Постанова № 26311271, 02.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1717/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н. В.

(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 704 від 24.09.2012р.)

при секретарі: Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача -Чекальська В.П., довіреність № 1072-4 від 03.04.2012р.;

від відповідача -Отраднов В.Л., довіреність № 7 від 10.01.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих

на рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2012р.

по справі № 5017/1717/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

до Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих

про стягнення 128 541,85 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводокнал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 135 541,85 грн. та витрати на судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконав умови договору на послуги водопостачання та водовідведення (промгрупа) № 467/3 від 01.11.2000р. укладеного між КП "Одесводоканал" (правонаступником якого є позивач) та Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих.

Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням вимог договору заборгованість відповідача перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення становить 135 541,85 грн.

03.07.2012 р. позивачем були подані до господарського суду уточнення до позовної заяви, згідно яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 128 541,85 грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу в сумі 7 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2012р. (суддя Петров В.С.) позов про стягнення 128 541,85 грн. задоволено; стягнуто з Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з лютого 2009 р. по грудень 2011 р. в сумі 128 541,85 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 570,84грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення 128 541,85 грн. заборгованості з огляду на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань по сплаті вищезазначених коштів за послуги водопостачання та водовідведення за договором від 01.11.2000р. № 467/3.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Одеське виробниче об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2012р. про стягнення заборгованості з відповідача з суми 128 541,85 грн. на 118 428,26 грн. та застосувати строк позовної давності к вимогам позивача за січень 2009р. - травень 2009 р. на суму 10 113,59 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- судом в порушення ст. 104 ГПК України розглянуто справу за відсутністю представника відповідача, який був не повідомлений належним чином про місце засідання суду;

- в порушення ст. 257 ГК України судом першої інстанції не було взято до уваги, що трьохрічний строк позовної давності по вимогам позивача про стягнення заборгованості, яка виникла з січня 2009р. по травень 2009р. на суму 10 113,59 грн. закінчився у травні 2012р., тобто до подачі позову до господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів, 01.11.2000р. Між КП „Одесводоканал" та Одеським виробничим об'єднанням „Електрик" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 467/3 (далі Договір), за умовами якого постачальник надає послуги по наданню питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, що скидаються Абонентом в мережу комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів.(т.1 а. с. 15).

Відповідно до п.1.2 цього Договору Абонент зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них в належному стані відповідно до Правил, визначених в п.2.1 цього договору та діючого законодавства.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони зобов'язалися керуватися чинними „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України", затвердженими наказом Держжиткомгоспу України від 01.07.1994р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення", затвердженими наказом Держжиткомгоспу України від 05.07.1995р. № 30, „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації №87/А-98 від 09.02.1998р.", чинними держстандартами, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

У відповідності з п. 2.3.13 Договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах відповідача.

За п.3.2 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.

Згідно з п.3.9 Договору обсяги стоків, що відводяться від Абонента, приймаються рівними об'ємам спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків згідно з п.21 „Правил водокористування". Обсяг, скинутих Абонентом зливових стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п.15.9 „Правил водокористування".

Відповідно до п. 5.3 Договору, він укладений строком на 5 років та діє з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

КП „Одесводоканал" було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс". При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

При цьому відповідачем послуги за водопостачання та водовідведення належним чином не оплачувались, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 135 541,85 грн. Вказаний борг відповідач відповідачем оплачений не був, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

В ході розгляду справи у місцевому суді відповідачем було сплачено 7 000 грн., у зв'язку з цим сума боргу відповідача перед позивачем складає 128 541,85 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено надання послуг за договором 467/3 від 01.11.2000р. на послуги водопостачання та водовідведення та прийняття їх відповідачем, а також існування за період з лютого 2009 р. по грудень 2011 р. заборгованості в сумі 128 541,85 грн., оскільки зобов'язання на підставі ст. ст. 525,526 ЦК України та ст. 193 ГК України повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд правомірно задовольнив позов ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал", стягнувши з Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих заборгованість.

З даними висновками місцевого суду повністю погоджується й апеляційна інстанція.

У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. по справі № 25-10/17-5000-2011 зазначено, що для застосування позовної давності господарським судом, відповідна заява повинна була бути подана до ухвалення судом першої інстанції рішення, а не на стадії його апеляційного перегляду.

Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі відносно строку позовної давності по вимогам позивача про стягнення заборгованості не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України заява про застосування строків позовної давності подається до суду першої інстанції до винесення судового рішення.

Що стосується посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що в порушення процесуальних норм місцевий суд розглянув справу без його участі, то вони не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002, ухвала про порушення провадження у справі і її призначення до розгляду направляється всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Так з наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.06.2012р., яким відповідачу направлялась копія ухвали про призначення справи до розгляду, вбачається, що відповідач отримав ухвалу 20.06.2012р. (а.с.121 Т.1), а засідання відбулось 04.07.2012р., а з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.07.2012р. яким відповідачу направлялась копія ухвали про відкладення розгляду, вбачається, що відповідач отримав ухвалу 09.07.2012 р. (а.с.128 Т.1), а засідання відбулось 18.07.2012р.

На підставі вищезазначеного судова колегія вважає, що при наявності доказів, які містяться в матеріалах справи № 5017/1717/2012 щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання та водовідведення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок про задоволення позовних вимог ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводокнал" на суму 128 541,85 грн.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2012р. по справі № 5017/1717/2012 -залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.10.2012р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя Н.В. Ліпчанська