Рішення № 26311026, 26.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/9599-2012 26.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудуніверсал»

про стягнення заборгованості в розмірі 88 531,69 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В., довіреність № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудуніверсал»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 88 531,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору про постачання електричної енергії № 72520 від 26.01.2010 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/9599-2012, розгляд справи призначено на 08.08.2012 р.

У судове засідання 08.08.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 16.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/9599-2012. Вимоги ухвали від 16.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/9599-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 16.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/9599-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 08.08.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 08.08.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 08.08.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/9599-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 26.09.2012 р.

13.08.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 26.09.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.09.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2010 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго»(перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі -позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східбудуніверсал»(далі -споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 72520 (далі - Договір), предметом якого є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережами постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Сторонами погоджено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Як вбачається з п. 2.1 Додатку 2 до Договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до Додатку 13 до Договору показання розрахункових засобів обліку відповідно до Додатку «Перелік об'єктів споживача» фіксуються 15 числа кожного місяця та оформляються Актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Як вбачається з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за поставлену позивачем електричну енергію позивачем.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача в розмірі 82 858,92 грн. позивачем надані рахунки, рахунки розшифровки за спірний період та акти приймання -передачі товарної продукції, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично поставлену позивачем електричну енергію.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 22.10.2011 р. по 01.06.2012 р. включно (період заборгованості за поставку активної електроенергії) та з 01.11.2011 р. по 01.06.2012 р. включно (період виникнення заборгованості за реактивну електроенергію) позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично використаної електроенергії, згідно Договору.

В свою чергу виставлені позивачем рахунки були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушено умови Договору та Додатків до Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача за надані послуги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме рахунки, рахунки розшифровки за спірний період та акти приймання-передачі товарної продукції.

Позивачем також надано суду лист відповідача б/н від 18.05.2012 р., відповідно до якого відповідач фактично визнає заборгованість за використану електроенергію в розмірі 82 858,92 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за фактично використану електроенергію.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором в розмірі 82 858,92 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 4 489,10 грн., 3% річних в розмірі 902,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 789,79 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилку про розрахунку розміру пені.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 4 708,20 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів вищезазначених показників та встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 810,73 грн. та 86,06 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 82 858,92 грн., пені в розмірі 4 710,60 грн., 3% річних в розмірі 876,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 86,06 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудуніверсал»(02092, м. Київ, вул. Машиністівська, 1-Б, ідентифікаційний код: 25391970) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту активну та реактивну електричну енергію в розмірі 82 858 (вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 06 коп., 3 % річних в розмірі 810 (вісімсот десять) грн. 73 коп., пеню в розмірі 4 708 (чотири тисячі сімсот вісім) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Перерахувати заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 79 562 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 06 коп. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305.

5. Перерахувати заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 3 296 (три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 86 коп. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26001043002300 АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

6. Перерахувати інфляційні втрати в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 06 коп., 3 % річних в розмірі 810 (вісімсот десять) грн. 73 коп., пеню в розмірі 4 708 (чотири тисячі сімсот вісім) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 90 коп. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, Одержувач -ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя О.В. Нечай