Рішення № 26319896, 04.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Справа № 14/5026/1307/2012

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: особисто -Гузя О.І. (від відповідача, директор за посадою), представників за довіреностями -Сіндрякова О.В. (від позивача), Ганнисика О.Ю., Школьної І.П. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 3580257,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Заявлено позов про стягнення 3580257,97 грн. (з них: 2948445,19 грн. основного боргу за жовтень 2011 -квітень 2012 років, 20945,99 грн. інфляційних за період з 14.11.2011 по 14.05.2012, 42490,51 грн. три проценти річних та 215332,36 грн. пені за той же період, 353043,92 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 7% від суми простроченого платежу відповідно до п.7.2 договору) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за отриманий відповідачем газ та відшкодування у зв'язку з цим 64380 грн. судового збору.

2.У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що після отримання газу, вартість якого становить 8305037,19 грн. відповідач розрахувався частково, на суму 5356592 грн. У зв'язку з цим просив стягнути (з урахуванням встановленого індексу інфляції та з нарахуванням 3% річних, пені і штрафу за прострочення виконання зобов'язання) суму, які є предметом позову; що бездіяльність держави не припиняє прав і обов'язків, які виникли відповідно до укладеного договору; що у зв'язку з несплатою коштів отримувачами газу позивач так само сплачує штрафні санкції постачальнику в Росії, що надані відповідачем листи направлялись до не уповноважених на вирішення цих питань осіб.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні позов визнали частково, не заперечують стосовно суми основного боргу за спожитий газ, інфляційних і річних , а на заперечення в іншій частині вказали: що вимоги про стягнення пені та штрафу не можуть бути задоволені, оскільки умови укладеного договору про стягнення штрафу санкцій не відповідають типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 07.10.2009 №1087, про що неодноразово направлялися листи асоціацією до вищих органів державної влади та оскільки прострочення зі сплати заборгованості за спожитий газ виникло не з вини відповідача; що відповідач у зв'язку з неотриманням 4.5 млн. грн. коштів з бюджету сплатив позивачу власних обігових коштів у сумі 1,5 млн. грн.; що відповідача фактично примусили укласти договір з позивачем на таких умовах, оскільки ДК "Газ України" повідомило про відмову від виконання попереднього договору постачання газу напередодні опалювального сезону; що задоволення позовних вимог у повному обсязі фактично призведе до банкрутства боржника; що обставини несплати боргу є виключними, оскільки відповідач не зміг вчасно сплати усю заборгованість внаслідок різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування

У засіданні оголошувалась перерва з 02.10.2012 про що учасники засідання були повідомлені під розписку. Рішення було постановлено та проголошено цього дня.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

3.Заслухавши представника позивача прокурора представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

3.1.Відповідно до укладеного між сторонами договору від 19.09.2011 №305/11-ТЕ на купівлю-продаж природного газу (із змінами, внесеними додатковими угодами від 11.10.2011 №1, від 19.01.2012 №2, далі -договір-305) ) та актами приймання-передачі газу від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 31.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 31.03.2012 та від 30.04.2012 позивач передав відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, у об'ємі 12687194 куб.м. на загальну суму 8305037,19 грн.

Позивач вказує про проведення розрахунку з ним на суму 5356592,00 грн. 02.08.2012 за №26-4430/1.2-12 (вручено поштою 08.08.2012) позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату в триденний термін 2948445,19 грн. основного боргу, 215332,36 грн. пені, 353043,92 грн. штрафу, відповіді на яку відповідач не надіслав,

3.2.Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, належним чином не виконав і станом на час розгляду спору за отриманий газ розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем склала 2948445,19 грн. основного боргу за жовтень 2011 -квітень 2012 років.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договором і додатковими угодами, актами приймання передачі газу, вимогою, а також витягом із установчих документів позивача, письмовими поясненнями сторін, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про місцезнаходження відповідача.

Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог основного боргу відповідачем не оспорюється, обставини зарахування коштів, які позивач вважає сплаченими, судом не досліджуються.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.6.1 договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

3.3.Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем інфляційні та 3% річних за весь період прострочення з 14.11.2011 по 14.05.2012складають відповідно 20945,99 грн. інфляційних та 42490,51 грн. три проценти річних. Розрахунок позивача за вказаний ним період є вірним і відповідачем не оспорюється.

3.4.За невиконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.7.2 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі 215332,36 грн. за період з 14.11.2011 по 14.05.2012.

3.5.Що стосується стягнення штрафу у розмірі 353043,92 грн. (7% від суми прострочення за прострочення сплати понад 30 днів) передбаченого тим же п.7.2 договору, то суд вважає у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України: Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі … типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що: державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень; до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать: 11) формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу; 15) затвердження типових договорів на: купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу); постачання природного газу за регульованим тарифом. (постанови НКРЕ відповідно від 10.02.2011 №212 та від 22.09.2011 №1580);

Відповідно до п. 7.2. типового договору на купівлю-продаж природного газу (чинного на момент укладення договору між сторонами) "у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом."

