Ухвала суду № 26316392, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-1622/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. по справі № 2а-1622/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІу Червоно заводському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222330 від 01.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8357,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. допущено заміну відповідача у справі на правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000222330 від 01.02.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" судовий збір в розмірі 113.00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також позивач просить розглянути справу без участі його представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради; перебуває на обліку в Основ'янській МДПІ як платник податків. Згідно свідоцтво № 29886709 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі направлення на перевірку №22 від 12.01.2012 року, наказу №57 від 12.01.2012 року фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (Основ»янської МДПІ) проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ "Коннектор", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №143/233/24476776 від 19.01.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Контакт плюс" п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8357,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000222330від 19.01.2012 року, яким ТОВ "Контакт плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8357,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ПАТ "Коннектор", підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформленої податкової накладної, виписаної контрагентом позивача, та отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджений належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 207 ГК України, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч.1 ст. 216 ЦК України, а саме, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПАТ «Конвектор» на суму сформованого податкового кредиту за червень 2011 р. в сумі 8357грн.

Перевіркою встановлено що ПАТ "Коннектор" поставив на користь ТОВ "Контакт плюс" товар, який перед цим отримано від ТОВ фірми "Ліон" за договором поставки №62/11-4 від 01.02.2011 року. Вказаний договір поставки визнано нікчемним на підставі акту перевірки від 02.12.2011 року №6579/233/14312275 в зв'язку з порушеннями, допущеними в процесі діяльності ТОВ фірми "Ліон". Крім того, ТОВ "Контакт плюс" не надало всіх документів, витребуваних податковим органом, зокрема - договору поставки та документів на перевезення товару.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки про порушення, позивачем вимог Податкового кодексу України, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Встановлено, що позивач у перевіряємому періоді отримав від ПАТ "Коннектор" проволоку БрБг Ф 2,5 масою 132 кг ціною 50139,94 грн. за видатковою накладною № 216 від 29.06.2011 року.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Постачанню товару за видатковою накладною №216 від 29.06.2011 року передувало надання ТОВ "Контакт плюс" заявки №1/20-06 від 20.06.2011 року та прийняття цієї заявки до виконання ПАТ "Коннектор" згідно листа б/н від 27 червня 2011 року. В процесі зазначеного листування сторонами узгоджено істотні умови договору поставки, а саме - предмет поставки (проволока БрБг Ф 2,5 масою 132 кг), вартість товару (50139,94 грн.) та дату поставки (29 червня 2011 року).

Отже, в даному випадку відбулось укладення договору поставки в спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отримане за видатковою накладною майно того ж дня передане на зберігання ПАТ "Коннектор" за договором відповідального зберігання № 24/11-6 від 21 червня 2011 року.

Таким чином, посилання відповідача про безтоварність операції у зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на переміщення ТМЦ є помилковим, оскільки відсутній сам факт переміщення товару, з яким закон пов'язує необхідність виписування товарно-транспортних накладних.

ПАТ "Коннектор" виписано на виконання договору ТОВ "Контакт плюс" податкову накладну №2902 від 29.06.2011 року на суму ПДВ - 8356,66 грн.

Суму податку на додану вартість по цій податковій накладній включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, виписана ПАТ "Коннектор" в ході виконання господарської операції, відповідає вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить з цього приводу зауважень податкового органу.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою http://sts.gov.ua/reestr, ПАТ "Коннектор" (ЄДРПОУ 14312275) зареєстроване платником ПДВ.

Згідно складеного відповідачем акту перевірки, позивач надав для проведення перевірки документи, достатні для підтвердження реальності здійснення господарської операції з АТ "Коннектор", В ході перевірки податковий орган не ставив під сумнів відповідність закону отриманої від ПАТ "Коннектор" податкової накладної, на підставі якої визначено суму податкового кредиту, або те, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають недостовірні дані.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного та виконаного правочину з поставки не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного правочину. Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Акт перевірки не містить жодних посилань на обставини, які б могли слугувати ознаками того, що правочин, укладений між позивачем та ПАТ "Коннектор", підпадають під визначення ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

А тому колегія суддів вважає, що факт видачі позивачу його контрагентом, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі і є платником ПДВ, належним чином оформлених податкових накладних, з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем спростовано не було, надані послуги використані позивачем у господарській діяльності, не дають податковому органу підстав для висновку про нікчемність угод, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. по справі № 2а-1622/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.