Рішення № 26319458, 08.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.12р. Справа № 42/5005/6995/2012

За позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ

про стягнення 22789122,15 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Станішевський І. С., дов. №14-386 від 23 квітня 2012 року

від відповідача: Кісілевич Є. Є., дов. № 001/12-11 від 15.05.2012 року

СУТЬ СПОРУ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»у якому просить стягнути з останнього на свою користь 19 276 159,03 грн. основного боргу, 85 101,97 грн. інфляційних втрат, 1 055 050,89 грн. пені, 209 884,83 грн. -3% річних, 2 162 925,42 грн. -7% штрафу, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати у сумі 64380,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № МР 001-2006-ТЕ про закупівлю природного газу від 19.01.2012 р. у частині своєчасних розрахунків за поставлений протягом січня -квітня 2012 року природний газ, у зв'язку з чим станом на 17.07.2012 р. у нього виникла заборгованість у сумі 19 276 159,03 грн. (а.с. 3 -5).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав. Наполягав на стягненні штрафних санкцій у повному обсязі з огляду на відсутність виняткових обставин для їх зменшення, а також у зв'язку зі збитками, від яких позивач потерпає через несвоєчасний розрахунок із ним відповідачем.

Відповідач позовні вимоги визнає повністю, здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум вважає правильним. У письмовому клопотанні, поданому 11.09.2012 р. через канцелярію суду, просить зменшити згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України визначений позивачем розмір пені та штрафу на 50%, а саме: 7% штрафу -до 1 081 462,71 грн., пені -до 527 525,45 грн. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає наступне.

ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»створене відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України «Про створення відкритого акціонерного підприємства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»від 23.08.2011 р. №398 шляхом перетворення державного підприємства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»у відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 р. № 210.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 360 від 13.06.2007 р. функції з реалізації виробленої відповідачем теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання правобережної частини міста, а також повної бази даних споживачів 1, 2, 3, 4 груп станом на 01.07.2007 р. передані КП «Дніпродзержинськтепломережа».

За договором № 11/12 від 30.09.2011 р. відповідач зобов'язаний постачати Комунальному підприємству «Дніпродзержинськтепломережа»на межі балансового розмежування теплову енергію в заявлених обсягах, а останнє -оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) у передбачені договором терміни. У порушення умов договору оплата за теплову енергію здійснюється несвоєчасно, внаслідок чого станом на серпень 2012 р. заборгованість комунального підприємства перед відповідачем складає 291013,7 тис. грн. Загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складає 313825 тис. грн., погашення якої дало б змогу розрахуватися відповідачу за борги перед позивачем. Доводи позивача про те, що зменшення розміру пені та штрафу спричиняє йому додаткові збитки вважає безпідставними, оскільки сума нарахованих штрафних санкцій не може спричинити збитків і вважається додатковим прибутком.

У судовому засіданні 11.09.2012 р. оголошувалася перерва до 04.10.2012 року.

У судовому засіданні 04.10.2012 р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(далі за текстом - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»(далі за текстом -покупець, відповідач) було укладено договір № МР 001-2006-ТЕ про закупівлю природного газу (далі за текстом - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ у обсязі, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору, з використанням покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

За пунктом 1.2. Договору передача покупцю природного газу в період із 01 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. здійснюється в загальному обсязі 39986,285 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (у тис. куб. м): січень -9584,342, лютий -7403,318, березень -6003,358, квітень -2428,430, жовтень -2658,1104, листопад 4342,559, грудень -7566,174.

Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 43 625 036,93 грн., крім того ПДВ -8 725 007,39 грн., разом з ПДВ -52 350 044,32 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору ціна за 1000,0 куб. м газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.

За пунктом 4.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяці поставки газу.

Остаточний розрахунок за газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Місце поставки газу - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства (п. 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.1. Договору строк поставки газу: з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п.п. 5.2.1. Договору).

Відповідно до пункту 10.1. Договору він діє у частині поставки газу - до 31.12.2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Викладене свідчить про виникнення між сторонами договірних зобов'язань, обов'язкових до виконання.

Так, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі законодавчі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, на виконання умов Договору позивач протягом січня -квітня 2012 року передав відповідачу природний газ обсягом 26 879,889 тис. куб. м на загальну суму 35 191 150,66 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання-передачі природного газу (а.с. 50 -53).

У свою чергу свої зобов'язання в частині оплати відповідач належним чином не виконав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порушення пункту 4.1. Договору та нормативних вимог, передбачених частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, оплату за природний газ відповідач здійснив лише частково, у сумі 15 914 991,63 грн., у з в'язку з чим станом на 17.07.2012 р. його заборгованість за Договором складає 19 276 159,03 грн. (35191150,66 -15914991,63 = 19276159,03).

Зазначене підтверджується обігово-сальдовою відомістю позивача (а.с. 54), довідкою про операції між сторонами за спірним Договором (а.с. 55-56) та визнається самим відповідачем, зокрема у поданому ним письмовому клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 276 159,03 грн. заборгованості за поставлений природний газ підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, -сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.3. Договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 (п'ять) років.

Із загальної суми заборгованості відповідача, що складає 19 276 159,03 грн., позивачем нараховані пеня у сумі 1 055 050,89 грн., а також штраф у сумі 2 162 925,42 грн. за період із 14.02.2012 р.по 17.07.2012 р. включно.

Перевіривши розрахунок позивача в цій частині (а.с. 6 -7), суд визнає його обґрунтованим. Не оспорює його і відповідач, який у своєму письмовому клопотанні повністю визнає правильність визначених штрафних санкцій до стягнення, але просить їх зменшити на 50% із зазначених у ньому підстав.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, із огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову.

Що ж до клопотання відповідача про зменшення нарахованих йому до стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобов'язань за Договором.

Натомість відповідач, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував належними і допустими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених об'єктивними обставинами: великою дебіторською заборгованістю перед ним його боржників на загальну суму 313825,00 тис. грн., у тому числі 291013,7 тис грн. з боку споживача спірної теплоенергії - КП «Дніпродзержинськтепломережа»за укладеним між ними договором поставки № 11/12 Т-TЕ 246494 від 30.09.2011 р. теплової енергії у вигляді гарачої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевого бюджетів, та інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про зменшення на 50 % від належної до стягнення суми пені та штрафу суд вважає за можливе задовольнити, внаслідок чого задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені у сумі 527 525,45 грн. (1055050,89грн. х 50/100% = 527 525,45 грн.) та штрафу у сумі 1 081 462,71 грн. (2162925,42 грн. х 50%/100% = 1 081 462,71 грн.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати з лютого 2012 року по липень 2012 рік у сумі 85 101,97 грн., а також 3% річних за період із 14.02.2012 р. по 17.07.2012 р. у сумі 209 884,83 грн. (а.с. 6-7).

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 85 101,97 грн., а також 3% річних у сумі 209 884,83 грн.

Підпунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»також передбачено, що у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір неустойки, що підлягає стягненю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»(51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, ідентифікаційний код 00130820) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 19 276 159,03 грн., інфляційні втрати в сумі 85 101,97 грн., пеню у сумі 527 525,45 грн., 3% річних у сумі 209 884,83 грн., штраф у сумі 1 081 462,71 грн., судовий збір у сумі 64380,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.І. Колісник Повне рішення складено 08.10.2012 р.