Ухвала суду № 26316093, 02.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1445/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря»імені Плютинського»

про спонукання до виконання мирової угоди

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Гісунова Н.В. (довіреність б/н від 03.09.2012 року);

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря»імені Плютинського»про спонукання до виконання мирової угоди, у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати мирову угоду, укладену ТОВ «Цеоліт»та затверджену господарським судом Рівненської області 05.07.2012 року у справі №5019/668/12 в частині погашення основного боргу в сумі 325852,00 грн., сплати штрафу в сумі 32585,00 грн. та сплати інфляційних в сумі 36305,71 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився відзиву на позовну заяву не надав, причин неявки в судове засідання не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3531400197187.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.07.2012 року у справі №5019/668/12 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Цеоліт»та Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Зоря»ім.Плютинського», згідно з умовами п.3 якої відповідач взяв на себе зобов'язання в термін до 31.08.2012 року повністю погасити вимоги за грошовим зобов'язанням, запропонованим ним за умовами мирової угоди та згідно статті 534 Цивільного кодексу України, а саме сплатити на рахунок позивача суму 345852,00 грн. основного боргу за графіком: 200000,00 грн. у строк до 15 липня 2012 року; 145852,00 грн. у строк до 31 серпня 2012 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.07.2012 року у справі №5019/668/12, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цеоліт» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року №18 у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 вказаного закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий , так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Мирова угода, затверджені судом у справі №5019/3668/12 не відповідає вимогам, які пред'являються до виконавчого документу Законом України «Про виконавче провадження», а саме: відсутнє місцезнаходження юридичних осіб, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності .

Ухвала господарського суду Рівненської області від 05.07.2012 року у справі №5019/668/12 не містить всіх необхідних реквізитів передбачених ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не може виконуватися як виконавчий документ, тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про захист порушеного права шляхом спонукання боржника до виконання умов мирової угоди.

В силу статей 11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 вказаної мирової угоди сторони домовились, що у випадку порушення умов мирової угоди з вини відповідача, відповідач зобов'язується сплатити на рахунок позивача штраф у розмірі 10% від суми боргу, яку не погашено станом на 01 вересня 2012 року, а також інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми боргу, з дня виникнення первісного зобов'язання згідно умов Договору поставки товарів №05/11 від 25.05.2011 року.

Позивачем на суму боргу у відповідності до п.4 мирової угоди нараховано штраф розмірі 32585,00 грн., крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних в розмірі 32585,00 грн. з дня виникнення первісного зобов'язання згідно умов Договору поставки товарів №05/11 від 25.05.2011 року.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, мирова угода не виконана, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про спонукання відповідача виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 05.07.2012 року у справі №5019/668/12, шляхом стягнення основного боргу в сумі 325852,00 грн., штрафу в сумі 32585,00 грн., інфляційних втрат та 3% річних в сумі 36305,71 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Зоря»імені Плютинського»(35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, площа Жовтнева, 2, код ЄДРПОУ 25319777, р/р 260012601002 у відділенні №1 м.Рівне, філії ПАТ ПУБМ, МФО 385350) виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 05.07.2012 року у справі №5019/668/12, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеоліт»(07404, м.Бровари, вул.Єсеніна, 1/1, код ЄДРПОУ 19417174, р/р 26001124693 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805) основного боргу в сумі 325852,00 грн., штрафу в сумі 32585,00 грн., інфляційних втрат та 3% річних в сумі 36305,71 грн., а також 7894,85 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення підписаний «05»жовтня 2012 року.