Ухвала суду № 26314511, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-17408/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010

у справі №2а-16361/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче обладнання»

до 1) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010, позов ТОВ «Гірниче обладнання»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь ТОВ «Гірниче обладнання»залишок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 111844 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача, стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1703,40 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень, серпень 2007 року, за результатами якої складено акт №2498/23-7/34094311 від 05.12.2007.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 №0004362340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 111844 грн.

За результатами адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення №0004362340/1 від 26.02.2008, №0004362340/2 від 02.04.2008, №0004362340/3 від 11.06.2008 на ту ж суму.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені до суду, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008, вищезазначені податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходи в з того, що дотримання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні бюджетного відшкодування по деклараціям за липень, серпень 2007 року було предметом судового розгляду. Рішенням суду, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, підтверджено правомірність дій позивача при визначенні суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підставі для відмови в проведенні такого відшкодування.

Судова колегія, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права за встановлених обставин справи.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук