Рішення № 26310900, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9652-2012

01.10.12

За позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1) Харківської міської ради

2) Комунального підприємства "Харківські теплові мережи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснаб”

про стягнення 22 652,02 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від прокуратури – не з’явилися

від позивача-1) –не з’явилися

від позивача-2) –не з’явилися

від відповідача –не з’явилися

встановив:

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснаб” про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 716 від 01.03.2003 в сумі 22 652,02 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2012 порушено провадження у справі № 5023/2875/12, розгляд справи призначено на 10.07.2012.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2012 матеріали справи №5023/2875/12 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Солом’янська, 3.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 5023/2875/12 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2012 справу прийнято до провадження, присвоєно їй номер 5011-75/9652-2012 та призначено до розгляду на 06.08.2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2012 продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.10.2012.

Прокурор та позивач-1 в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки в судове засідання не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, з відмітками про отримання.

Представник позивача-2 в судове засідання також не з’явився, втім 13.09.2012 подав заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справи без участі його представника.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, причини неявки суду не повідомляв, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином.

Відзив на позов, клопотань або заяв до суду відповідач не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 вказаної постанови №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що прокурор, перший позивач та відповідач в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників прокурора, позивача-1 та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 01.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003 між другим позивачем, як енергопостачальною організацією та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання теплової енергії № 716 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, енергопостачальна організацій бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір постачання є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Згідно п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання –протягом року;

- технологічні потреби –відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря –по мірі необхідності.

Пунктом 6.1. договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатах якого підписується акт відпуск-получення теплової енергії (п. 6.2. договору).

Як визначено п. 6.5. договору, споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1, 10.4. договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору постачання теплової енергії № 716 від 01.03.2003 сторонами не надано, отже договір постачання теплової енергії № 716 від 01.03.2003 є чинним на момент розгляду даної справи.

Додатком № 1 від 01.11.2008 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, відповідно до п. 5 якого, орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 26 580,82 грн.

Другий позивач на виконання умов даного договору у період з жовтня 2011 по квітень 2012 здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 1. Система опалення приміщень відповідача за зазначеною адресою є централізованою та єдиною з системою опалення житлового будинку.

Факт підключення опалення у приміщенні відповідача підтверджується актами на включення та відключення опалення у приміщенні відповідача за 2011-2012 р.р. Зазначені акти скріплені печатками та підписами уповноважених представників другого позивача та балансоутримувача будинку.

На підставі даних актів відповідачу були направлені рахунки на оплату спожитої теплової енергії, які відповідачем не оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед другим позивачем утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2011 по квітень 2012 в сумі 22 652,02 грн.

При цьому, розрахунок вартості спожитої теплової енергії відповідачу, був здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт постачання другим позивачем відповідачу теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 22 652,02 грн. заборгованості за договором, розрахунок якої відповідає умовам договору та вимогам закону, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України судовий збір сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі є 1 073,00 грн.

Ціна позову становить 22 652,02 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури –при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1 609,50 грн. згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб»(03110, Київ, вул. Солом’янська, 3; ідентифікаційний код 24124416) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»(61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; ідентифікаційний код 31557119) 22652 (двадцять дві тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. 02 коп. основного боргу, видати наказ другому позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб»(03110, Київ, вул. Солом’янська, 3; ідентифікаційний код 24124416) на користь Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001) суму судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2012.

Суддя Т.В. Васильченко