Постанова № 26316013, 02.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1480/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача - Машник К.В., довіреність № 03/04-30, дата видачі : 20.08.12;

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 183034, дата видачі : 24.09.12;

Від відповідача - ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 10.10.96;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2012р.

у справі №5017/1480/2012

за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання повернути нерухоме майно та стягнення 5 040,80 грн.

В судовому засіданні 02.10.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

18.05.2012 р. державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про повернення нерухомого майна та стягнення неустойки 5040 грн. 80 коп..

Позов вмотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди № 59/17КО-Поз від 12.12.2003 р. (далі - договір) згідно умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове користування, нерухоме майно. Згідно п. 10.1 договір укладено строком на один рік, з дати його підписання до 31.12.2004 р. включно. У зв'язку з переоформлення договору відповідно до нових норм законодавства, позивач листом від 29.12.2004 р. №КО/786 строк дії договору продовжив до укладання відповідачем нового договору з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області, тобто на невизначений строк. Проте відповідач безпідставно не уклав новий договір з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області та не звільнив орендоване приміщення. Листом від 24.11.2011 р. позивач попередив відповідача про те, що більше не має наміру продовжувати дію договору на 2012р.. Тобто позивачем умови вказаного договору виконані у повному обсязі, проте відповідач умови договору не виконав, орендоване приміщення не звільнив та в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України повинен сплатити позивачу неустойку за незаконне користування майном. (а.с. 2-4)

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2012 р. (повний текст підписано суддею Гут С.Ф. 12.07.2012 р. ) позов задоволено повністю та зобов'язано відповідача повернути позивачу нерухоме майно: домобудівництво з надвірними спорудами, загальною площею 183,8кв.м,(будівля -139,7кв.м, сарай -19,1кв.м, літня бесідка -25,0кв.м) яке розташовано по АДРЕСА_1 з обов'язковим підписанням акту приймання-передавання майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору, що належить до державної власності, укладеного позивачем та відповідачем.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди № 59/17КО-Поз від 12.12.2003 р., порушив вимоги ст. 785 ЦК України, крім того орендоване майно знаходиться у його розпорядженні без законних підстав, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно є обґрунтованою. На підставі ч. ч. 1; 3ст.549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України задоволено вимогу позивача про стягнення з СПД ФО ОСОБА_3 неустойки за незаконне користування майном у розмірі 5040,80грн., розрахованої за період з січня по квітень 2012р. у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, а саме:630,10грн. х 2 х 4 міс. = 5040,80грн. (а.с. 50-54)

31.07.2012 р. відповідачем до апеляційного господарського суду надано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2012 р. по справі № 5017/1480/2012.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

25.09.2012 р. в судовому засіданні представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що з доводами скаржника викладеними в апеляційній скарзі він не погоджується та вважає їх надуманими, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства.

25.09.2012 р. представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення останнього та СПД ФО ОСОБА_3 з наданим відзивом на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила зазначене вище клопотання задовольнила та відклала розгляд справи на 02.10.2012 р. о 11:00 год., про що усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи в апеляційному порядку.

01.10.2012р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення підстав апеляційної скарги, в яких останній наголошує на чинності в часі укладеного договору оренди, що пов'язується із визначенням терміну його дії шляхом посилання на подію у майбутньому; неможливістю односторонньої відмови позивача від договору зважаючи на спеціальні норми господарського законодавства України: ч.1 ст.291 ГК України, ч.1 ст.26 Закону України №2269 від 10.04.1992 р. „Про оренду державного та комунального майна"; неможливості застосування до спірних відносин ч.2 ст.763 ЦК України з огляду на спеціальне правове регулювання відносин з оренди державного майна, неможливості застосування положень п.10.6 договору зважаючи на наведені доводи.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. відповідач та його представник надали усні пояснення, повністю підтримують вимоги апеляційної скарги з посиланням на вищезазначені уточнення до скарги.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує з підстав, вкладених у відзиві, просить рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. залишити без змін, скаргу без задоволення.

Також, в судовому засіданні представник позивача надав на огляд суду наступні документи: копію постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі №22/350-07-8216 від 19.02.2008р., копію технічного паспорту №19375129, копію плану земельної ділянки, копію плану поверхів громадського будинку, копію рішення Ізмаїльської міської ради №1714 від 25.12.2008р., копію свідоцтва про право власності, копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила - зазначені документи залучити до матеріалів справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 12.12.2003р. між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди №59/17КО-Поз нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - домобудівництво з надвірними спорудами (майно), загальною площею 183,8кв.м, (будівля -139,7кв.м, сарай -19,1кв.м, літня бесідка -25,0кв.м) яке розташовано по вул. Хотинська, 57, що знаходиться на балансі Ізмаїльського морського торговельного порту, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою на 28.02.2003р. 15917грн. і актуалізацією оцінки за 31.08.2003р., з метою використання об'єкту оренди -під офіс.

Пунктом 10.1. договору сторонами передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання та укладено строком на один рік до 31.12.2004 р. включно.

Згідно пункту 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами вказаного договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 10.6. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну умов цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов'язковим погодженням з Органом уповноваженим управляти цим майном. Таким чином, сторонами погоджені всі істотні умови договору оренди, що не спростовується сторонами у справі.

Крім того матеріали справи свідчать, що факт передачі позивачем відповідачу об'єкту оренди відбувся 12.12.2003 р., що підтверджується актом прийому-передачі від цієї дати.

З наявного у матеріалах справи листа №КО/554 від 20.09.2004р. вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом, згідно якого повідомив останнього про те, що з 01.01.2004р. вступив в силу Господарський кодекс України, та з роз'ясненням щодо необхідності переукладання договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

Тобто відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Листом від 29.12.2004р. №КО/786 позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з переоформленням договору відповідно до нових норм законодавства, строк його дії позивач продовжив до укладання з відповідачем нового договору з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області. Відповідач факт отримання зазначеного листа на свою адресу не оспорює.

Позивач листом №КО/82 від 17.02.05р. запропонував орендарю прискорити підготовку документів для переукладання договору на оренду нерухомого майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

09.02.06 р. позивачем було надіслано лист №КО/57, згідно якого відповідачу запропоновано у негайному порядку укласти договір оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

14.09.06р. листом №КО/342 позивач повідомив відповідача про те, що досі не отримав договір укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Проте починаючи з грудня 2004р. по теперішній час, відповідач нового договору не заключив та факт отримання зазначених листів від позивача не оспорює.

Позивач листом №03/2/72/790 від 24.11.2011р. повідомив відповідача про те, що у згідно п.10.6. договору не має наміру продовжувати дію договір на наступний рік.

28.02.2012р. позивач вдруге направив відповідачу лист щодо розірвання договору та надав строк до 10.03.2012р. для звільнення орендованого приміщення з підписанням двостороннього акту приймання-передавання приміщення. Однак вказані листи залишені відповідачем без відповіді.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так для організації контролю за ефективним використанням державного майна, розпорядженням від 26.03.2012р. № 14 у позивача була створена робоча комісія з перевірки цільового використання об'єктів оренди, що перебувають на балансі ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт". За результатами проведеного контролю було складено акт №3 від 06.04.2012р. про перевірку об'єкту оренди, а саме домобудівництва за адресою Хотинська 57, відповідно до якого було встановлено, що СПД ФО ОСОБА_3 незаконно займає орендовані приміщення. Акт був складений у присутності ОСОБА_3 у двох примірниках, один з яких був вручений Відповідачу, але від підпису самого акту Орендар відмовився.

З вище викладеного вбачається, що СПД ФО ОСОБА_3 в порушення норм чинного законодавства незаконно займає орендовані приміщення, а за таких обставин колегія суддів доводи скаржники не може прийняти уваги. Крім того вони спростовують докази наявні у матеріалах справи.

Оскільки СПД ФО ОСОБА_3 повинен був звільнити орендоване приміщення 01.01.2012р., то за період з січня по квітень 2012р. у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, Портом було нараховано неустойку за незаконне користування майном у розмірі 5040,80грн.(630,10грн. х 2 х 4 міс. = 5040,80грн.).

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", у відповідності до приписів ст. 763 ЦК України та п. 10.6. договору, листом №03/2/72/790 від 24.11.2011р. попередив СПД ФО ОСОБА_3 про небажання позивача продовжувати дію договору оренди №59/17КО-Поз нерухомого майна на 2012 рік, що належить до державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2012 року у справі № 5017/1480/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 -без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.10.2012 року.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.