Рішення № 26315085, 04.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1005/2012-3/74

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватне підприємство "Вікар", вул. Радищева, б. 3,м. Київ-124,03680

до відповідача: ПП ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 27583,68 грн. в порядку зворотньої вимоги

за участю представників сторін:

Від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги 27583,68 грн., 6000 грн. послуг адвоката та 1609,5 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 8.08.12р. порушено провадження по справі і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.09.12р. В зазначений термін представники сторін в судове засідання не з"явилися, позивач направив суду телеграму про перенесення справи. Ухвалою суду від 25.09.12р. відкладено розгляд справи на 4.10.12р. Проте і в це судове засідання представники сторін не з"явилися, причини такої неявки суду не повідомили, відзив на позов відповідач суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи направлялись сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві, а отже сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки);- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, за приписами статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Аналогічне правило випливає із ч.1 ст.924 Цивільного кодексу, на яку посилається позивач в позовній заяві.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника).

Автомобільний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо він не доведе, що це сталося через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми. При визначенні кількості вантажу за допомогою зважування перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує: а) відповідних нормативів природних втрат маси вантажу, визначених відповідно до чинного законодавства; б) технічних норм точності вагів.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Тобто, перевізник не зобов'язаний відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було б порушене (упущену вигоду).

У разі, якщо при виявленні нестачі, пошкодження або псування вантажу, перевізник і відправник або одержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на їх вимогу проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом, який підписується експертами і особами, які були присутні при проведенні експертизи. Витрати по експертизі оплачуються перевізником або замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта.

Частина 1 ст.1191 Цивільного кодексу надає право особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченої суми.

Проте, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В контексті наведених вимог суду подано :

1. Ксерокопію договору № 1180/47/0611 від 6.06.2011р. між ПП "Вікар" та ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", п.1 якого визначає предмет договору, а саме: регулювання взаємовідносин сторін при організації перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом, залучених у третіх осіб ПП "Вікар" для виконання перевезень. Ксерокопія завірена, внаслідок чого визнається судом належним доказом по справі.

2. Ксерокопію договору поручення № 47/11 від 8.07.2011р. між ПП "Вікар" та підприємцем ОСОБА_2, п.1 якого передбачає, що ПП"Вікар" здійснює пошук та підбір вантажовідправників з метою забезпечення транспортних засобів підприємця експортно-імпортними вантажами для виконання перевезень в міжнародних сполученнях. Ксерокопія належним чином завірена і визнається судом належним доказом по справі.

3. Ксерокопія заявки до договору № 43 від 22.07.2011р. на здійснення перевезення за маршрутом: м.Шахти Ростовської області - м.Обухів. Ксерокопія завірена, наявний відтиск печатки підприємця, проте підпис підприємця не проглядається.

4.Ксерокопію транспортної накладної , яка належним чином не завірена, а тому належним доказом по справі не може бути визнана.

5.Ксерокопія листа підприємця ОСОБА_2 від 31.07.2011р., в якому детально викладені обставини події попереднього дня - 30.07.11р. в 17-18 год. та вказується на факт повного знищення вантажу. Ксерокопія листа належним чином завірена.

6. Картка рахунку ПП "Вікар" за період 01.09.11 по 31.10.11р., належним чином завірена позивачем, з якої випливає перерахування коштів ПП "Вікар" /дальше дослівно із документу/ "ККБК" 27,583.68 " Признана претензия за потерю груза ККБК". Даний документ не може бути визнаний належним доказом по справі, оскільки в ньому відсутня інформація про те, що здійснена фінансова операція позивачем має відношення до відповідача по справі, тобто, що відшкодування коштів є наслідком саме спірного транспортного перевезення. Документ є одностороннім /програмним документом позивача/, не завірений /підтверджений /банком , а тому небезспірний.

7. Платіжні доручення № 394 від 19 вересня 2011р., № 412 від 26 вересня 2011р., №416 від 28 вересня 2011р., № 442 від 10 жовтня 2011р., № 475 від 17 жовтня 2011р. на загальну суму 27583.68 грн. , які не визнаються судом як докази по справі, оскільки не носять всіх необхідних реквізитів для подібного роду документів: відсутні будь-які підписи та печатки, в т.ч. і такі, які передбачені для завіряння копій документів.

Інших документів в підтвердження позовних вимог суду не надано. Відповідно до ст.33 Госпоодарського процесуального кодексу - обов"язок доказування і подання доказів лежить на стороні, яка посилається на ті чи інші обставини.

Таким чином, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди - обов"язок по доказуванню понесення такої шкоди та її розміру - лежить на позивачеві. До того ж, відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки по спору суду не надано належних доказів в підтвердження понесення позивачем шкоди в розмірі заявленої до стягнення - суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов"язані з розглядом справи покладаються при відмові в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 32-34,43, 49, ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ПП "Вікар" / вул.Радищева,б.3 м.Київ-124, код ЄДРПОУ 32420418/ до підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1/ про стягнення 27583,68 грн. в порядку зворотної вимоги, 6000 грн. послуг адвоката та 1609.5 грн. судового збору - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Фрич М. М. 05.10.12