Ухвала суду № 26317269, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Київ К-26205/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі -Бучацька МДПІ)

на постанову господарського суду Тернопільської області від 08.04.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010

у справі № 14/321-4333 (35545/09/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор" (далі -Товариство)

до Бучацької МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2006 № 0000812301/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 16185 грн. (у тому числі 10790 грн. за основним платежем та 5395 грн. за штрафними санкція), та від 28.04.2006 № 0000802301/0 про визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 69451 грн. (у тому числі 57179 грн. за основним платежем та 12272 грн. за штрафними санкціями).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 08.04.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 28.04.2006 № 0000802301/0 скасовано в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 49435,08 грн. (у тому числі 40501,08 грн. за основним платежем та 8934 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення від 28.04.2006 № 0000812301/0 скасовано в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 9999 грн. (у тому числі 6666 грн. за основним платежем та 3333 грн. за штрафними санкціями) з посиланням на відсутність порушень з боку позивача під час формування даних податкового обліку за операціями з придбання маркетингових послуг та з поставки послуг із заготівлі цукрового буряка; в іншій частині позову відмовлено з огляду на те, що позивач погодився з правомірністю донарахування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Бучацька МДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, збитковий характер операцій з поставки позивачем послуг із заготівлі цукрового буряка виключає можливість їх кваліфікації як господарських операцій, тоді як докази фактичного надання позивачеві маркетингових послуг у матеріалах справи відсутні.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Бучацької МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Бучацькою МДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, оформлену актом від 20.04.2006 № 20/23-31274406. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано оспорювані суми податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток за названими податковими повідомленнями-рішеннями. Підставою для цих донарахувань став висновок податкового органу, зокрема, про те, що Товариство у перевіреному періоді неправомірно віднесло до валових витрат вартість маркетингових послуг по дослідженню ринку цукру, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»в рамках виконання договору від 04.04.2005 № 404/05, без наявності необхідних підтвердних документів, а також незаконно включило до податкового кредиту суму ПДВ у складі вартості цих послуг. Крім того, Бучацька МДПІ не визнала витрати позивача, понесені у зв'язку з поставкою товариству з обмеженою відповідальністю «Іліон-5»послуг по заготівлі цукрового буряка з огляду на перевищення цих витрат собівартості наданих послуг.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації платником права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) у рамках здійснення господарської діяльності, та наявність відповідних належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), які складаються під час господарської операції.

У розгляді цієї справи суди встановили, що факт надання позивачеві спірних маркетингових послуг з дослідження ринку цукру підтверджується первинними документами, а саме -договором, актами виконаних робіт, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та вартості цих послуг.

Оскільки чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів, складенням яких мають підтверджуватися операції з поставки вказаних послуг, посилання податкового органу на недостатність цих документів не можна визнати слушними.

Суди також обґрунтовано відхилили доводи Бучацької МДПІ відносно того, що збитковий характер діяльності з надання позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Іліон-5»послуг із заготівлі цукрового буряку виключає правомірність зменшення оподатковуваного доходу позивача на суму витрат, понесених у зв'язку з наданням цих послуг, з огляду на їх некомерційний характер. Адже, як випливає зі змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу, а не власне позитивний економічний ефект. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання платником доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З урахуванням викладеного з огляду на відповідність наданої судами правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичним даним зі спору підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 08.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі № 14/321-4333 (35545/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько