Рішення № 26315669, 26.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/2171-2012 26.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Альбіна"

про стягнення 36 054, 41 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Івченко А.М.

Представники:

Від позивача: Коцюрба М.М.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Альбіна" про стягнення суми боргу у розмірі 36 054, 41 грн., з яких: 34 346,20 грн. сума основного боргу, 1 431,21 грн. -пеня, 277,00 грн. -3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов договору поставки № 061009/1002 від 06.10.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився за клопотанням відповідача через нез'явлення у судове засідання його повноважного представника та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. з метою встановлення обсягів і періодів поставки товару та обсягів розрахунків між сторонами за поставлений товар за договором №061009/1002 від 06.10.2009 року у даній справі призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року провадження у справі 5011-51/2171-2012 зупинено на час проведення судової експертизи.

01.08.2012 р. матеріали справи №5011-51/2171-2012 надійшли до Господарського суду міста Києва без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року провадження у справі №5011-51/2171-2012 поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/2171-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-51/2171-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року справа

№5011-51/2171-2012 прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2012 року за участю представників сторін.

25.09.2012 року представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

Згідно з ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду за наявними у справі доказами.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року направлялась відповідачу на зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 129, кв. 32 проте остання повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін у справі до Господарського суду міста Києва не надходило.

Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для прийняття рішення.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 26.09.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»укладено договір поставки товару №061009/1002 за умовами якого позивач передає у власність, а відповідач відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних позивачем по цінах за домовленістю сторін.

Згідно з п. 1.2 договору поставки право власності на товар переходить до відповідача з моменту поставки товару позивачем та підписання видаткової накладної на дану партію товару.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки відповідність реалізованого медичного товару по кількості та якості встановлюється на складі позивача або на складі відповідача, претензії з кількості та якості товару приймаються відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що оплата медичного товару, що реалізується по цій угоді, проводиться згідно дати оплати, указаної у видатковій накладній.

Згідно з п. 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Приписами п. 5.3 договору при надходженні коштів на рахунок позивача в першу чергу погашаються штрафні санкції, решта коштів спрямовується на погашення основного боргу в хронологічній послідовності поставок.

Відповідно до п. 8.4 договору поставки строк дії останнього три роки з моменту підписання, але в любому випадку, до повного виконання фактично взятих на себе обов'язків сторонами.

На виконання умов договору поставки, за період з 06.10.2009 року до 07.10.2011 року позивачем поставлено відповідачу медичний товар на загальну суму 1 254 756,12 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлений за договором медичний товар, що підтверджується банківськими виписками на суму 1 220 409,92 грн., які надано позивачем до матеріалів справи.

Доказів сплати відповідачем решти вартості поставленого позивачем товару в сумі 34 346,20 грн. матеріали справи не містять.

27.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив погасити заборгованість за договором, проте остання залишилась незадоволеною відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 3.1 договору та видаткові накладні, копії яких надано до матеріалів справи, відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватись з позивачем за переданий за договором поставки медичний товар в строк до 06.11.2011 року, проте, як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи, непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 34 346,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем до цього часу обов'язку зі сплати вартості поставленого позивачем товару, є порушенням

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач заявлених вимог не спростував, заперечень щодо факту отримання товару не навів.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 34 346,20 грн. заборгованості за договором поставки підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у позовній заяві позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами договору та стягнути на його користь пеню в сумі

1 431,21 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як встановлено судом, пунктом 5.2 договору поставки сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання своїх грошових зобов'язань за договором поставки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за порушення відповідачем господарських зобов'язань, позивач вправі вимагати сплати пені за кожен день прострочення платежу.

З наведеного в тексті позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 29.10.2011 року до 09.02.2012 року

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем в тексті позовної заяви з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а відтак задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 431,21 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 277,00 грн. 3% річних на підставі

ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З наведеного в тексті позовної заяви розрахунку 3% річних вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.10.2011 року до 09.02.2012 року

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань за договором поставки, а відтак, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати сплати відповідачем 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у тексті позовної заяви з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 277,00 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 129, кв. 32, код 31566097) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» 34 346 (тридцять чотири тисячі триста сорок шість) грн. 20 коп. основного боргу, 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одну) грн. 21 коп. пені, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.10.2012 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Івченко А.М.