Рішення № 26316033, 02.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа№ 5015/3276/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув у судовому засіданні матеріали позовної заяви: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

до відповідача: Дидятицької сільської ради, с.Дидятичі, Мостиський район, Львівська область

про стягнення заборгованості на суму 142 973,86 грн.

за участю представників:

від позивача: Шевчик О.І. -юрист

від відповідача: Цюпак І.М. -сільський голова

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Дидятицької сільської ради про стягнення заборгованості на суму 142 973,86 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 25.09.2012 р.

02.10.2012 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 06.08.2012 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. 25.09.2012 р. подав на адресу суду клопотання, в якому уточнив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача та становить 7 965,11 грн.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково. Подав на адресу суду клопотання, в якому просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на 80 %.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від імені якого діє Мостиське управління по експлуатації газового господарства (надалі -позивач) і Дидятицькою сільською радою (надалі -відповідач), укладено договір підряду № 13 від 20.10.2010 року (надалі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на власний ризик виконати роботи з прокладання вуличного газопроводу с. Вовчищовичі, вул. В. Діброва (надалі -будівництво) відповідачу, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за виконанні роботи по будівництву вуличного газопроводу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата за будівництво здійснюється замовником шляхом оплати грошовими коштами на рахунок підрядника в наступному порядку: протягом 5-ти днів з моменту підписання договору проводиться попередня оплата в розмірі 30 % кошторисної вартості запланованих робіт; поточні розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно, а термін до 5-ти днів з моменту підписання сторонами актів виконанних робіт (форми КБ-2в і КБ-3); остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти днів з моменту здачі-приймання робіт.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом № 6-1-1, актом виконаних робіт № 6 за жовтень 2010 р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 124 215,60 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 7 965,11 грн. -пені, 2 470,70 грн. -3% річних, 8 322,45 грн. -втрат від інфляції.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актом виконаних робіт № 6 за жовтень 2010 р. на загальну суму 124 215,60 грн., який скріплений печатками та підписаний уповноваженими представниками сторін. Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати за договором підряду за виконані роботи, відтак, сума основного боргу за виконані роботи з прокладання вуличного газопроводу складає 124 215,60 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 8.2. договору, за несвоєчасну оплату вартості робіт замовник сплачує на користь підрядника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, 3% річних від суми прострочення платежу за кожен день прострочки, а також відшкодовує понесені підрядником збитки, що спричинені інфляційними процесами в результаті несвоєчасної оплати робіт та збитки спричинені неякісною поставкою матеріалів.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з ст. 231 ГК України пеня, визначається виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 965,11 грн.

Відповідач подав на адресу суду клопотання, в якому просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на 80 % у зв'язку з проблемним фінансовим становищем сільської ради, посилаючись на те, що Дидятицька сільська рада є дотаційною, бюджетом сільської ради не передбачено коштів. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Відтак, розмір пені, яка підлягає до задоволення становить 3 982,55 грн.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу втрати від інфляції на загальну суму 8 322,45 грн. та три проценти річних на загальну суму 2 470,70 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 124 215,60 грн. -основного боргу, 3 982,55 грн. -пені, 2 470,70 грн. -3% річних, 8 322,45 грн. -втрат від інфляції підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача суд покладає судові витрати на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 43, 12, 49, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дидятицької сільської ради (Львівська область, Мостиський район, с. Дидятичі; код ЄДРПОУ № 04371673) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ № 03349039) 124 215,60 грн. -основного боргу; 3 982,55 грн. -пені; 2 470,70 грн. -3% річних; 8 322,45 грн. -втрат від інфляції; 2 859,47 грн. -судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.