Рішення № 26315092, 02.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9741-2012 02.10.12За позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягання 32 470,53 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі -відповідач) про стягнення 32 470,53 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 17.04.2009 р. ним було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 20 16 0001-1941, з Вороніним Д.А. щодо транспортного засобу Mitsubishi L200 державний номер СН5846АС. 26.05.2009 р. відбулась дорожньо-транспортна подія за участю вказаного автомобіля під керуванням Доброва В.Г. та автомобіля "Volkswagen" державний номер 59493НА під керуванням Білоброва М.І., внаслідок якої автомобіль Mitsubishi L200 державний номер СН5846АС отримав механічні пошкодження. Постановою Вознєсєнського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2009 р. у справі № 3-1602/09 Білоброва М.І. було визнано винним в порушенні ПДР. Зважаючи на спричинення пошкоджень застрахованого транспортного засобу Mitsubishi L200, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 32 470, 53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2957/12 від 07.11.2011 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen", державний номер 59493НИ, була застрахована відповідачем за полісом ВВ/8346563, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9741-2012 та призначено її до розгляду на 01.08.2012 р.

У судовому засіданні 01.08.2012 р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування від МТСБУ даних про Поліс обов'язкового страхування цивільно-праової відповідальності власників транспортних засобів серії ВВ/8346563, укладеного з відповідачем, забезпечений транспортний засіб "Volkswagen", державний номер 59493НА.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 11.09.2012 р.

10.09.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він зазначає, що не буде заперечувати проти стягнення суми у розмірі 32 470, 53 грн.

У судовому засіданні 11.09.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та уточнена позовна заява, в якій уточнено дані державного номеру автомобіля "Volkswagen" -59493НА.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.10.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 02.10.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 р. між позивачем (страховик) та Вороніним Дмитром Анатолійовичем (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 20 16 0001-1941 відносно транспортного засобу марки Mitsubishi модель L200 державний номер СН5846АС.

Відповідно до п. 8 вказаного Договору до страхових випадків віднесено, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди.

Розмір страхової суми 200 000, 00 грн. (п. 7 Договору), розмір франшизи при пошкодженні застрахованого ТЗ -0, 25 % (п. 12 Договору).

Строк дії Договору з 18.04.2009 р. по 17.04.2010 р. (п. 14 Договору).

26.05.2009 р. відбулась дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля марки Mitsubishi модель L200 державний номер СН5846АС під керуванням Доброва В.Г. та автомобіля "Volkswagen" державний номер 59493НА під керуванням Білоброва М.І., внаслідок якої автомобіль Mitsubishi L200 державний номер СН5846АС отримав механічні пошкодження.

Постановою Вознєсєнського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2009 р. у справі № 3-1602/09 Білоброва М.І. було визнано винним в порушенні п. 16.11 ПДР України.

Відповідно до заяви позивача сертифікованим експертом ТОВ "Автопартнер-центр" була виконана оцінка вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi L200 державний номер СН5846АС, та складено Звіт № 00135 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 19.06.2009 р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових ДТЗ, що підлягають заміні, складає 40 756, 34 грн.

Листом від 16.09.2009 р. АКБ "УкрСиббанк", який є вигодонабувачем за Договором, погодив виплату страхового відшкодування Вороніну Д.А. відносно страхового випадку 26.05.2009 р.

У квітні 2010 року Воронін Д.А. звернувся до суду з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", в якому просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 60 105,06 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 5 907,59 грн., моральну шкоду в сумі 30 052,53 грн., індекс інфляції в сумі 3 712,94 грн., три процента річних в сумі 864,52 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10 064,26 грн., судові витрати, а всього 110 826,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26.05.2009 р. застрахований транспортний засіб потрапив в ДТП, в якому Воронін Д.А. визнаний не винуватим, на підставі чого останній звернувся до відповідача з заявою про отримання страхового відшкодування в сумі 60 105,06 грн. Оскільки відповідач у встановлений законом строк не виплатив страхове відшкодування, позивач за власний рахунок відремонтував автомобіль.

В липні 2010 року Воронін Д.А. уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь страхові відшкодування в загальній сумі 190 551,86 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 21 948,75 грн., моральну шкоду в сумі 95 275,93 грн., індекс інфляції в сумі 9 181,41 грн., три процента річних в сумі 3 246,39 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5 032,13 грн., судові витрати, а всього 325 356,47 грн. Вимоги обґрунтував тим, що 09.11.2009 р. під час відсутності позивача в результаті протиправних дій третіх осіб застрахований транспортний засіб було розукомплектовано. Позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування збитків, завданих в результаті страхового випадку, але страхового відшкодування у встановлений строк не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2011 р. позов Вороніна Д.А. задоволений частково, вирішено стягнути з СТзДВ "Гарантія" на користь Вороніна Д.А.: по страховому випадку від 26.05.2009 р. в рахунок страхового відшкодування 32 470,53 грн., пені 4 938,63 грн., інфляційних втрат 249,44 грн., 3% річних 728,59 грн.; по страховому випадку від 09.11.2009 р. в рахунок страхового відшкодування 124 914,57 грн., пені 12 417,88 грн., інфляційних втрат 959,62 грн., 3% річних 1 817,25 грн., а всього 178 496,51 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 29.09.2011 р. № 22ц-1315/2011 р. рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2011 р. в частині стягнення зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на користь позивача сум по страховому випадку від 09.11.2009 р. скасовано та у позові в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2011 р. залишено без змін.

При дослідженні змісту вказаних судових актів суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Слід зазначити, що під час розгляду зазначеної цивільної справи Ленінським районним судом м. Севастополя було встановлено, що станом на 26 травня 2009 року на застрахований транспортній засіб було встановлено бампер іншої конструкції, який не має оригінального номеру запчастини що призначається виробником, з огляду на що суд при визначені розміру відшкодування відрахував вартість бамперу та робіт по його відновленню з вартості робіт та матеріалів.

Так, відповідно до звіту № 00135 від 19.06.2009 р. вартість складових що підлягають заміні під час ремонту Сс=51 777,91 грн.

Вартість бамперу встановленого на ТЗ -12 826,70 грн.

Вартість складових що підлягають заміні під час ремонту після відрахування вартості бамперу становить Сс=38 951,21 грн. (51 777,91-12 826,70) грн.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу та відрахуванням вартості додаткового обладнання становить 32 970,53 грн. (Сврз=Ср+См+Сс*(1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт Ср=6 657,00 грн., См вартість необхідних для ремонту матеріалів См=2 670,15 грн., Сс вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту Сс=38 951,21 грн., Ез коефіцієнт фізичного зносу Ез=0,393).

За відрахуванням безумовної франшизи у розмірі 0.25% від страхової суми, що становить 500 грн., страхове відшкодування що підлягає стягненню становить 32 470,53 грн.

На виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2011 р. позивач у даній справі виплатив присуджене до стягнення страхове відшкодування у розмірі 32 470, 53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2957/12 від 07.11.2011 р.

В подальшому, враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen", державний номер 59493НА, була застрахована відповідачем за полісом ВВ/8346563, позивач листом від 26.04.2012 р. звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 32 470,53 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Білоброва М.І. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, як зазначалось вище, підтверджено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля "Mitsubishi" в результаті його пошкодження в ДТП становить 32 470,53 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті оцінки, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до Платіжного доручення № 2957/12 від 07.11.2011 р. позивач на виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2011 р. сплатив, в тому числі, страхове відшкодування в сумі 32 470, 53 грн.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Водночас, як вбачається зі змісту Полісу № ВВ/8346563, розмір франшизи становить 0,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) 32 470 (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 53 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака