Рішення № 26315066, 28.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10159-2012 28.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

про стягнення 155 127,55 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Іваненко І.П. за дов. № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Українська інвестиційно - інжинірингова компанія" про стягнення 155 127,55 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 17.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 14.09.2012 року.

14.09.2012 року по справі оголошено перерву до 28.09.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510407.

Відповідно до п. 1 Договору «Постачальник» зобов'язується виробити та поставити теплову енергію «Споживачу»для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у гарячі воді на межу балансової належності з споживачем для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування споживачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення -доручення про укладення Договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року -затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 9 Додатку 2 до договору, споживач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Заборгованість відповідача за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.07.2012 року становить 149 085,65 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок основного боргу.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 149 085,65 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у гарячі воді на межу балансової належності з споживачем для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 9 Додатку 2 до договору, споживач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 4 332,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 709,18 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(юридична адреса: 03049, м. Київ, вул.. Єреванська, 1/1, код ЄДРПОУ 32102765) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг за спожиту теплову енергію в сумі 149 085 (сто сорок дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн.. 65 коп., 3% річних в розмірі 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн.. 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн.. 18 коп. та судовий збір в розмірі 3 102 (три тисячі сто дві) грн.. 55 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 03.10.12 р.