Рішення № 26319650, 01.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 20/061-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»

про стягнення 86007,89 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»(далі -відповідач) про стягнення 86007,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 21.09.2011 р. договору № П-21/09/11-3 про надання послуг із перевезення вантажу, згідно якого СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язувався надавати послуги, а відповідач -приймати та своєчасно оплачувати їх.

Оскільки позивач надав відповідачеві послуги, які останнім не були оплачені належним чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 77940,40 грн. основного боргу, 5950,16 грн. пені, 310,82 грн. інфляційних втрат, 1806,51 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 13.09.2012 р. та 01.10.2012 р. позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 13.09.2012 р., 01.10.2012 р. не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21.09.2011 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»(замовник) було укладено договір № П-21/09/11-3 про надання послуг із перевезення вантажу, відповідно до п. 1.1 якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому товар для перевезення вантажу (згідно із транспортною накладною) з місця призначення, тобто з господарства виробника, до пункту призначення, яким є цукровий завод, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі ТОВ «ВІК -Р.С.Ф.»(Миронівський цукровий завод) (замовник), який бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

У відповідності з п. 5.1 договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунок проводиться за кожні 10 днів, після пред'явлення актів виконаних робіт і рахунків на оплату.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).

Відповідно до умов договору № П-21/09/11-3 про надання послуг із перевезення вантажу від 21.09.2011 р., позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття, у тому числі - № МР-0000154 від 01.10.2011 р. на суму 44592,80 грн., № МР-0000155 від 10.10.2011 р. на суму 65634,50 грн., № МР-0000156 від 20.10.2011 р. на суму 31781,60 грн. (копії актів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Проте відповідач не сплатив виконавцю за надані послуги 77940,40 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаних представниками сторін, від 20.10.2011 р. та від 04.09.2012 р.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за отримані послуги за договором № П-21/09/11-3 про надання послуг із перевезення вантажу від 21.09.2011 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати наданих йому позивачем послуг за договором № П-21/09/11-3 про надання послуг із перевезення вантажу від 21.09.2011 р. в сумі 77940,40 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за надані послуги, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 77940,40 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, посилаючись на приписи ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ВІК -Р.С.Ф.»5950,16 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 310,82 грн. за період з 01.11.2011 р. до 30.06.2012 р. на суму 77940,40 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 311,76 грн. за період з 01.11.2011 р. до 30.06.2012 р. Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 310,82 грн.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1806,51 грн. за період з 01.11.2011 р. до 09.08.2012 р. на суму 77940,40 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір 3% річних становить 1812,92 грн. за період з 01.11.2011 р. до 09.08.2012 р. на суму 77940,40 грн. Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 1806,51 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»(08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, 130, код 36263844) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (08600, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) -77940 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 40 коп. основного боргу, 310 (триста десять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1806 (одну тисячу вісімсот шість) грн. 51 коп. 3% річних, 1601 (одну тисячу шістсот одну) грн. 15 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.10.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна