Рішення № 26315907, 24.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р. Справа № 3/095-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтер-Омніс ЛТД",

м. Біла Церква

про стягнення 14334,78 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтер-Омніс ЛТД" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14334,78 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар за видатковою накладною

№ РН-0011401 від 12.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 24.09.2012 р., зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.08.2012 р.

Присутній у судовому засіданні позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 10.08.2012 р. та письмові пояснення щодо перерахунку поставленого товару відповідачеві у одиниці виміру товару зазначеного у довіреності № 29 від 12.12.2011 р. на отримання товару від позивача.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 10.08.2012 р. та 29.08.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.08.2012 р. № 0103233351745. Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, суд

встановив:

ФОП ОСОБА_1 12.12.2011 р. поставив ТОВ фірмі "Інтер-Омніс ЛТД" товар, кількість якого, відповідно до перерахунку вказаного позивачем у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні, дорівнює 1712,74 кг металопрокату, на загальну суму 13053,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0011401 від 12.12.2011 р. на суму 13053,20 грн.

Товар було отримано ТОВ фірмою "Інтер-Омніс ЛТД" через його представника Зубчевського Павла Франковича -який діяв на підставі довіреності № 29 від 12.12.2011 р. (копія у матеріалах справи).

Факт отримання представником відповідача - ТОВ фірми "Інтер-Омніс ЛТД" товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеної накладної, яка містить підпис повноважного представника відповідача в графі "отримав(ла)" та копією довіреності № 29 від 12.12.2011 р., яка видана відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача, а саме металопрокату у кількості п'яти тонн. Вказана довіреність підписана керівником ТОВ фірми "Інтер-Омніс ЛТД" та містить відтиск печатки підприємства.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ФОП ОСОБА_1 22.05.2012 р. направив на адресу ТОВ фірми "Інтер-Омніс ЛТД" претензію № 1 від 22.05.2012 р., яка отримана представником відповідача

24.05.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0911301650194, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 просить відповідача погасити наявну заборгованість за поставлений 12.12.2011 р. товар у розмірі 13053,20 грн. Вказана вимога відповідачем не задоволена та залишена без належного реагування. Доказів іншого ТОВ фірмою "Інтер-Омніс ЛТД" до суду не подано.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати вартості поставленого позивачем 12.12.2011 р. товару на основі видаткової накладної № РН-0011401 від 12.12.2011 р. настав 25.05.2012 р.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов'язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Станом на дату винесення рішення у даній справі відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, за отриманий товар не розрахувався (доказів оплати суду не надав), а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 13053,20 грн. Відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеної заборгованості до суду не подано.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ним складає суму в розмірі 13053,20 грн. і, відповідно, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 983,63 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 232,81 грн. 3 % річних та 65,14 грн. інфляційних втрат.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що між сторонами існувала домовленість про сплату пені у випадку неналежного виконання зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару, а тому суд вимогу позивача про стягнення з відповідача 983,63 грн. залишає без задоволення.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Позивачем невірно встановлено строк протягом якого необхідно нараховувати

3 % річних та інфляційні втрати.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача отримав претензію про сплату заборгованості 24.05.2012 р. і у відповідності з приписами ст. 530 ЦК України мав сплатити наявну заборгованість до 31.05.2012 р. включно.

З огляду на вказане вище, 3 % річних та інфляційні втрати слід нараховувати з 01.06.2012 р.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 01.06.2012 р. по 16.07.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 49,35 грн., загалом

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, за період з 01.06.2012 р. по

16.07.2012 р., суд встановив, що його результатом є сума з від'ємним показником, відповідно розрахунок позивача виконано арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 65,14 грн. залишаються судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13053,20 грн. боргу та 49,35 грн. 3 % річних.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтер-Омніс" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чайковського, буд. 80-А; код ЄДРПО України 24209710) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 09100, АДРЕСА_1; поштова адреса: 09113, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -13053 (тринадцять тисяч п'ятдесят три гривні) 20 коп. боргу, 49 (сорок дев'ять гривень) 35 коп. 3 % річних та 1471 (одну тисячу чотириста сімдесят одну гривню) 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.10.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін