Постанова № 26308590, 03.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2012 року 16:54 № 2а-9591/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Вітошко В.О.,

представник відповідача - Русіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021750 від 13.03.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний -судноремонтний завод» (надалі -ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2012 р. № 0000021750.

В обґрунтування позовних вимог ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод»зазначив, що жодної наведеної правової норми в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні позивач не порушував, всі необхідні первинні документи надано перевіряючим під час перевірки, а тому прийняте відповідачем рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

На підставі направлення на перевірку від 19.12.2011 р. № 2702, наказу від 24.11.2011 р. № 2512, ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 71/23-304/03149949 від 06.02.2012 р. про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод», згідно висновків якого встановлено порушення п.п 4.2.1 п.п. 4.2.9 п. 4.2. п.п.8.1.1. п.п.8.1.2. п.8.1 ст. 8 п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»зі змінами та доповненнями та п. 164.2.17., п. 164.2.18, ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, податковим органом встановлено що з каси підприємства відповідно до видаткового касового ордеру від 13.09.2010 р. №1 видані грошові кошти в іноземній валюті (євро) на суму 1 500, 00 євро працівнику підприємства ОСОБА_3 для поїздки до Швейцарії, Австрії. Згідно з курсом гривні, встановленої Національним банком України, станом на 20.09.2010 р. 1 500, 00 євро становить 15 513,71 грн. Запрошення приймаючих сторін та інші документи щодо мети відвідування, на момент перевірки, відсутні. Витрачені кошти у сумі 4791,15грн. були оподатковані податком на доходи фізичних осіб та своєчасно сплачені до бюджету в розмірі 845,50 грн. Кошти в розмірі 10 722,56 грн. податком на доходи фізичних осіб не оподатковувались.

Також висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що платіжним дорученням від 17.01.2011 р. №28 перераховані грошові кошти на особисту картку працівника підприємства ОСОБА_3 у сумі 20 000 грн. для поїздки до м. Цюріх (Швейцарія) (авансовий звіт від 21.01.2011 р. №3). Прибутковим касовим ордером від 24.01.2011 р. № 5 був внесений залишок у сумі 18456,55 грн. Запрошення приймаючих сторін та інші документи щодо мети відвідування, на момент перевірки відсутні. Витрачені кошти під час відрядження у сумі 1 543, 45 грн. податком на доходи фізичних осіб не оподатковувались.

Відповідач зробив висновок, що кошти на загальну суму 1 839, 90 грн., в тому числі, за 2010 рік -1 608,38 грн., за 2011 рік - 231,52 грн. підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021750 від 13.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 242, 99 грн., в тому числі, за основним платежем -1 839, 90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403, 09 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ «Київський суднобудівельний - судноремонтний завод»оскаржив його в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 25.05.2012 р. № 3085/10/12-314 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012 р. № 0000021750 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням рішенням та рішенням ДПС у м. Києві позивач подав до ДПС України повторну скаргу.

Рішенням від 27.06.2012 р. № 11560/6/10-2315 Державна податкова служба України податкове повідомлення-рішення № 0000021750 від 13.03.2012 р. та рішення Державної податкової служби у м. Києві від 25.05.2012 р. № 3085/10/12-314 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін, а скаргу голови правління ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод»- без задоволення.

Позивач не погоджується з визначеним у податковому повідомленні-рішенні грошовим зобов'язанням та вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва неправильно визначила суму грошового зобов'язання ЗАТ «Київський суднобудівний -судноремонтний завод»за результатами перевірки, а також прийняла рішення, що суперечить законодавству України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини у сфері нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у 2010-11р.р. врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV, а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (Розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування резидента є: 1) загальний місячний оподатковуваний дохід; 2) чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; 3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; 4) іноземні доходи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (підпункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

У силу вимог підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт (з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 170.9 статті 170 цього Податкового кодексу України) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Пунктом 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Зі змісту зазначених положень вбачається, що кошти, отримані працівником на відрядження або під звіт не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Якщо ж кошти, отримані на відрядження або під звіт не були повернуті у встановлений строк або були надмірно витрачені, то вони підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Суми витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються також згідно з Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658.

Згідно п. 5 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Пунктом 15 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що підтвердженими документами, які засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

Разом із звітом подаються документи (в оригіналі), що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).

Таким чином, за умови наявності належним чином оформлених звітів про використання коштів у відрядженні та документів, що засвідчують вартість понесених витрат на проїзд, кошти, відшкодовані працівнику на купівлю проїзних документів, виключаються з об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, працівник підприємства ОСОБА_3 перебував у відрядженні в Швейцарії, Австрії згідно наказу №23/в від 13.09.2012 р., термін відрядження з 14.09.2010 р. по 20.09.2010 р. Кошти на відрядження отримані ОСОБА_3 згідно видатковим касовим ордерам №1012 від 21.10.2009 р. на суму 15 513,71 грн. По завершенні відрядження ОСОБА_3 складено авансовий звіт за касовим ордером № 2 від 22.09.2010 р. про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт на суму витрачених коштів.

Згідно наказу №1/в від 17.01.2011 р ОСОБА_3 перебував у відрядженні у Швейцарії, Австрії., термін відрядження з 18.01.2011 р. по 21.01.2011 р. Кошти на відрядження ОСОБА_3 перераховані на особисту картку працівника платіжним дорученням від 17.01.2011 р. № 28 на суму 20 000,00 грн. По завершенні відрядження ОСОБА_3 складено звіт за касовим ордером №5 від 24.01.2011 р. про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт на суму витрачених коштів.

В матеріалах справи містяться документи, що засвідчують вартість понесених витрат на проїзд, а саме ОСОБА_3 придбано проїзні квитки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями проїзних квитків.

Також, як вбачається з матеріалів справи, вказані відрядження до Швейцарії, Австрії були здійсненні з метою вивчення ринку суднобудування та участі у переговорах по розміщенню на підприємстві замовлень на будівництво суден типу «Ріка - море», що позивачем використовується у своїй господарській діяльності.

Тому, у даному випадку, понесені ЗАТ «Київський суднобудівельний - судноремонтний завод»витрати по відшкодуванню вартості проїзних квитків працівнику, який перебував у відрядженні на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що вказує на помилковість висновків про порушення позивачем вимог п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2. п. 8.1 статті 8, п. 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.18 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Отже, збільшення суми за платежем з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 839,90 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 403,09 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000021750 від 13.03.2012р.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС № 0000021750 від 13.03.2012р.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 107,30 грн. на користь закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»(код ЄДРПОУ 03149949) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2012 р.

Суддя В.П. Шулежко