Ухвала суду № 26315526, 05.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.10.12 справа № 5015/4121/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.

розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі

за позовом: приватного підприємства «Альма-Віта»

відповідач 1: товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД»

відповідач 2: приватне підприємство «Західноукраїнський туристичний центр»

про стягнення боргу

ціна позову 2607467,34грн.

ВСТАНОВИВ :

02.10.2012р. до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява приватного підприємства «Альма-Віта»до Відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД», Відповідача 2: приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»про стягнення боргу; ціна позову 2607467,34грн.

Ухвалою гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 04.10.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 15хв. 22.10.2012р.

03.10.2012р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про забезпечення позову, в якій Позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та все рухоме і нерухоме майно Відповідача 1. До заяви додано оригінал квитанції про сплату судового збору.

Крім того, 04.10.2012р. до господарськго суду Львівської області надійшло доповнення до заяви Позивача про забезпечення позову, до якого долучено копію довіреності на право здійснення представництва.

Згідно доводів позовної заяви, доводів заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, доповнення до заяви та наявних матеріалів справи суд зазначає наступне:

07.06.2012р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) укладено договір №15 купівлі-продажу (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець продає, а Покупець купує продукцію найменування, кількість, якісні характеристики, ціна та інші показники якої визначені в Специфікації до Договору (далі –Продукція), на умовах поставки DDP згідно з ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до п.2.1 Договору, кількість, ціна та загальна вартість Продукції вказується в Специфікації до Договору.

Згідно п.3.1 Договору, оплата за Продукцію (партію Продукції) здійснюється на умовах, визначених у Специфікації до Договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 25.07.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов’язків.

Специфікацією 1 до Договору визначено наступне: найменування продукції (сухе молоко ДСТУ 4273-2003 (виробництва 2012 року); якісні характеристики продукції (згідно вимог ДСТУ 4273-2003); вимоги до пакування (згідно ГОСТ 23651, ГОСТ 2226, ГОСТ 5958, ГОСТ 7730, ГОСТ 13516, ГОСТ 13515, ГОСТ 13380, ГОСТ 17065, ГОСТ 10354, ГОСТ 19360, ГОСТ 10354, ГОСТ 16337); маркування продукції (згідно ГОСТ 23651, ГОСТ 14192); кількість продукції (600 тонн); ціну продукції з ПДВ (23100грн. за 1 тонну); загальну вартість продукції (13860000грн.); та інші вимоги згідно Договору.

Крім того, Специфікацією 2 до Договору визначено наступне: найменування продукції та якісні показники (масло вершкове (з коров’ячого молока) (ДСТУ 4399:2005); вимоги до пакування та меркування (ДСТУ 745, ГОСТ 14192); кількість продукції (200 тонн); ціна продукції з ПДВ (30000грн. за 1 тонну); загальну вартість продукції з ПДВ (6000000грн.) та інші вимоги згідно Договору.

При цьому суд зазначає, що згідно представлених копій документів (Специфікацій 1, 2), такі набувають чинності з моменту підписання (07.06.2012р.).

Також, згідно Специфікацій 1, 2, оплата за отриману Продукцію повинна здійснюватись протягом 10 днів з дати фактичної поставки Товару.

Згідно доводів Позивача, які останній обґрунтовує наявними в матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями, згідно Договору за Специфікацією 1 Позивачем поставлено Відповідачу 1 товар (сухе молоко) в кількості 60 (22,5+15+22,5) тонн на загальну суму 1386000 (519750+346500+519750)грн., та за Специфікацією 2 товар (масло вершкове) в кількості 40 (25+6+9) тонн на загальну суму 1200000 (750000+180000+270000)грн.

Всього, згідно доводів позовної заяви та доданих копій документів, Позивач передав Відповідачу 1 протягом 19-21 червня 2012р. Товар на загальну суму 2586000грн.

Позивач також розрахував 3% річних у зв’язку з порушенням Відповідачем 1 зобов’язань по оплаті Товару за період з 22.06.2012р. по 01.10.2012р., розмір яких становить 21467,34грн.

В матеріалах справи також наявний оригінал договору поруки, проте, у заяві не ставиться вимога про вжиття заходів до забезпечення позову і до поручителя, а підстав до застосування таких з власної ініціативи суд не вбачає.

Як зазначено вище в описовій частині ухвали, в заяві про забезпечення позову Позивач просить накласти арешт на грошові кошти Відповідача 1 та на все рухоме та нерухоме майно Відповідача 1.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову Позивач обґрунтовує наступним:

- строк виконання зобов’язання за Договором у Відповідача 1 закінчився 01.07.2012р.;

- Відповідачем 1 на час звернення не вжито жодних дій до погашення заборгованості;

- Позивач неодноразово звертався до Відповідача 1 з вимогою про сплату заборгованості, проте, вимоги залишені без задоволення;

- значна сума заявлених вимог, - відтак, виконання рішення прямо залежатиме від майнового стану Відповідача 1;

- чинне законодавство не забороняє Відповідачу 1 після пред’явленння до нього позову відчужити чи обтяжити його майно, на яке може бути звернено стягнення;

- з інформації, наданої Позивачу контрагентами Відповідача 1, стало відомо, що Відповідач 1 вчиняє дії, спрямовані на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, зокрема, здійснює пошук потенційних клієнтів на таке майно;

- одночасно контрагентами Відповідача 1 надано інформацію про фінансові проблеми Відповідача 1, що проявляться у затримках платежів та проханнях про відстрочення таких.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст.67 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову виноситься ухвала.

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»(далі –Постанова Пленуму) та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. N01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до п.3 Постанови Пленуму, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 16.10.2008р. N01-8/626 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», що зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того суд зазначає, що, як вказано у п.3 Постанови Пленуму, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно п.7.1 Постанови Пленуму, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що вимоги Заявника в частині накладення арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві 1, та все нерухоме та рухоме майно, що належить Відповідачеві 1 підлягають до задоволення виключно в частині накладення арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві 1, в межах суми основного боргу - 2586000грн. виходячи з наступного.

Зобов’язання Відповідача 1, на порушення яких вказує Позивач, є грошового характеру, відтак, з врахуванням відсутності доводів у заяві та доповненню до заяви про необхідність накладення арешту саме на рухоме та нерухоме майно Відповідача 1, в суда відсутні правові підстави для накладення арешту на майно. При цьому суд зазначає, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача 1 в даному випадку, з врахуванням предмету позову, є достатньою підставою відсутності унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. Крім того, Позивачем не вказано яке саме майно має намір відчужити Відповідач 1. Крім того суд зазначає, що накладення арешту в даному випадку на майно (рухоме та нерухоме) Відповідача 1 було б порушенням співвідношення прав та інтересу Сторін, які випливають з умов Договору.

Крім того, враховуючи вимоги, в тому числі п.7.1 Постанови Пленуму щодо обмеження розміром суми позову та можливих судових витрат суд зазначає, що Позивачем не наведено достатньо обґрунтованих доводів щодо можливості розрахунку 3% річних з 22.06.2012р. при тому, що поставки здійснювались до 21.06.2012р., а термін оплати, згідно Специфікацій 1, 2, зазначено як десятиденний строк. При цьому суд зазначає, що наведене вказує на неправильність розрахунку Позивачем як розміру 3% річних, так і розміру судового збору, відтак, суд не може взяти до уваги дані суми при розрахунку суми коштів, які можуть бути піддані арешту. Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що піддані арешту кошти слід обмежити 2586000грн.

Припущення Позивача щодо того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову є достатньо обґрунтованими. При цьому суд бере до уваги те, що обґрунтованість підтверджується наступним: тривалим порушенням строку (з 01.07.2012р.) оплати, в тому числі і невиконання вимог Договору і після закінчення строку його дії (25.07.2012р.); невиконанням вимог, в тому числі Договору, щодо оплати значної (в тому числі для Позивача) суми боргу (2 586 000 грн.); припущеннями щодо можливого відчуження Відповідачем 1 наявного у нього майна, затримками в строках оплати товару на значні суми, що обґрунтовує доводи щодо затримок у платежах, а відтак, фінансової нестабільності Відповідача 1; також специфікою отриманого Відповідачем 1 Товару, - нетривалий строк придатності, що вказує на утруднення можливості звернення стягнення на передане Позивачем майно).

При цьому суд зазначає на розумність вимог Заявника, забезпечення збалансованості інтересів Сторін та наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову пояснюється, в тому числі тим, що вжиті судом заходи унеможливлять відсутність у Відповідача 1 коштів у розмірі основного боргу (при наявності таких на момент вжиття та при задоволенні позовних вимог) та будуть достатніми для забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, судом не встановлені доводи, які в вказували на порушення прав чи охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками процесу, внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому суд також зазначає, що накладення арешту в даному випадку не перешкоджає Відповідачу використання майна з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, керуючись стст..ст.66-68, 86-87 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

Накласти арешт на грошові суми товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД» (10002, м.Житомир, вул..Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405), обмеживши такий розміром - 2586000грн.

Стягувач: приватне підприємство «Альма-Віта»(48115, Тернопільська обл., Теребовлянський р.-н, с.Золотники, вул..Містечко, 52, ідентифікаційний код 22335971).

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД»(10002, м.Житомир, вул..Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405).

Строк пред’явлення до виконання до 05.10.2013р.

При цьому суд зазначає, що згідно ст.68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Суддя Фартушок Т.Б.