Ухвала суду № 26316743, 02.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8619/12 Головуючий у 1-й інстанції: Маслюк Н.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконним рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2012 року позов задоволено частково: визнано незаконною і скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Сенченко Марії Василівни про закінчення виконавчого провадження №32559080 по виконанню виконавчого листа № 2а-15/09, виданого 11.08.2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2012 року, посилаючись на те, що судом не з'ясовано всіх обставин справи, що призвело до незаконного прийняття рішення.

На думку апелянта ним було правомірно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.

Свої вимоги відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області мотивує тим, що ним було виконані всі вимоги, спрямовані на повне виконання судового рішення в межах його компетенції, а тому при закінченні виконавчого провадження не порушені норми ЗУ «Про виконавче провадження».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 15 червня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Сенченко Марією Василівною на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-15/09 від 11.08.2010 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, згідно якого зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»за періоди з 25.11.2007 року по 31.12.2007 та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років (а.с. 27).

Згідно змісту вказаної постанови від 15.06.2012 року встановлено, що постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а-15/09 від 11.08.2010 року, виконана частково, проведено перерахунок необхідної виплати, а в частині здійснення виплати неможливо виконати рішення суду без участі боржника.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає вказані доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

11.05.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-15/09 від 11.08.2010 року та надано боржнику строк самостійного виконання до 18.05.2012 року (а.с.28).

Згідно постанови від 15.06.2012 року, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В., на підставі п.11 ч.1 ст.49, ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-15/09, мотивуючи тим, що рішення суду боржником виконано частково, проведено перерахунок необхідної виплати; застосувати до боржника штрафні санкції передбачені ст. ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти на рахунках для наданого виду виплат); рішення суду виконати без участі боржника не можливо (а.с.8,33).

Представником відповідача відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області не надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, не надано документів, які підтверджують факт накладення штрафу на боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом у відповідності до ч.3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", а також документів, які стали підставою для прийняття рішення щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Окрім того, відповідно до ст. 263 КАСУ, суд може прийняти рішення про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення за наявністю обставин, що ускладнюють виконання за поданням державного виконавця або ж за заявою особи, яка бере участь у справі. З матеріалів справи не вбачається, що судом було прийняте таке рішення

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції , що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області Сенченко М.В. не мала законних підстав для закінчення виконавчого провадження .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому, відповідачем не було доведено законність прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов вірного висновку щодо неправомірності дій відповідача.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями ч.1 ст.41, 160, п.2 ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.