Рішення № 26310743, 13.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/10233-2012 13.09.12

За позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

до Державного агентства земельних ресурсів України

про стягнення 3106,56 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача: Фурман Р.В., довіреність № 651 від 02.07.2012.

від відповідача: Дрига П.Ю., довіреність б/н від 06.12.2011.

Суть спору: Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства земельних ресурсів України про стягнення 3106,56 грн. заборгованості за договором відповідального зберігання від 24.12.2008, а саме: 2426,70 грн. - основного боргу, 462,32 грн. -індексу інфляції, 217,54 грн. - процентів за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору прийнято на відповідальне зберігання майно, визначене у договорі, однак відповідачем зобов'язання по оплаті послуг зі зберігання цього майна не виконані.

Відповідач у відзивах на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем порушено умови договору, оскільки акти наданих послуг позивачем не надавались, як того вимагають умови договору, тоді як право пред'явлення вимоги про оплату у позивача виникає лише з моменту надання відповідачу акта наданих послуг, а також відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

13.09.2012 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача лише суму основного боргу в розмірі 2426,70 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 2426,70 грн. -сума основного боргу.

В судовому засіданні 13.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008 між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»(зберігач, позивач) та Державним комітетом України із земельних ресурсів, правонаступником якого є відповідач (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання (договір), відповідно до п.1.1. якого, поклажодавець передає та оплачує, а зберігач приймає на відповідальне зберігання бланки документів суворого обліку «Державний акт на право власності на земельну ділянку»та «Додаток до державного акта на право власності на земельну ділянку»(майно).

Майно передається на зберігання у кількості та загальною вартістю визначеними в акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що на підтвердження приймання на відповідальне зберігання або повернення з нього майна сторони складають акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.

В п.2.2.6. договору сторони визначили, що поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими п. 3 даного договору.

Зокрема, поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання щомісячно відповідно до розрахунку (додаток 1 до цього договору). Оплата здійснюється поклажодавцем на підставі акта наданих послуг протягом 10 днів з моменту його підписання зберігачем (п. 3.1. договору).

Додатком 1 до договору сторони погодили розрахунок місячної вартості зберігання майна, яка становить 198,49 грн.

Згідно з п. 7.3. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

30.12.2009 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони визначили, що зберігання майна здійснюється безоплатно.

Позивач на виконання умов договору прийняв на відповідальне зберігання майно, а саме: бланки документів суворого обліку «Державний акт на право власності на земельну ділянку»та «додаток до державного акта на право власності на земельну ділянку», що підтверджується актами приймання-передачі № 1 від 24.12.2008, № 2 від 26.12.2008, № 3 від 29.12.2008, № 5 від 06.11.2009, № 6 від 09.11.2009, № 7 від 16.11.2009, № 8 від 17.11.2009, № 9 від 24.11.2009, скріпленими печатками та підписами сторін; накладними на відпуск на відповідальне зберігання № 636 від 24.12.2008, № 637 від 26.12.2008, № 638 від 29.12.2008, № 557 від 05.11.2009, № 560 від 09.11.2009, № 574 від 16.11.2009, № 576 від 17.11.2009, № 609 від 24.11.2009, та не спростовано відповідачем.

Однак, відповідачем не оплачено послуги по зберіганню майна за період з 24.12.2008 по 30.12.2009, дата з якої сторони погодили безоплатне зберігання, у зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість за надані послуги зберігання в сумі 2426,70 грн.

Оскільки сторони, в порядку п. 3.1 договору, акти наданих послуг щомісячно не складали, позивач 03.12.2010 звернувся до відповідача з листом-вимогою № 4/4623 про оплату наданих послуг в сумі 2426,70 грн. за період з 24.12.2008 по 30.12.2009, додавши до листа акт здачі-приймання робіт на загальну суму.

Відповідач акт не підписав та вимогу позивача залишив без задоволення.

Листом № 191 від 07.12.2010 відповідач на лист позивача щодо підписання акту здачі-прийняття робіт повідомив, що в бухгалтерському обліку центрального апарату комітету відсутня кредиторська заборгованість в сумі 2426,70 грн. перед позивачем, тому відповідно не було підстав для реєстрації фінансових зобов'язань в Держказначействі, а направлені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у 2010 за послуги надані в період з 24.12.2008 по 30.12.2009, Бюджетним кодексом України визначено бюджетним правопорушенням.

Відтак, оскільки відповідачем не оплачені надані позивачем послуги по зберіганню майна за період коли зберігання здійснювалось на платній основі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату наданих послуг, втім відповідач у встановлений законом строк оплату не провів.

Тоді як, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обо'язку по оплаті наданих послуг за період з 24.12.2008 по 30.12.2009.

Втім, оскільки при розрахунку боргу за грудень 2008 та грудень 2009 позивачем не вірно вирахувано вартість наданих полуг позов підлягає задоволенню частково в сумі 2426,59 грн., виходячи з такого розрахунку:

- сума заборгованості за грудень 2008 становить: 51,20 грн. (198,49 грн. (місячна вартість зберігання) : 31 день х 8 днів (період зберігання) = 51,20 грн.);

- сума заборгованості за грудень 2009 становить: 192,00 грн. (198,49 грн. (місячна вартість зберігання) : 31 день х 30 днів (період зберігання) = 192,00 грн.);

- сума заборгованості за січень -листопад 2009 становить 2183,39 грн. (198,49 грн. (місячна вартість зберігання) * 11 місяців (період зберігання) = 2183,39 грн.).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий спір покладається на відповідача в сумі 1609,50 грн., з огляду на те, що згідно Закону України «Про судовий збір»розмір судового збору не може бути меншим даної суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3; ідентифікаційний код 00032632) на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3; ідентифікаційний код 21616582) 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 59 коп. та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2012.

Суддя Т.В.Васильченко