Постанова № 26308433, 26.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. № 2-а- 9710/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання -Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Короткової Н.М.,

відповідача - Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авантаж Капітал Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000132200 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 14 200, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 550, 0 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт» за вересень 2011 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року (далі за текстом - акт перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року).

На підставі вказаного акту перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000132200 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 14 200, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 550, 0 грн.

Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000132200 є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі з посиланням на акт перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача зазнчив, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Промтехноопт», не були реально вчинені, а за таких обставин господарські операції за такими угодами не можуть спричинять правові наслідки в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таке твердження відповідач мотивує тим, що згідно акту перевірки від 14.12.2011 року №324/23-02-05/37092055 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено ТОВ «Промтехноопт» порушення ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, а саме: неможливість реального здійснення господарських операцій у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент» є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а відтак, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна позапланова перевірки ТОВ «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт» за вересень 2011 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено, що підприємство позивача порушило п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» за вересень 2011 року, оскільки угоди, укладені між ТОВ «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент» та ТОВ «Промтехноопт» є нікчемними та такими, що не спрямовані на настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000132200 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 14200,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3550, 0 грн.

Судом встановлено, що єдиною підставою для встановлення податковим органом зазначених порушень слугував складений Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова акт перевірки від 14.12.2011 року №324/23-02-05/37092055, згідно якого зроблений висновок щодо відсутності факту реального вчинення ТОВ «Промтехноопт» господарських операцій з постачальниками та покупцями за вересень та жовтень 2011 року, що призвело до, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 14 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір №05/09/11-1 від 05.09.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Згідно п.1.1 ТОВ «Промтехноопт» (Виконавець) зобов'язується надати ТОВ «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент» (Замовнику) інформаційно-консультаційні послуги щодо розрахунку фінансових показників ТОВ «Ласунка» у відповідності до додатку 1 на підставі інформації, наданої Замовником, а Замовник зобов'язується приймати та оплатити ці послуги.

Пунктом 1.2 вказаного Договору №05/09/11-1 було передбачено, що послуги за цим Договором надаються Замовнику у вигляді підготовленого звіту у вигляді: паперовому (папір формату А4, роздруковані таблиці у форматі xls. та jpg); електронному вигляді файлів з розширенням xls. для таблиць, з розширенням jpg для графіків та малюнків).

На виконання цього Договору Позивач отримав від ТОВ «Промтехноопт» за надані послуги податкову накладну від 27.09.2010 року № 880 на загальну суму 85200,0 грн. (у т.ч. ПДВ-14200,0 грн.).

За надані ТОВ «Промтехноопт» послуги позивачем перераховані грошові кошти у розмірі 85200,00 грн. (у т.ч. ПВ 14200, грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 285 від 27.09.2011 року, наявним в матеріалах справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь - які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з наведених норм, суд приходить до висновку, платник податку має право включити до податкового кредиту витрати, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій, встановлених Податковим кодексом України.

Між тим, суд зазначає, формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарським операціями з метою подальшого визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинно бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд зазначає, що факт реальності здійснення господарських операцій по укладеному між сторонами Договору підтверджується звітом щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, підписаними між Позивачем та ТОВ «Промтехноопт», а також актами здачі-приймання наданих послуг до вказаного договору від 30.09.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що придбані Позивачем у ТОВ «Промтехноопт» інформаційно-консультаційні послуги були замовлені Позивачем в рамках укладеного з ТОВ «Ласунка» (Замовник) договору щодо надання інформаційно-консультаційних послуг №1/11 від 21.02.2011 року, предметом якого є підготовка та передача фінансової інформації зацікавленим сторонам з метою отримання пропозицій щодо придбання корпоративних прав Замовника.

Факт реальності здійснення господарської операції в рамках укладеного між Позивачем та ТОВ "Ласунка" договору №1/11 від 21.02.2011 року щодо надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включені до податкового кредиту за вересень 2011 року витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», оскільки дані первинні документи є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку Позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи відповідач не спростовував факт щодо фальшивості вказаних первинних документів, актом перевірки №195/2200/35971087 від 23.01.2012 року не встановлено невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, у зв'язку з чим податковий кредит з податку на додану вартість по деклараціям вересень 2011року по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» сформувався у відповідності до вимог діючого законодавства.

Згідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Таким чином, вищенаведене свідчить, що всі господарські операції позивача з його контрагентом проведені у бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару та здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням у ТОВ «Промтехноопт»», до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час судового розгляду відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Суд не приймає посилання відповідача, що угоди, укладені між підприємством позивача та ТОВ «Промтехноопт» не були реально вчинені, з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.

Також, згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з наведених норм, правочин є нікчемним, якщо сторонами в момент його вчинення не додержані встановлені законом вимоги, які прямо свідчать про недійсність такого правочину або якщо такий правочин визнаний судом недійсним.

Також, відповідно до ст.204 та згідно з позицією Верховного суду, викладеною в узагальненні «Практики розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний.

Суд зазначає, що доказами укладання нікчемного договору або факту відображення в обліку показників господарських операцій., які в дійсності не відбулись, є обвинувальний вирок суду або визнання у судовому порядку правочину недійсними, або якщо нікчемність правочину прямо встановлено законом.

Суд вказує, що відповідачем не надано жодного доказу які могли б свідчити про укладання договорів, які не спрямовані на настання правових наслідків.

До того ж, право платника податку на формування показників в податковій звітності платника податку не залежить від податкового обліку (стану) його контрагентів, питання формування податкового зобов'язання (кредиту) та валових доходів (витрат) вирішується самостійно окремо взятим платником податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом його контрагентами.

Отже, суд приходить до висновку, що встановлені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України з підстав того, що угоди укладені між Позивачем та ТОВ «Промтехноопт», не спрямовані на реальне настання правових наслідків - не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи та під час судового розгляду справи, а за таких обставин посилання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області на обставини як ознаки нікчемності укладених договорів не підтверджуються жодним доказом та носять характер суб'єктивних припущень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податковиого повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000132200 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 14200,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 550, 0 грн. належним чином не довів.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Торговий будинок «Компанія з управління активами «Авантаж Капітал Менеджмент» в повному обсязі

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії управління активами "Авантаж Капітал Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії управління активами "Авантаж Капітал Менеджмент", а саме: № 0000132200 від 03.02.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.12р.

Суддя Заічко О.В.