Ухвала суду № 26309573, 20.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р. Справа № 10431/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» звернулося 21.07.2010 року в суд з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року на суму 1128921,83 грн. Слід зазначити, що ухвалою від 08.02.2011 року задоволено клопотання відповідача та проведено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Львові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту перевірки від 22.01.2010 року відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за №0000062201/0/1667 від 28.01.2010 року на суму 2916912 грн. Зазначене рішення було оплачене позивачем платіжними дорученнями від 29.01.2010 року №02167035, 02157041, 02167042. Однак, 13.07.2010 року позивач отримав оспорюване рішення відповідача №0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року, яке вважає безпідставним та винесеним на підставі неправильно оформленого акту перевірки. Ствердив, що у 2008 році позивач уклав договори поставки обладнання з нерезидентами, яким були здійснені авансові платежі 09.02.2009 року між позивачем і вказаними нерезидентами була укладена угода про новацію №2, згідно із якою було встановлено, що узгоджена сума авансу складає 595715 євро, а надлишково перерахована сума 655715 євро підлягає поверненню позивачу. Відтак, первісне зобов'язання було змінене новим, а тому пеню за порушення термінів розрахунків слід нараховувати лише до 09.02.2009 року. Посилається також на неправильний розрахунок штрафних санкцій внаслідок помилкового визначення валютного курсу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив з того, що зі змісту доповнення №2 до контракту №08.02.20-А від 18.03.2008 року, зазначене доповнення не носить характеру новації, не припиняє первісного зобов'язання з поставки хлібопекарного обладнання, передбаченого контрактом від 18.03.2008 року, а лише уточнює та доповнює умови такої поставки, вказує конкретних виробників обладнання, що продає постачальник, змінює умови оплати тощо. При цьому, вказане доповнення відповідно до його п. 4.1. залишає без змін інші умови контракту від 18.03.2008 року і сторони засвідчили свої зобов'язання за ними. Відтак, внаслідок укладення доповнення №2 не припинились додаткові зобов'язання, передбачені контрактом від 18.03.2008 року. Основний контракт залишився діючим з урахуванням доповнень №1 та №2. Жодного доказу обумовлення сторонами припинення своїх зобов'язань за цим контрактом із визначенням відповідних наслідків суду не надано. З урахуванням наведеного, висновки відповідача, які лягли в основу оскаржуваного рішення, є підставними.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на обставини, подібно викладеним у позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 27.11.2009 року по 15.01.2010 року відповідач провів планову перевірку позивача, що підтверджується актом від 22.01.2010 року №36/23-2/05511001 «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Концерн Хлібпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за цей же період.

