Ухвала суду № 26309157, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 113993/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Журавель» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року у адміністративній справі № 2а-13040/11/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Журавель» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Журавель» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПП «Журавель» належним чином оформило свої договірні правовідносини з контрагентом ПП «Львівкомфортгруп -К», які носили реальний характер. Зокрема, податковому органу під час перевірки надано документи (видаткові накладні, податкові накладні, договори, акти виконаних робіт), які підтверджують, що всі товарно - матеріальні цінності отримані від ПП «Львівкомфортгруп -К» були використані у господарській діяльності позивача, а отже спірні суми податкового кредиту підтверджуються документально. Тому викладені у акті перевірки від 13.05.2011 року №245/230/34725240 висновки податкового органу про нікчемність, удаваність та безтоварність цих правочинів є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року в задоволені позову Приватного підприємства «Журавель» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, зокрема зазначає, що жодна норма законодавства не зобов'язує платника податків зменшувати суму податкового кредиту з податку на додану вартість лише з тієї підстави, що постачальник товару не перебував на момент перевірки за місцезнаходженням, перевіряючими не встановлено жодних недоліків щодо заповнення чи оформлення податкових накладних, контрагент позивача на момент перевірки був зареєстрований як платник податку на додану вартість, усі товарно - матеріальні цінності отримані позивачем від його контрагента були використані у власній господарській діяльності, тобто при проведенні будівельних робіт або продані. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі та просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Журавель» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2011 року №245/230/34725240, у висновках якого встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 8460, 70 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0000792350, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10576, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8461, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2115, 00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податку на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 50764, 21 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8460,70 грн., у зв'язку з нікчемністю правочину між ПП «Журавель» та ПП «Львівкомфортгруп-К».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Львівкомфортгруп-К» документи не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому наявність у позивача податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, сама по собі не є підставою для включення її до складу податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій, укладених позивачем з ПП «Львівкомфортгруп-К» ним представлено копії договорів № 0212-2 від 02.12.2009 року, №1012-2 від 10.12.2009 року, №2112-2 від 21.12.2009 року предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, асортимент та кількість яких визначена у додатку №1 до даних договорів; виписані контрагентом позивача видаткові накладні, згідно яких у грудні 2009 року ПП «Журавель» отримало від ПП «Львівкомфортгруп-К» товарно-матеріальні цінності на суму 50764, 21 грн. (в т.ч. ПДВ 8 460, 70 грн.), а саме: згідно видаткової накладної №0312 від 03.12.2009 року сума отриманого товару становить 7 834, 14 грн. (в т.ч. ПДВ 1 305, 69 грн.); згідно видаткової накладної №1412 від 14.12.2009 року сума отриманого товару становить 14 750, 89 грн. (в т.ч. ПДВ 2 458, 48 грн.); згідно видаткової накладної №2212 від 22.12.2009 року сума отриманого товару становить 23 967, 18 грн. (в т.ч. ПДВ 3 994, 53 грн.); згідно видаткової накладної №3012 від 30.12.2009 року сума отриманого товару становить 4212, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 702, 00 грн.); платіжних доручень №91 від 24.06.2010 року на суму 7 834, 14 грн., №74 від 31.05.2010 року на суму 9000,00 грн., №96 від 29.06.2010 року на суму 5750, 89 грн., №85 від 11.06.2010 року на суму 6000,00 грн., №90 від 24.06.2010 року на суму 7967,18 грн., №111 від 09.07.2010 року на суму 4 212, 00 грн. та банківська виписка по рахунку від 14.06.2010 року на суму 10 000, 00 грн. (всього сплачена сума становить 50764, 21 грн.); податкові накладні №0604 від 14.12.2009 року, №0605 від 22.12.2009 року на загальну суму 23 967, 18 грн. та №0633 від 30.12.2009 року на загальну суму 4 212, 00 грн.

Вищевказані договори, видаткові та податкові накладні підписані з боку ПП «Львівкомфортгруп-К» директором ОСОБА_1, однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в грудні 2009 року не перебував у трудових відносинах з цим підприємством, зокрема це підтверджується листами УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 03.06.2011 року №8567/09-12, ДПІ в Сихівському районі м. Львова №8468/10-007 від 07.06.2011 року.

Крім цього, позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт поставки йому товару від контрагента та його зберігання, тобто первинних документів, що засвідчували б реальність виконання таких господарських операцій, такі як акти приймання - передачі товарів, товаро - транспортні накладні, доручення, книга доручень, документи які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів.

Надаючи оцінку, представлених позивачем доказів, колегія суддів приходить до переконання, що такі не є вичерпними, оскільки ними не доведено реальність здійснення поставки товару, зокрема яким чином така здійснювалась, загрузка, розвантаження, зберігання того.

Що стосується посилань позивача на те, що вказаний товар був використаний у його господарській діяльності, то позивачем не доведено, що вказані ТМЦ є саме тими, які отримані від ПП «Львівкомфортгруп-К».

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Судом встановлено, що факт укладання договорів підтверджується зокрема податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суму ПДВ у розмірі 8460,70 грн. по взаємовідносинам з ПП «Львівкомфортгруп-К».

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення, винесені відповідачем правомірно, підстав для їх скасування немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга Приватного підприємства «Журавель» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Журавель» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року у адміністративній справі № 2а-13040/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 02.10.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер