Рішення № 26310922, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12020-2012 01.10.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення суми страхового відшкодування, пені та річних відсотків за прострочення виконання зобов'язання в сумі 4359,22 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Балдук А.О., довіреність № ГН-96-Ю від 03.01.2012 р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування, пені та річних відсотків за прострочення виконання зобов'язання в загальній сумі 4359,22 грн. (4266,84 грн. страхового відшкодування, 83,97 грн. пені, 8,41 грн. річних відсотків за прострочення виконання зобов'язання).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 272170-02-10-01 від 03.08.2011 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер АА 9639 НМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника автомобіля "Daihatsu", реєстраційний номер АА 8856 АА, яким спричинено ДТП, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/2359056), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/12020-2012, розгляд справи призначено на 01.10.2012 р. о 10:00 год.

28.09.2012 р. від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із участю представника Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" в іншому судовому процесі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р., не з'явився з огляду на подане ним до суду 28.09.2012 р. клопотання, вимоги ухвали суду від 04.09.2012 р. не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: роздруківки з веб-інтерфейсу централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № АА/2359056 та довідки позивача про те, що у провадженні господарських судів України та інших органів, які у межах своєї компетенції вирішують спір, немає спору між даними сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., судом розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Про час та місце судового розгляду справи, призначеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р., відповідач був повідомлений належним чином, що додатково підтверджується клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

За наведених обставин, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання, призначене Господарським судом міста Києва з приводу розгляду справи № 5011-39/12020-2012, керівника організації або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.

До того ж клопотання про відкладення розгляду справи не містить достатніх доказів на підтвердження зазначених представником відповідача Павлушкіною О.С. обставин (наказ про відрядження Павлушкіної О.С., докази неможливості участі в засіданні Господарського суду міста Києва інших представників відповідача тощо - відсутні).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, подане представником відповідача 28.09.2012 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Суд також враховує приписи абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якими визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.10.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та Рибалком Іваном Анатолійовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 272170-02-10-01 (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер АА 9639 НМ, строк дії договору страхування встановлений до 02.08.2015 р. (включно).

03.12.2011 р. в м. Києві на вул. Володимирській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер АА 9639 НМ, яким керував власник Рибалко Іван Анатолійович, та автомобіля "Daihatsu", реєстраційний номер АА 8856 АА, власником якого є Волович Ірина Миколаївна, та яким керував Волович Ілля Володимирович. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві № 8922401 про дорожньо-транспортну пригоду № 1460 від 22.12.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення Воловичем Іллєю Володимировичем п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2011 р. у справі № 3-11870/11, відповідно до якої Воловича Іллю Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер АА 9639 НМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 2136 про оцінку майна (автотоварознавчого дослідження), що складений 29.12.2011 р. оцінювачем Резниченком Володимиром Олеговичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3611 від 11.06.2005 р.), становить 7027,88 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного позивачем страхового акту № 875-02 від 21.03.2012 р. по договору страхування, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4776,84 грн., виплата якого підтверджується позивачем платіжним дорученням № 3223 від 21.03.2012 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 03.12.2011 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. не представлено договору (полісу № АА/2359056) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № АА/2359056), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи (роздруківка з веб-інтерфейсу централізованої бази даних МТСБУ)

Відповідно до даних централізованої бази МТСБУ вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідачем), про що укладено поліс № АА/2359056 (договір І типу), страхувальником за даним полісом визначена Волович Ірина Миколаївна, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 51 000,00 грн, франшиза 510,00 грн., станом на 03.12.2011 р. наведений поліс був діючим. Зокрема, до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АА/2359056, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 2136 про оцінку майна (авто товарознавчим дослідженням), а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 4266,84 грн. (4776,84 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 2136 про оцінку майна (авто товарознавчим дослідженням)) -510,00 грн. (франшиза)).

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 03.12.2011 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 4 776,84 грн. № 2840 від 23.04.2012 р. (надалі -претензія), яка була отримана відповідачем 28.04.2012 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копії претензії та рекомендованого повідомлення наявні в матеріалах справи).

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 4266,84 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4266,84 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, до стягнення з відповідача позивачем заявлено суму пені в розмірі 83,97 грн. за період з 27.07.2012 р. по 20.08.2012 р., нарахування якої передбачено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та 3% річних в розмірі 8,41 грн. за період з 27.07.2012 р. по 20.08.2012 р. згідно зі ст. 625 ЦК України у зв'язку з наявним простроченням виплати суми страхового відшкодування за претензією № 2840 від 23.04.2012 р., яка отримана відповідачем 28.04.2012 р.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 03.12.2011 р.) передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведену норму, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 83,97 грн. за період з 27.07.2012 р. по 20.08.2012 р. підлягає задоволенню лише частково у сумі 43,72 грн. за період з 27.07.2012 р. по 20.08.2012 р. (25 днів). В іншій частині вимоги стосовно стягнення 40,25 грн. пені (83,97 грн. - 43,72 грн. = 40,25 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки при здійсненні розрахунку. При цьому суд наводить вірний розрахунок суми пені:

Сума боргу (грн) Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення4266.8427.07.2012 - 20.08.2012257.5000 %0.041 %43.72Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про застосування норм ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 4266,84 грн., сума 3% річних за період з 27.07.2012 р. по 20.08.2012 р. (25 днів) становить 8,41 грн., а отже підлягає задоволенню у наведеній сумі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р., не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, оф. 13; ідентифікаційний код 21130899) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83001, Донецька обл. м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код 31650052) 4266,84 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень 84 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 43,72 грн. (сорок три гривні 72 коп.) пені, 8,41 грн. (вісім гривень 41 коп.) 3% річних, 1594,64 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири гривні 64 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Гумега О. В.