Актом було встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні імпортних операцій з фірмою Gostol Gopan, Словенія на виконання контракту №08/0614 від 05.09.2008 року; з фірмою AT Engineering spol. S.r.o., Словаччина на виконання контракту № Z08-3720-2А від 02.09.2008 року; з фірмою Megatherm SA, Франція на виконання контракту №08.02.20-А від 18.03.2008 року; з корпорацією International Finance Corporation, США на виконання кредитної угоди №25668 від 22.05.2007 року, за що, відповідно до ст. 4 вказаного закону було нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаного товару по імпорту в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Слід зазначити, що між позивачем як покупцем та вказаними нерезидентами як постачальниками були укладені відповідні зовнішньоекономічні контракти на умовах, які передбачали обов'язок позивача сплатити авансові платежі. У відповідності до платіжних доручень, вантажних митних декларацій, по розрахунках з фірмою Gostol Gopan, Словенія на виконання контракту №08/0614 від 05.09.2008 року позивач сплатив 11.09.2008 року 72000 євро, 21.11.2008 року -40000 євро, 15.12.2008 року -10742,32 євро, 29.01.2009 року -28000 євро. Постачальник по контракту частково поставив товар на суму 150742,32 євро за ВМД №20759 від 30.07.2009 року. По розрахунках з AT Engineering spol. S.r.o., Словаччина на виконання контракту № Z08-3720-2А від 02.09.2008 року позивач сплатив 11.09.2008 року 32700,6 євро. Постачальник по контракту частково поставив товар на суму 32700,6 євро згідно із ВМД №15359 від 04.06.2009 року. По розрахунках з фірмою Megatherm SA, Франція на виконання контракту №08.02.20-А від 18.03.2008 року позивач сплатив 21.04.2008 року 218810 євро, 16.05.2008 року -218810 євро, 24.06.2008 року -218810 євро. По розрахунках з фірмою Maschinenfabrik Homburg GmbH, Німеччина, на виконання контракту №20080055 від 01.06.2008 року позивач сплатив 20.06.2008 року 250000 євро. По розрахунках з фірмою Seewer AG, Швейцарія, на виконання контракту №0103-NK від 10.03.2008 року позивач сплатив 21.04.2008 року -115000 євро, 16.05.2008 року -115000 євро, 24.06.2008 року -115000 євро. Товар за вказаними контрактами надійшов від фірми Megatherm SA, Франція, причому частина - згідно із ВМД №6174 на суму 762010 євро -12.03.2009 року, згідно із ВМД №6724 на суму 687960 євро -18.03.2009 року.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З урахуванням наведеного, відповідач прийшов до висновку про нарахування позивачу пені в сумі 3554117 грн., у т.ч. за період по 09.02.2009 року - на суму 2425195,61 грн., а за період з 10.02.2009 року - на суму 1128921,83 грн. На підставі акту перевірки №36/23-2/05511001 від 22.01.2010 року відповідач виніс рішення про застосування штрафних санкцій №0000062201/0/1667 від 28.01.2010 року на суму 2916912 грн. Зазначене рішення було оплачене позивачем платіжними дорученнями від 29.01.2010 року №02167035, 02157041, 02167042. Позивач заперечує правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року на суму 1128921,83 грн.

Слід зазначити, що між позивачем та фірмою Megatherm SA, Франція 09.02.2009 року було укладено доповнення №2 до контракту №08.02.20-А від 18.03.2008 року, відповідно до ст. 1 якого фірми Maschinenfabrik Homburg GmbH, Німеччина та Seewer AG, Швейцарія виступають субпостачальниками фірми Megatherm SA, Франція, від якої і надходитиме товар.

У п.3.2 додаткової угоди визначено, що покупець вже провів платежі продавцю 656430 євро за погодженням з Megatherm SA в сумі 345 000 євро, Maschinenfabrik Homburg GmbH в сумі 250 000 євро. Також в даному пункті визначено, що узгоджена сума авансу складає 595 715 євро, а надлишково перерахована сума 655 715 євро буде повернута на рахунок ПАТ «Концерн Хлібпром».

Отже, по попередніх контрактах зобов'язання сторін припинились, відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін та визначає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Статтею 204 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами.

Нормами ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього Закону та інших Законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Спеціальне законодавство, зокрема Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не забороняють припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором за домовленістю сторін.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті слід нараховувати до дати укладення договору про новацію, тобто до 09.02.2009 року.

Крім того, слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафна санкція у вигляді пені, передбачена частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, наведені у статті 238 Господарського кодексу України.

Тому стягнення зазначеного штрафу розцінюється як притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, що є можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо дотримання податковим органом встановленого цим Кодексом річного строку для застосування штрафних санкцій в порядку частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» необхідно врахувати, що правопорушення, яке полягає у недотриманні строків надходження валютної виручки та\або товару за зовнішньоекономічним контактом є триваючим, позаяк пов'язане з тривалим, безперервним невиконанням обов'язку, встановленого правовою нормою. Однак таке правопорушення припиняється, зокрема, виконанням установленого обов'язку, тобто надходженням на митну територію імпортованого товару та\або отриманням резидентом-експортером валютної виручки за експортований товар.

Матеріалами справи підтверджено, що, враховуючи 90-денний строк, з 09.02.2009 року розпочався перебіг строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України. Оспорюване ж рішення податкового органу прийнято поза межами вказаного строку.

Варто наголосити, що позиція сторони відповідача на той факт, що штрафні санкції за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовуються в порядку та строки, установлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не відповідають нормам матеріального права.

Пеня, передбачена ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є податком і збором, тобто обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, у розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», та не наведена у встановленому статтями 14 та 15 цього Закону переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

Проаналізувавши вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по справі № 2а-6706/10/1370 скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному об'ємі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик