Постанова № 26308331, 25.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2012 р. № 2-а- 7633/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Веретун Н.І, відповідач - Корнієвський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000542305. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Южспецатоменергомонтаж» (далі - ТОВ «ЮСАЕМ»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «ЮСАЕМ». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатом перевірки вище зазначеного суб'єкта господарювання (Акт Харківської ОДПІ №2576/234/33010817 від 15.11.2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року») була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ЮСАЕМ» із контрагентами, у т.ч. ТОВ «ТД Владар-Харків», через незнаходження підприємства за юридичною адресою та відсутності об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст.138, ст.ст. 185, 187, 188, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками ДПІ у Дзержинському м. Харкова 29.12.2011 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТД Владар-Харків» з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «ЮСАЕМ» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт № 6420/2305/32947554 від 30.12.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1., п.201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит на загальну суму 36633,00 грн., у т.ч. по періодах: липень 2011 року - 27526,69 грн., серпень 2011 року - 9 106,42 грн.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Дзержинському м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542305 від 13.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальному розмірі 45791 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем 36633 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9158 грн. 25 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ «ЮСАЕМ» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 року між ТОВ «ЮСАЕМ» (Продавець) та ТОВ «ТД Владар-Харків» (Покупець) укладено Договір № 16, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець покупає на умовах, викладених в діючому Договорі свинець сортовий (Товар) в кількості, асортименті та на умовах, вказаних у Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору ТОВ «ТД Владар-Харків» було придбано товар - свинець у кількості 7,069 тон., загальною вартістю 165 160,12 грн. (у т.ч. ПДВ 27526,69 грн.). Факт отримання товару підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-130706 від 13.07.2011 р. та рахунком-фактурою №СФ-130706 від 13.07.2011 року.

Також, 01.07.2011 року між ТОВ «ЮСАЕМ» (Продавець) та ТОВ «ТД Владар-Харків» (Покупець) укладено Договір № 16, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець покупає на умовах, викладених в діючому Договорі, акумуляторну продукцію, запасні частини до автомобілів, промислове обладнання (Товар) в кількості, асортименті та на умовах, вказаних у накладних до Договору.

На виконання умов Договору ТОВ «ТД Владар-Харків» було придбано у ТОВ «ЮСАЕМ» товар, а саме: згідно із видаткової накладної № РН-080808 від 08.08.2011 р. та рахунку-фактури №СФ-080808 від 08.08.2011 року позивач придбав запасні частини до автомобілів на загальну суму 12180,01 грн. (у т.ч. ПДВ 2030 грн.); згідно із видаткової накладної № РН-150806 від 15.08.2011 р. та рахунку-фактури №СФ-150808 від 15.08.2011 року позивач придбав запасні частини до автомобілів на загальну суму 21416,95 грн. (у т.ч. ПДВ 3569,49грн.); згідно із видаткової накладної № РН-250802 від 25.08.2011 р та рахунку-фактури №СФ-250802 від 25.08.2011 року позивач придбав запасні частини до автомобілів на загальну суму 21041,59 грн. (у т.ч. ПДВ 3506,93 грн.).

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮСАЕМ», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Суд зазначає, що згідно із умовами вищезазначених Договорів (п.4.1), поставка здійснювалась на умовах CPT (Інкотермс 2000), склад покупця, якщо інше не вказано в специфікації, яка означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження факту перевезення придбаного товару ТОВ «ТД Владар-Харків» було надано копії товарно-транспортних накладних №000035 від 13.07.2011 року, № 000038 від 08.08.2011 року, №000043 від 15.08.2011 року, №000047 від 25.08.2011 року, які складені відповідно до вимог діючого законодавства та мають усі обов'язкові реквізити.

Наявність на підприємстві необхідних складських приміщень підтверджується наданою позивачем копією договору на передачу в оренду нежитлового приміщення №1/1 від 01.06.2010 року, укладеного із ТОВ фірма «РОТЕКС» та укладеними на його підставі копій Додаткових угод та актів здачі-приймання виконаних робіт. Факт оплати за орендоване приміщення підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ «ЮСАЕМ».

Суд зазначає, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме свинець у кількості 7,069 тон. реалізований Приватному акціонерному товариству Акумуляторний завод «САДА», про що свідчать наявні у позивача видаткова накладна № РН-282 від 13.07.2011 року, податкова накладна № 31 від 13.07.2011 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 185 від 11.07.2011 року. Оплата за товар здійснена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Отримані позивачем від ТОВ «ЮСАЕМ» запасні частини до автомобілів були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання, а саме Комунальному підприємству «Виробничо-технологічне підприємство «ВОДА» на підставі Договору №297-Д від 05.05.2010 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № РН-341 від 08.08.2011 року, № РН-358 від 15.08.2011 року, № РН-382 від 25.08.2011 року; податкових накладних № 24 від 08.08.2012 року, № 41 від 15.08.2012 року, № 69 від 25.08.2012 року та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 935 від 08.08.2011 року, № 964 від 15.08,2011 року, № 1003 від 25.08.2011 року. Факт оплати вартості товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Також отримані від ТОВ «ЮСАЕМ» запасні частини до автомобілів були реалізовані позивачем ТОВ СП «Нива», що підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів: видатковою накладною № РН-381 від 25.08.2011 року, податковою накладною № 49 від 17.08.2011 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 283 від 18.08.2011 року.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ «ТД Владар-Харків» та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «ТД Владар-Харків» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «ЮСАЕМ» були вписані податкові накладні: № 154 від 13.07.2011 року на загальну суму 165 160,12 грн. (у т.ч. ПДВ 27526,69 грн.), № 129 від 08.08.2011 року на загальну суму 12180,01 грн. (у т.ч. ПДВ 2030 грн.), № 209 від 15.08.2011 року на загальну суму 21416,95 грн. (у т.ч. ПДВ 3569,49грн.), № 300 від 25.08.2011 року на загальну суму 21041,59 грн. (у т.ч. ПДВ 3506,93 грн.).

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «ЮСАЕМ» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі №2а-12304/11/2070, залишеної без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 року задоволено адміністративний позов ТОВ «ЮСАЕМ» до Харківської ОДПІ про скасування наказу, визнання дій неправомірними. Скасовано наказ від 05.08.2011 року за №779 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» винесений Харківською ОДПІ. Визнано неправомірними дії Харківської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.2011 на підставі наказу №779 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» від 05.08.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовим рішенням було скасовано наказ Харківської ОДПІ від 05.08.2011 року за №779 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» та визнано неправомірними дії Харківської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮСАЕМ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.2011 року на підставі наказу №779, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вище зазначеними суб'єктами господарювання правочинами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000542305ю

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (код за 32947554, вул. Іванівська, буд. 1, Харків, 61022) сплачений судовий збір в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.