Рішення № 26315182, 01.10.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/100/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.12 Справа № 5009/3016/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін:

від позивача: Пількевич В.В., довіреність № 14-353 від 16.03.2012р.

від відповідача: Кузнєцов О.І., довіреність № 02 від 16.01.2012р.

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»про стягнення 178,95 грн. втрат від інфляції, 1632,02 грн. суми 3% річних, 8438,63 грн. пені, 12439,18 грн. 7% штрафу.

Ухвалою суду від 09.08.2012р. було порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 29.08.2012р. Судове засідання відкладалось до 01.10.2012р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо, ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам, на безоплатній основі, надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 ( v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, продовженому 01.10.2012р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав, зазначених у позовній заяві, представник відповідача визнав позовні вимоги в повному об'ємі.

Судове засідання, продовжене 01.10.2012р., велося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 01.10.2012 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду в присутності представників сторін по справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна

акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі -позивач, постачальник) та

Публічним акціонерним товариством «Запорізький сталепрокатний завод»(далі -

відповідач, покупець) був укладений договір № 06/11-85/544 купівлі-продажу природного

газу (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році, природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла\вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до умов договору, позивач передав у власність покупцю протягом жовтня 2011 року імпортований природний газ на загальну суму 458091,63, що підтверджується актами прийому передачі природного газу від 31.10.2011р. (копії актів долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору, відповідач невчасно здійснював оплату за спожитий природний газ, що підтверджується копією банківської виписки долученою до матеріалів справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, за період з 15.11.2011р. по 05.03.2012р., 8138,63 грн. пені та 12439,18 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. договору №06/11-85/544 від 30.09.2011р., у разі продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем здійснено розрахунок з врахуванням вищезазначених норм законодавства та той факт, що, відповідачем несвоєчасно сплачено за отриманий товар і представником відповідача, в продовженому 01.10.2012р., судовому засіданні визнано позовні вимоги, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8438,63 грн. пені та 12439,18 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 178,95 грн. втрат від інфляції та 1632,02 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом перевірено правильність нарахування сум, заявлених до стягнення у відповідності до законодавства та встановлено, що вимоги про стягнення 178,95 грн. втрат від інфляції та 1632,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»слід задовольнити.

Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 - 232, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Публічного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»(69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20 Г, п/р № 26004038689700 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 00191247) на користь Публічного акціонерного товариства «Націанальна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р № 26001601004109 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Києв, МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 8438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 63 коп. пені, 12439 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 18 коп. 7% штрафу, 178 (сто сімдесят вісім) 95 коп. втрат від інфляції, 1632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) грн. 02 коп. 3 % річних, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили по закінченню 10-денного терміну з дати його підписання.

Дата підписання рішення 03.10.2012р.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет