Рішення № 26310579, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/8195-2012 01.10.12

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк

України"

до товариства з обмеженою відповідальністю транспортна компанія "Транссервіс"

про стягнення 106 590,06 грн. та 5 052,33 євро

Представники:

Від прокуратури: Пилипенко Т.А. -помічник прокурора, посвідчення №64 від 18.03.2011 р.;

від позивача: Мосійчук Я.І. -представник за довіреністю № 010-01/7538 від 25.09.2012 р.;

Гижко О.Л. - представник за довіреністю № 010-01/4303 від 21.05.2012 р.;

від відповідача: Бабченко А.М.-представник за довіреністю № 1/001-10.01. від 10.01.2012 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю транспортна компанія "Транссервіс" про стягнення 106 590,06 грн. та 5 052,33 євро.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(далі -позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»(далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 151107К21 від 14.05.2007 року із змінами і доповненнями.

Відповідно до умов п 3.1. та п.3.2. кредитного договору, банк відкрив позичальникові кредитну лінію з кінцевим терміном погашення кредиту: в євро - 14.05.2010 року, в гривні - 30.06.2010 року.

Позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за кредитним договором (п.5.1.2. кредитного договору), а саме: погашати кредит шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки, зазначені в п.3.8 кредитного договору в порядку, визначеному положеннями п.3.4 кредитного договору; сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п.3.5 кредитного договору у розмірі, визначеному п.3.2 кредитного договору: з 14.05.2007 року - по 24.07.2009 року EURIBOR (6m) +7,66%, але не менше 11,75 % річних; з 24.07.2009 року - EURIBOR (6m) +7,66%, але не менше 11,75 % річних для заборгованості у євро та 20% річних у гривні; сплачувати у розмірі та в порядку, встановленому п.4.1. кредитного договору комісії (плати); сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також інших платежів за кредитним договором за кожний день прострочення, включаючи день платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п.3.2. та п.7.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору він залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2009 року, з урахуванням особливостей, визначених ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порушено провадження у справі № 49/420-б про банкрутство боржника та введено процедуру санації.

У зв'язку з опублікуванням 03.10.2009 року у газеті «Голос України»№ 186(4686) оголошення про порушення господарським судом м. Києва провадження у справі № 49/420-б про банкрутство боржника, банк подав до господарського суду м. Києва заяву з грошовими вимогами до позичальника у розмірі 1 087 089,57 грн., що виникли з кредитного договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 49/420-б зазначені вище вимоги визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів. В подальшому, господарським судом м. Києва у справі № 49/420-б затверджено план санації позичальника (ухвалою від 31.03.2011 року) та продовжено процедуру санації на строк 6 місяців: до 25.07.2012 року (ухвалою від 26.01.2012 року).

Відповідно до умов пп.3.7.4. п.3.7. кредитного договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших виплат за кредитним договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі здійснюються у такому порядку: 1) сплата прострочених процентів за користування кредитом; 2) сплата прострочених сум плати за управління кредитом; 3) сплата прострочених сум плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника); 4) сплата процентів за користування кредитом; 5) сплата плати за управління кредитом; 6) сплата плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника); 7) погашення простроченої заборгованості по основному боргу за кредитом; 8) строкові платежі з погашення строкової заборгованості за кредитом; 9) пені; 10) дострокові платежі за кредитом.

Тобто, за умовами кредитного договору погашенню заборгованості по основному боргу (кредиту) передує погашення заборгованості по процентам (в тому числі, нарахованим в процедурі санації).

03.02.2012 року банк, зважаючи на те що, заборгованість за кредитним договором позичальником в повному обсязі не погашена, направив керуючому санацією позичальника вимогу № 176-04/932 про погашення заборгованості останнього перед банком за кредитним договором.

Однак, 07.03.2012 року до банку надійшло повідомлення від 21.02.2012 року № 1/001-21.02.2012 про відмову у визнанні поточної заборгованості банку, підписане керуючим санації та розпорядником майна позичальника.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю транспортна компанія "Транссервіс" заборгованість за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року в розмірі 106 590,06 грн. та 5 052,33 євро, що виникла за період з 20.10.2009 по 11.06.2012 року, в тому числі: заборгованість по процентам в розмірі 1 063,83 євро, заборгованість по процентам в розмірі 10 639,21 грн., плата за управління кредиту в розмірі 2 378,38 грн., плата за зміну умов кредитного договору в розмірі 400,00 грн., пеня за прострочення зобов'язань по процентам та комісіям в розмірі 4 361,36 грн., 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 3 501,60 євро, 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 18 086,24 грн., інфляційна складова простроченого зобов'язання в розмірі 70 724,87 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/8195-2012, розгляд справи призначено на 03.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 14.08.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці в період з 30.07.2012 року по 31.08.2012 року, справу № 5011-33/8195-2012 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.08.2012 року, суддя Сташків Р.Б. прийняв справу до свого провадження.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 14.08.2012 року оголошено перерву до 18.09.2012 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 18.09.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. на лікарняному з 13.09.2012 року, справу № 5011-33/8195-2012 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2012 року, суддя Мудрий С.М. прийняв справу до свого провадження.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 18.09.2012 року оголошено перерву до 01.10.2012 року.

В судове засідання 01.10.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю транспортна компанія "Транссервіс" заборгованість за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року в розмірі 106 590,06 грн. та 5 052,33 євро, що виникла за період з 20.10.2009 по 11.06.2012 року, в тому числі: заборгованість по процентам в розмірі 1 063,83 євро, заборгованість по процентам в розмірі 10 639,21 грн., плата за управління кредиту в розмірі 2 378,38 грн., плата за зміну умов кредитного договору в розмірі 400,00 грн., пеня за прострочення зобов'язань по процентам та комісіям в розмірі 4 361,36 грн., 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 3 501,60 євро, 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 18 086,24 грн., інфляційна складова простроченого зобов'язання в розмірі 70 724,87 грн., а також 7 872,48 грн. судового збору.

Представник прокуратури надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги позивача та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача підтримав, подані через відділ діловодства суду, клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника та керуючого санацією відповідача в судовому засіданні.

Розглянувши подані клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість відповідача забезпечити явку представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати позивачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Крім того представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суду відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.05.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»(позичальник за договором) укладено кредитний договір № 151107К21.

У відповідності до постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 року № 375 "Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України", у постанові Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року N 1250 "Про затвердження Статуту відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у назві і тексті постанови слово "відкритого" замінити словом "публічного".

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Між сторонами підписано додаткові угоди якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору № 151107К21 від 14.05.2007 року, а саме: № 151107К21-1 від 15.06.2007 року, № 151107К21-2 від 04.07.2007 року, № 151107К21-3 від 05.07.2007 року, № 151107К21-4 від 14.09.2007 року, № 151107К21-5 від 10.12.2007 року, № 151107К21-6 від 24.07.2007 року.

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2. кредитного договору, банк відкриває позичальникові кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 64 071,05 євро та 300 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення: в євро - 14.05.2010 року, в гривні - 30.06.2010 року, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов даного договору.

Позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за кредитним договором (п.5.1.2. кредитного договору), а саме:

- погашати кредит шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки, зазначені в п.3.8 кредитного договору в порядку, визначеному положеннями п.3.4 кредитного договору;

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п.3.5 кредитного договору у розмірі, визначеному п.3.2 кредитного договору: з 14.05.2007 року - по 24.07.2009 року EURIBOR (6m) +7,66%, але не менше 11,75 % річних; з 24.07.2009 року - EURIBOR (6m) +7,66%, але не менше 11,75 % річних для заборгованості у євро та 20% річних у гривні;

- сплачувати у розмірі та в порядку, встановленому п.4.1. кредитного договору комісії (плати);

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також інших платежів за кредитним договором за кожний день прострочення, включаючи день платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 3.2. та п.7.2. кредитного договору).

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банкові плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному п. 3.2. цього договору. Плата за управління кредитом нараховується за період нарахування плати за управляння кредитом у національній валюті за курсом національному банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця не пізніше останнього банківського дня кожного місяця.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, та залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2009 року, з урахуванням особливостей, визначених ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порушено провадження у справі № 49/420-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»та введено процедуру санації.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 49/420-б визнано кредиторські вимоги відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в розмірі 1 087 089,57 грн., що виникли з кредитного договору № 151107К21 від 14.05.2007 року, в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів.

В подальшому господарським судом м. Києва у справі № 49/420-б затверджено план санації позичальника (ухвалою від 31.03.2011 року) та продовжено процедуру санації на строк 6 місяців: до 25.07.2012 року (ухвалою від 26.01.2012 року).

Згідно ч. 2 с. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно ч. 1-2 ст. 1056'1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до умов п. 3.7.4. кредитного договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших виплат за кредитним договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі здійснюються у такому порядку:

1. сплата прострочених процентів за користування кредитом;

2. сплата прострочених сум плати за управління кредитом;

3. сплата прострочених сум плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника);

4. сплата процентів за користування кредитом;

5. сплата плати за управління кредитом;

6. сплата плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника);

7. погашення простроченої заборгованості по основному боргу за кредитом;

8. строкові платежі з погашення строкової заборгованості за кредитом;

9. пені;

10. дострокові платежі за кредитом.

Тобто, за умовами кредитного договору погашенню заборгованості по основному боргу (кредиту) передує погашення заборгованості по процентам (в тому числі, нарахованим в процедурі санації).

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з 20.10.2009 року по 11.06.2012 року по процентам в розмірі 1 063,83 євро, заборгованість по процентам в розмірі 10 639,21 грн., заборгованість по платі за управління кредиту в розмірі 2 378,38 грн. та заборгованість по платі за зміну умов кредитного договору в розмірі 400,00 грн.,

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

03.02.2012 року банк, зважаючи на те що, заборгованість за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року позичальником в повному обсязі не погашена, направив керуючому санацією позичальника вимогу № 176-04/932 про погашення заборгованості останнього перед банком за кредитним договором. Однак, 07.03.2012 року до банку надійшло повідомлення від 21.02.2012 року № 1/001-21.02.2012 про відмову у визнанні поточної заборгованості банку, підписане керуючим санації та розпорядником майна позичальника.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також, із змісту відзиву вбачається, що питання по погашенню заборгованості перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" було предметом розгляду 14.06.2012 року на засіданні комітету кредиторів (протокол комітету кредиторів від 14.06.2012 року № 4), на якому було прийнято рішення про погашення боржником заборгованості перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" у повному обсязі. В свою чергу, аналіз змісту протоколу комітету кредиторів від 14.06.2012 року № 4 дає підстави стверджувати, що всі рішення, прийняті на даному засіданні кредиторів, прийняті за результатами розгляду звіту керуючого санації.

Приписами ч. 5. ст. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко окреслено коло клопотань, що можуть бути заявлені до суду за наслідками розгляду звіту керуючого санацією. Так, згідно з ч.5. ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду звіту керуючого санацію комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

- припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновлення платоспроможності боржника;

- продовження встановленого строку процедури санації;

- припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

Даний перелік клопотань є виключним і розширенню не підлягає. Крім того, положення ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що визначають компетенцію комітету кредиторів, а також інші норми Закону не передбачають можливість прийняття комітетом кредиторів за наслідками розгляду звіту керуючого санації рішення про визнання заборгованості погашеною та договорів застави припиненими або рішення щодо звернення до суду з клопотанням про визнання заборгованості погашеною та припинення договорів застави.

З огляду на вищевикладене, рішення комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»від 14.06.2012 року (протокол № 4) не може бути прийняте судом як доказ погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року.

Окрім того, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо відмови в задоволенні позову, у зв'язку з припиненням апеляційного провадження у справі № 49/420-б, у зв'язку з прийняттям відмови публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.1011 року, оскільки поточні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»не були предметом розгляду в суді першої інстанції у справі № 49/420-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс», та відповідно не могли бути предметом розгляду на стадії апеляційного перегляду судового рішення, оскільки згідно з п. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В той же час, з приписів ст. 101 ГПК України вбачається, що головною метою апеляційного провадження є - перевірка законності й обґрунтованості прийнятих судових рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових судових рішень.

З огляду на вищевикладене, відмова публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від апеляційної скарги, подана на ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2011 року у справі № 49/420-б якою було затверджено план санації боржника, не може означати відмову від його поточних вимог у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року за період з 20.10.2009 року по 11.06.2012 року по процентам в розмірі 1 063,83 євро, заборгованість по процентам в розмірі 10 639,21 грн., заборгованість по платі за управління кредиту в розмірі 2 378,38 грн. та заборгованість по платі за зміну умов кредитного договору в розмірі 400,00 грн., позичальника перед кредитором належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, кредитор нарахував позичальнику пеню за прострочення зобов'язань по процентам та комісіям в розмірі 4 361,36 грн., 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 3 501,60 євро, 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 18 086,24 грн., інфляційну складову простроченого зобов'язання в розмірі 70 724,87 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2.8. та п. 7.2. кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1., 3.5.1., 4.1., даного договору, позичальник сплачує банкові пеню у гривнях в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на поточну заборгованість, то відповідно, не поширюється він і на штрафні санації, які виникають на підставі непогашення цієї поточної заборгованості.

В свою чергу, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна позиція щодо правомірності нарахування кредитором штрафних санкцій за порушення зобов'язань, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство викладена у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі № 21-1 13а11, від 04.07.2011 року у справі № 21-144а11, від 05.12.2011 року у справі № 21-348а11, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно ч. 1 ст. 111'28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № 151107К21 від 14.05.2007 року за період з 20.10.2009 року по 11.06.2012 року по процентам в розмірі 1 063,83 євро, заборгованості по процентам в розмірі 10 639,21 грн., заборгованості по платі за управління кредиту в розмірі 2 378,38 грн., заборгованості по платі за зміну умов кредитного договору в розмірі 400,00 грн., суд погоджується з розрахунком пені за прострочення зобов'язань по процентам та комісіям в розмірі 4 361,36 грн., 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 3 501,60 євро, 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 18 086,24 грн. та інфляційної складової простроченого зобов'язання в розмірі 70 724,87 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю транспортної компанії «Транссервіс»(03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 154, ідентифікаційний код 32156302) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість по процентам в розмірі 1 063 (одна тисяча шістдесят три) євро 83 євроценти, заборгованість по процентам в розмірі 10 639 (десять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 21 коп., плату за управління кредиту в розмірі 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 38 коп., плату за зміну умов кредитного договору в розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп., пеню за прострочення зобов'язань по процентам та комісіям в розмірі 4 361 (чотири тисячі триста шістдесят одна) грн. 36 коп., 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 3 501 (три тисячі п'ятсот один) євро 60 євроцентів, 3% річних за прострочення зобов'язань за договором в розмірі 18 086 (вісімнадцять тисяч вісімдесят шість) 24 грн., інфляційна складова простроченого зобов'язання в розмірі 70 724 (сімдесят тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 87 коп., а також 7 872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 48 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 04.10.2012 року.