Рішення № 26315207, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9543-2012 01.10.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25500,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Білинова А.В. за довіреністю № 01/123-449 від 02.11.2011 р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору № 06-NZ/01-012-00416 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави від 09.04.2008 р. внаслідок настання страхового ризику -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер АА 7343 CМ, що належить Сацюку Павлу Миколаєвичу, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника автомобіля "Subary Forester", реєстраційний номер АА 7741 CР, Луніна Олексія Миколайовича, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/2755388), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9543-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. о 10:20 год., в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України письмову інформацію щодо умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2755388.

30.07.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 18392/7-3-11 від 26.07.2012 р. у відповідь на запит суду, до якого додано витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № ВА/2755388.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., звернувся до суду із заявою про залучення документів до матеріалів справи, в т.ч. витягу з бази даних МТСБУ стосовно полісу № ВА/2755388. Заяву судом задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії полісу № ВА/2755388. клопотанням про продовження термінів розгляду справи та клопотанням про застосування строків позовної давності, які в подальшому були передані до відділу діловодства суду для їх реєстрації відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.). Клопотання представника відповідача про залучення доказів до матеріалів справи та про продовження термінів розгляду справи судом задоволені.

Відповідно до поданого суду клопотання про застосування строків позовної давності, відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності на момент звернення з позовом до суду, у зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р., на підставі ст.ст. 69, 77, 86 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-39/9543-2012, розгляд справи відкладено на 01.10.2012 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення документів до матеріалів справи, а саме копії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2011 р. про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Луніна Олексія Миколайовича. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2012 р. не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином з огляду на наступне:

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 10.09.2012 р., відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 01.10.2012 р. о о 09:50 год.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.10.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2008 р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (позивач, страховик), та Сацюком Павлом Миколаєвичем (страхувальник) було укладено договір № 06-NZ/01-012-00416 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивачабув застрахований автомобіль "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер АА 7343 CМ.

08.06.2008 р. в м. Києві на проспекті Червонозоряний сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер АА 7343 CМ, яким керував власник Сацюк Павло Миколаєвич, автомобіля "Chevrolet", реєстраційний номер АА 8224 ЕР, яким керував власник Остапенко Володимир Анатолієвич, та автомобіля "Subary Forester", реєстраційний номер АА 7741 CР, яким керував власник Лунін Олексій Миколайович. Наведене підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду № 39 від 14.06.2008 р.

ДТП сталася в результаті порушення Луніним Олексієм Миколайовичем п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 3-17578 рік.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер АА 7343 CМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 1440 про оцінку майна, що складений 27.06.2008 р. оцінювачем Половинчаком Олегом Анатолійовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 037 від 08.12.2000 р.) становить 33291,42 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного позивачем страхового акту № СТ/08/2577 від 05.09.2008 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 35153,98 грн., виплата якого позивачем за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 2943 від 05.09.2008 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 08.06.2008 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., у п. 36.4 статті 36, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2012 р. залучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2755388, крім того, в матеріалах справи наявний витяг з бази МТСБУ щодо умов даного полісу, надісланий МТСБУ на запит суду.

Відповідно до полісу № ВА/2755388 вбачається, що транспортний засіб (автомобіль "Subary Forester", реєстраційний номер АА 7741 CH), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (відповідачем), про що і укладено наведений поліс, страхувальником за яким є Лунін Олексій Миколайович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в розмірі 25500,00 грн., франшиза -0 грн., строк дії наведеного полісу з 19.06.2007 р. по 18.06.2008 р.

Факт вини Луніна Олексія Миколайовича, який керував автомобілем "Subary Forester", реєстраційний номер АА 7741 CH, під час ДТП внаслідок порушення п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України встановлений постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 3-17578 рік. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВА/2755388, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Фактичні витрати страхової компанії позивача по виплаті страхового відшкодування підтверджені по розміру збитків, завданому у ДТП транспортному засобу -автомобілю "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер АА 7343 CМ, що визначений звітом № 1440 про оцінку майна, що складений 27.06.2008 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку підтверджена таким висновком та в межах ліміту відповідальності, визначеного полісом № ВА/2755388.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до полісу № ВА/2755388 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 25500 грн., а франшиза в розмірі 0 грн.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 25500,00 грн., оскільки франшиза за полісом № ВА/2755388 дорівнює 0.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 08.06.2008 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Заява на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 03/1910 від 09.09.2011 р. міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 20.09.2011 р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

В ході розгляду справи № 5011-39/9543-2012 відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Згідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Право вимоги до відповідача по відшкодуванню збитків, завданих у ДТП 08.06.2008 р., набуто позивачем від потерпілої особи в силу положень Закону (ст. 993 ЦК України) саме при виплаті страхового відшкодування за договором № 06-NZ/01-012-00416 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави від 09.04.2008 р. (договір страхування), а відтак саме при набутті такого права позивачем мають обчислюватись строки позовної давності у спірних правовідносинах (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. №3-20гс12).

Згідно із ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що зобов'язання, яке виникло з делікту при наявності полісу № ВА/2755388 та укладеного договору страхування, має бути виконано двома боржниками (винуватцем та страховиком) у визначених законодавством частинах, то пред'явлення особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, позову до однієї із таких осіб в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України свідчить про переривання перебігу позовної давності за вимогами до іншої особи.

Виплата страхового відшкодування на користь потерпілого була здійснена позивачем 05.09.2008 р. (підтверджено платіжним дорученням № 2946), а в межах строку позовної давності позивачем були заявлені вимоги до винної особи -Луніна Олексія Миколайовича, у зв'язку з чим ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2011 р. відкрито провадження у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Луніна Олексія Миколайовича (копія даної ухвали наявна в матеріалах справи).

Отже наведене свідчить про переривання строку позовної давності по набутому праву вимоги від потерпілого у ДТП, що сталося 08.06.2008 р., а тому судом встановлено, що строк позовної давності не є пропущеним на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва 16.07.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів здійснення виплати на користь позивача згідно заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 03/1910 від 09.09.2011 р., заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 25500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) 25500,00 грн. 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Гумега О. В.