, ППНІІ "Гран-Інвест" за усним договором надано послуги ВАТ "Рафалівський кар'єр" по вивезенню розкривних порід кар'єру на загальну суму 300 000 грн., в т.ч. 50 000 грн. ПДВ. При наданні вказаних послуг позивач виступав як посередник, а фактично вказані послуги повинно було надати ТОВ "Авто-Газ-Сервіс 2007", про що був укладений усний договір. Надані позивачу ТОВ "Авто-Газ-Сервіс 2007" податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням законодавства, оскільки в порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Тому у відповідності до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 3 статті 203 ЦК України, на думку податкового органу, дані угоди є нікчемними, а безпідставно сформований позивачем в грудні 2010 року податковий кредит в сумі 50 000 грн. за нікчемним правочином спричинив втрату доходної частини Державного бюджету України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

Матеріалами справи встановлено, що ППНІІ "Гран-Інвест" 04 грудня 2001 року зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Луцької міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 390410 (а.с.63), довідкою № 882 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (СДРПОУ), виданою Головним управлінням статистики у Волинській області (а.с.64).

Луцькою ОДПІ з 22 лютого по 15 березня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ППНІІ "Гран-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ВАТ "Рафалівський кар'єр", ТОВ "Авто-Газ- Сервіс 2007" та ПП "Симетрія", за результатами якої складено акт від 23 березня 2011 року № 1704/23-3/31788549 (а.с. 13-24).

Перевіркою встановлено, що ПП "Симетрія" виконано роботи по капітальному ремонту кубізатора VEILL згідно з договором на виконання робіт по ремонту кубізатора від 08 вересня 2010 року, укладеним між позивачем і ПП "Симетрія", на суму 406 000 грн., в т.ч. ПДВ - 67 666,67 грн. Податковий орган покликається на те, що оскільки кубізатор VEILL не є власністю позивача і не перебуває у нього в оренді, то його ремонт та інше поліпшення не відносяться до господарської діяльності позивача, тому позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 67 666,67 грн.

06 квітня 2011 року на підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712302 про збільшення суми грошового зобов'язання ППНІІ "Гран-Інвест" по податку на додану вартість на суму 67 666,67 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 916,67 грн. за порушення підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с.25).

Як вбачається з листа ВАТ "Рафалівський кар'єр" № 413/1 від 01 вересня 2010 року, пояснень представника позивача, довідок від 08 вересня 2011 року № 855 і від 15 вересня 2011 року № 874 Публічно-акціонерного товариства "Рафалівський кар'єр" (ВАТ "Рафалівський кар'єр" перейменовано), накладної № 2 від 30 листопада 2007 року (а.с.114), ВАТ "Рафалівський кар'єр" 01 вересня 2010 року звернувся до позивача з проханням провести капітальний ремонт належного на праві власності кубізатора VEILL, що є складовою частиною дробарки відцентрової ДВ 10 (а.с. 52, 113, 121).

Позивачем організовано виконання робіт по ремонту кубізатора - з ПП "Симетрія" укладено договір на виконання робіт по ремонту кубізатора від 08 вересня 2010 року (а.с. 57), а також 10 вересня 2010 року договір на виконання робіт по ремонту кубізатора з ВАТ "Рафалівський кар'єр" ( а.с.53). ПП "Симетрія" провело капітальний ремонт кубізатора, що не заперечується відповідачем Луцькою ОДПІ і підтверджується виданою позивачеві ПП "Симетрія" (індивідуальний податковий номер 306503213054) 24 грудня 2010 року податковою накладною № 1224000002 на поставку послуг по ремонту кубізатора з обсягом поставки 338 333,33 грн., на загальну суму 406 000 грн., в тому числі 67 666,67 грн. ПДВ (а.с.95 зворот), та актом приймання виконаних робіт № 239 від 24 грудня 2010 року (а.с.95).

При вирішенні питання про склад витрат підприємства, пов'язаних з його господарською діяльністю, необхідно звернути увагу на те, що згідно із Статутом підприємства (а.с.65-72) предметом діяльності ППНІІ "Гран-інвест" є, зокрема, посередницька діяльність, організація та здійснення ремонтних, монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, а також виконання робіт по технічному обслуговуванню електротехнічної, побутової, промислової, будівельної техніки та механізмів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі господарські операції відповідають видам господарської діяльності підприємства, закріпленим в Статуті.

Даючи правову оцінку покликанням віповідача на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно із пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов 'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже,із змісту зазначеної норми закону вбачається, що суми, сплачені позивачем при придбанні наданих ПП "Симетрія" послуг, правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат.

Даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, колегія суддів виходить з системного аналізу положень чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з ПДВ звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 р. № 127, зокрема зазначено, що податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем в податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року включено суму податкового кредиту 67 666,67 грн., а саме: в Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" зазначена операція з придбання з ПДВ, яка надає право формування податкового кредиту, - постачальник з індивідуальним податковим номером 306503213054 (ПП "Симетрія"), податкова накладна за грудень 2010 року, обсяг поставки без ПДВ 338 333,33 грн., сума ПДВ 67 666,67 грн. (а.с.61, 62).

Позивачем підтверджено наявність виданої йому постачальником робіт (послуг) ПП "Симетрія" податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с.59).

Також, факт виконання господарських зобов'язань сторонами підтверджують первинні документи, зокрема в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних ПП "Симетрія" робіт (а.с 58).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, зокрема, зазначається, що порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Апелянт в обґрунтуванні своїх вимог також вказує на те, що податковий кредит був сформований позивачем безпідставно за нікчемним правочином, зокрема, таким правочином, що порушує публічний порядок, що спричинило втрату доходної частини Державного бюджету України.

Зокрема, податковий орган зазначає, що перевіркою встановлено укладення порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК нікчемних правочинів, оскільки договір на виконання робіт по ремонту кубізатора від 08 вересня 2010 року, укладений з "Симетрія" (а.с.57) та договір на виконання робіт по ремонту кубізатора з ВАТ "Рафалівський кар'єр", укладений 10 вересня 2010 року ( а.с.53) укладені без мети настання реальних наслідків за відсутності умов для результатів відповідної господарської діяльності контрагентів.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, зокрема, зазначається, що відсутність судового рішення про недійсність нікчемного правочину не свідчить про створення ним певних правових наслідків. При цьому суд у мотивувальній частині рішення у справі щодо оскарження нарахованих податкових зобов'язань має право дійти самостійно висновків про нікчемність правочину під час розгляду питання про реальність господарської операції, на підставі якої формувалися дані податкового обліку сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність аргументів податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами договорів, оскільки податковим органом не наведено жодних доказів які б свідчили про те, що господарські зобовязання між позивачем та контрагентами вчинені саме з метою суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Також, апелянтом не доведено, що платнику податків було відомо про порушення, які допускалися його контрагентом, та не підтверджено наявність інших обставин, що свідчать про недобросовісність платника.

Викладені обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що Луцькою ОДПІ не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення- рішення від 06 квітня 2011 року № 00000712302, а тому вимоги позивача задоволено правомірно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року по справі № 2а-2393/11/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 02.10.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.Я. Макарик

І.М. Обрізко