Відповідно до п. 6.4.2. типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом "у разі порушення Постачальником строків оплати, передбачених підпунктом 6.4.1 цього пункту, з Постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу".

Сторонами при укладенні договору-305 було використано типовий договір, затверджений постановою НКРЕ від 10.02.2011 №212, однак, на думку суду мав бути використаний типовий договір, затверджений постановою НКРЕ від 22.09.2011 №1580.

Проте, у будь-якому випадку, жоден із цих типових договорів не передбачає відповідальності у вигляді стягнення штрафу, його розміру та випадків стягнення (в тому числі у розмірі 7% від суми прострочення за прострочення сплати понад 30 днів, як це передбачено договором-305). Затвердження типового договору для даного випадку (для даних правовідносин) передбачено законом і такий типовий договір на час укладення договору-305 був затверджений.

Отже сторони не мали права відступати від його умов, а мали право лише конкретизувати ці умови. Наступні ж слова у п.7.2 договору-305 "а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу", не відповідають умовам типового договору, не є конкретизацією цих умов, і є очевидним додатковим збільшенням обсягу відповідальності відповідача (покупця). Отже в цій частині договір-305 не відповідає закону.

Відповідно до статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оцінивши обставин справи та вказані норми законодавства суд приходить до висновків, що законом не установлено недійсності (нікчемності) договору-305 в частині його п.7.2 стосовно штрафу. Позивач заперечує правомірність включення до договору цієї умови та заперечує можливість стягнення на її підставі штрафу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Реалізація даного права судом не обмежена законом будь-якими іншими умовами і процесуально може бути здійснена після виходу суду до нарадчої кімнати.

Враховуючи установлену невідповідність закону саме тієї умови договору-305, на підставі якої позивач пред'являє вимогу до відповідача, суд вважає за необхідне застосувати надане йому п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України право. У зв'язку з цим суд визнає недійсним пункт 7.2 договору-305 в частині його слів «а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу», тобто в тій частині, на підставі якої нараховано суму 353043,92 грн. штрафу, (правові позиції: п.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 №02-5/111, постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003, постанова Вищого господарського суду України від 14.12.2010 у справі №14/2184 /в ЄДРСР №9439959 та №12984261/).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.3.17.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судові витрати за розгляд питання про визнання недійсним в частині п.7.2 договору-305 судом визначаються у розмірі 1073 грн. (розгляд немайнової вимоги) і покладаються на позивача.

3.6.Твердження відповідача стосовно того, що даний випадок є виключним для зменшення розміру нарахованої йому пені, суд відхиляє з наступних підстав. До виключних слід віднести такі випадки, які є одиничними і не характерними (не типовими, не повторюваними) для аналогічних правовідносин чи для осіб, які здійснюють аналогічну діяльність. Однак, доводи відповідача спростовуються приведеною ним же нормою ст.23 Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" - випадки виникнення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, визнані на державному рівні типовими для усіх підприємств галузі, тому не є виключними. Відповідач підпадає під дію цієї норми, про що надав суду докази, отже його випадок не є виключним.

Також суд відхиляє посилання відповідача на недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1087, оскільки вказаною постановою регулюється укладення договору постачання газу за нерегульованим тарифом.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору. Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, і витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання. На суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

3.7.Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 58031,58 грн. судового збору.

За розгляд судом питання про визнання недійсним договору-305 в частині його п.7.2 із позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.193 ч.1, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.526 ст.625 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним пункт 7.2 договору від 19.09.2011 №305/11-ТЕ на купівлю-продаж природного газу (із змінами, внесеними додатковими угодами від 11.10.2011 №1, від 19.01.2012 №2, укладеного між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Канівським комунальним підприємством теплових мереж, в частині його слів "а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу".

2.Позов задовольнити частково.

2.1.Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (м. Канів, вул. Енергетиків, 30, ідентифікаційний код 02082657) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2948445,19 грн. основного боргу, 20945,99 грн. інфляційних, 42490,51 грн. три проценти річних, 215332,36 грн. пені, 58031,58 грн. судового збору, разом -3285245,63 грн. (три мільйони двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень шістдесят три копійки).

2.2.Відмовити позивачу у стягненні штрафу на підставі п.7.2 договору від 19.09.2011 №305/11-ТЕ у розмірі 353043,92 грн..

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1073 грн. -судового збору в доход державного бюджету України через місцевий (за місцезнаходженням відповідача) орган державної податкової служби (отримувач -УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, код -38031150, банк -ГУДКСУ у Черкаській області, МФО -854018, рахунок -№31213206783002, код бюджетної класифікації -22030001, символ звітності банку -101)

Представник сторін повідомлені про порядок отримання повного тексту судового рішення під розписку.

Повне рішення складено 04.10.2012

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Хабазня

1