Постанова № 26311316, 06.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 211/1421/12

Головуючий у 1-й інстанції: Волошина Т.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №17 ОСОБА_2 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №17 ОСОБА_2 до "Ладижинської газети", засновник ТОВ "Ладижинська газета" про визнання завідомо недостовірними відомостей та тимчасову заборону випуску друкованого засобу масової інформації , -

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2012 року кандидат в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 17 від політичної партії Українська Національна Асамблея ОСОБА_2 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області із адміністративним позовом до «Ладижинської газети», засновник TOB «Ладижинська газета» про визнання завідомо недостовірними відомості та тимчасову заборону випуску друкованого засобу масової інформації.

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано такою, що не відповідає чинному законодавству і є негативною інформацію, надруковану в спеціальному випуску «Ладижинської газети» «Рідне Поділля» НОМЕР_1 від вересня 2012 року в статті ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1», в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Центральної виборчої комісії України №476 від 17.08.2012 р. ОСОБА_2 зареєстрований кандидатом у народні депутати України, висунутий політичною партією Українська Національна Асамблея, в одномандатних виборчих округах, на чергових виборах народних депутатів України 28.10.2012 р.

В ході судового розгляду адміністративної справи судом першої встановлено, що у спеціальному випуску «Ладижинської газети» «Рідне Поділля» НОМЕР_1 від вересня місяця 2012 року тиражем 20000 примірників надруковано статтю ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка містить висловлювання такого змісту: «Подібні технології застосовуються там, де у кандидатів від ПР достатньо сильні конкуренти. Зокрема на 17-му в ОСОБА_4 таких аж два - ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Проте, на цьому інтрига не закінчується, наш округ взагалі в цьому сезоні багатий на технологічні прийоми і сюрпризи. Два останні кандидати також мають свого роду «технічних кандидатів», але висунуті вони не для накопичення, а для відбору голосів. Зокрема, проти ОСОБА_6 виставлено кандидатуру ОСОБА_2 (ГО «Чумацький шлях»), який свого часу, ще коли ОСОБА_6 був головою облради, активно вів з ним війну компроматів».

Частково задовольняючи позовні вимоги кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 17 від політичної партії Українська Національна Асамблея ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що за своїм характером та в контексті вказаної статті поширена відповідачем інформація, не є висловленням автором статті своїх суджень, а є відображенням фактів, які, як слідує, мали та мають місце в політичному житті ОСОБА_2, інформація має ознаки негативного спрямування щодо особи, на адресу якої вона адресована. Разом з цим, вимога позивача щодо тимчасової заборони (до закінчення виборчого процесу) випуску газети «Ладижинська газета», засновник TOB «Ладижинська газета», реєстраційне свідоцтво ВІД №598 не підлягає задоволенню, оскільки порушення виборчого законодавства, допущене відповідачем, не є грубим, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності засобів масової інформації, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум встановлює ст. 174 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" діяльність друкованих засобів масової інформації, пов'язана з передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або процесу референдуму, проводиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми.

Правовідносини щодо проведення виборів народних депутатів України врегульовано Законом України "Про вибори народних депутатів України".

Пунктом 9 ст. 74 цього Закону встановлено заборону розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.

Відповідно до п. 9 ст. 108 Закону України «Про вибори народних депутатів України» рішення, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду є порушення його прав як кандидата в народні депутати засобом масової інформації шляхом поширення недостовірних відомостей про особу політика.

Виходячи з цього, необхідним є проведення аналізу змісту спірної статті на предмет наявності в ній викладу фактичних обставин чи оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Виходячи з аналізу змісту наведеного тексту статті на підставі ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», колегія суддів приходить до висновку, що поширена відповідачем інформація має характер оціночного судження, оскільки є оцінкою дій політика, а наведені в ній висловлювання не можуть тлумачитися як такі, що містять фактичні дані або є образливими чи негативними.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу, що в своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.

Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані.

В рішеннях Європейського Суду у справі Oberschlick v. Austria, Prager and Oberschlick v. Austria висловлено позицію, що журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних.

При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handyside v.United Kingdom).

Викладене вище відображено також і в рішенні Європейського суду з прав людини «Українська Прес-Група» проти України», в якому Європейський Суд, зокрема, зазначив, що межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть коли вони виступають не як політики, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач є публічною особою - політиком, межа його допустимої критики є ширшої ніж щодо приватної особи.

Суд зазначає, що згадування кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 у статті ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в спеціальному випуску «Ладижинської газети», що полягає у висвітленні автором статті власної думки щодо наявності "технічних кандидатів" та можливість віднесення до даної категорії учасників виборчого процесу позивача, має характер оціночного судження діяльності позивача як політика та узгоджується з вимогами плюралізму, толерантності і лібералізму, характерними для «демократичного суспільства».

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Аналогічне право на відповідь передбачене ч.12 ст.74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а тому позивач не позбавлений можливості скористатись наданим Законом правом та звернутись до відповідача із вимогою про спростування недостовірних, на його думку, відомостей шляхом опублікування відповіді позивача.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, та задовольняючи позов в цій частині, не зазначив, які саме факти, викладені у спірній статті, є недостовірними чи наклепницькими, визнавши такими судження автора, що призвело до неправильного вирішення справи.

Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем виборчого законодавства, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 9 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів» забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.

Зважаючи на те, що наклепницький чи недостовірний характер інформації про суб'єкта виборчого процесу - кандидата в народні депутати України - ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено, відповідачем не порушено п. 9 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів».

Надаючи правову оцінку вимозі позивача стосовно тимчасової заборони (до закінчення виборчого процесу) випуску газет «Ладижинська газета», колегія суддів виходила з того, що відповідно до положень ч. 10 ст. 74 «Про вибори народних депутатів» суд може прийняти рішення про тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або про тимчасову заборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання у разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог цього Закону.

Таким чином дана вимога є похідною від вимоги про визнання в діях відповідача ознак грубого порушення засобом масової інформації виборчого законодавства. Оскільки суд не знайшов достатніх підстав для задоволення первинної вимоги, не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про тимчасову заборону випуску газети.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 175, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №17 ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №17 ОСОБА_2 до "Ладижинської газети", засновник ТОВ "Ладижинська газета" про визнання завідомо недостовірними відомостей та тимчасову заборону випуску друкованого засобу масової інформації, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.