Ухвала суду № 26314276, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К-18603/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 20.12.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 року

у справі № 116/4-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молох»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молох»(далі -позивач, ТОВ «Молох») звернулось у квітні 2006 року до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач, Броварська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 21.04.2005 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 20.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 року, позов задоволено повністю: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.04.2005 року № 0000072304/0; стягнуто з Броварської міжрайонної державної податкової інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молох»3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій 21 квітня 2005 року відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за жовтень 2004 року, про що складено акт № 300/23-4/23582683 від 21 квітня 2005 року.

В результаті перевірки було встановлено порушення п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03 квітня 1997 року.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 21 квітня 2005 року, яким позивачеві зменшено заявлену до відшкодування у жовтні 2002 року суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 523 052, 00 грн. (за ставкою 20%) та на 2 666 940 грн. (по експортному відшкодуванню) загалом у розмірі 3 189 992, 00 грн.

Також, судами встановлено, що 05.10.2004 року між ТОВ «Молох» та Приватним підприємством «Торговельна Компанія «Варіс» було укладено договір купівлі-продажу № Вр54, відповідно до п.1.1 якого ПП «ТК «Варіс» зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Молох» прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно до Специфікації від 05.10.2004 року, яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу № Вр54, зазначено найменування продукції -«Струмознімач ТС-150»ТУУ 31.2-24650607-004-2003, кількість 5500 шт., на суму 19 140 000, 00 грн., в т.ч. 3 190 000,00 грн. ПДВ.

Факт передачі від ПП «ТК «Варіс»позивачеві товару за згаданим договором підтверджується накладною № 63 від 18.10.2004 року. Продавцем виписано податкову накладну від 18.10.2004 року № 81, копія якої міститься в матеріалах справи (Том 1 - а.с.39).

07.10.2004 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БрокБізнес» було укладено договір комісії № 1, відповідно до умов якого ТОВ «БрокБізнес» (комісіонер) зобов'язався від свого імені і за рахунок позивача (комітента) в 2004 році реалізувати на зовнішньому ринку України товар, в кількості зазначеній в специфікації, загальна вартість якого складає 16 018 065,03 грн.

На виконання згаданого договору комісіонером ТОВ «БрокБізнес» 12.10.2004 року укладено зовнішньоекономічний контракт № 4710/2004 з компанією АТЕСОМ LLС» (США) на поставку товару «Струмознімач ТС-150»ТУУ 31.2-24650607-004-2003 -у кількості 5500 шт., загалом на суму 3 018 290,00доларів США.

Товар було оплачено іноземним контрагентом, а кошти від його реалізації в іноземній валюті від експорту товару надійшли на валютний рахунок Комісіонера 27.10.2004 року в повному обсязі, які ТОВ «БрокБізнес» були перераховані позивачу 17.11.2004 року згідно платіжних доручень № 57 та № 58 на суму 16 018 065,03 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа -продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»-не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість» -не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податкова накладна № 81 від 18 жовтня 2004 року, виписана ПП «ТК «Варіс»за договором купівлі-продажу товару «Струмознімач ТС-150»на загальну суму 19 140 000,00 грн., в тому числі 3 190 000, 00 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства, доказів, що вона виписана неналежними особами, не зареєстрованими як платники податку на додану вартість відповідачем не надано, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання товару ТОВ «Молох».

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено, що право на податковий кредит залежить від технічної характеристики та належної якості товару.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для нарахування відповідачем ТОВ «Молох»податкового зобов'язання.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 20.12.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 року у справі № 116/4-06 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько