Постанова № 26307557, 06.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 2a-1484/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І. ,

за участі секретаря судового засідання Дякун М.М.

представника позивача: Переняка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

до Комунального підприємства "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління"

про стягнення податкового боргу в сумі 478 253,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31.05.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" про стягнення податкового боргу в сумі 478 253,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми податкового зобов'язання у загальному розмірі 478253,07 грн., у тому числі з податку на додану вартість в сумі 472261,44 грн., з плати за землю в сумі 374,16 грн., податку з доходів найманих працівників в сумі 2977,06 грн. та податку на прибуток в сумі 2640,41 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Від Комунального підприємства "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" (надалі -відповідач, КП «ДРЕУ») представник в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.

Згідно вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, виходячи з вимог частини 3 статті 33, частини 3 статті 35, частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, а, отже, забезпечено його право на судовий захист від поданого до нього адміністративного позову, і є можливим продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2001 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію КП «ДРЕУ». Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів (а.с. 6-7).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1., 9.1.2., 9.1.3., 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 вищевказаного Кодексу передбачено, що прибутковий податок, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість та плата за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідач у відповідності до підпункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133, підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180, пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником прибуткового податку, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та плати за землю.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ в м.Івано-Фраківську податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно обчислено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- уточнюючу декларацію від 28.11.2011 року (вх. №9011865869) за 2011 рік на суму 120623,00 грн..;

- декларацію від 17.11.2011 року (вх. № 9011310306) за жовтень 2011 року на суму 89880,00 грн.;

- декларацію від 16.12.2011 року (вх. № 9012321202) за листопад 2011 року на суму 18755,00 грн.;

- декларацію від 20.01.2012 року (вх. № 9014195524) за грудень 2011 року на суму 85069,00 грн.;

- декларацію від 17.02.2012 року (вх. № 9006102296) за січень 2012 року на суму 119186,00 грн.

Проте грошові зобов'язання з податку на додану вартість у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, відповідачем в добровільному порядку належним чином не виконано, а тому вказані зобов'язання є узгодженими.

Окрім цього, в порушення рішення про розстрочення податкового боргу № 11053/10/24-150 від 03 березня 2007 року (а.с. 8) відповідачем порушено строки оплати податкового боргу по податку на додану вартість згідно графіку по платежах, термін сплати яких настав 15.12.2011 року та 13.03.2012 року на загальну суму 24793,10 грн.

Також згідно вказаного рішення розстрочення податкового боргу № 11053/10/24-150 від 03 березня 2007 року, відповідачем прострочено оплату платежів по заборгованості по платі за землю, термін оплати яких настав 15.12.2011 року, 13.03.2012 року на загальну суму 332,30 грн.

Вказане вище рішення про розстрочку боргу є чинним, а тому обов'язковим для виконання. Доказів протилежного суду не подано.

Крім того, з позовної заяви та довідки-розрахунку (а.с. 31) вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з: податку на додану вартість з датою нарахування, починаючи з 23.11.2011 року, закінчуючи 13.03.2012 року, на суму 13955,34 грн.; з податку на прибуток з датою нарахування -07.02.2012 року, в сумі 2640,41 грн.; з плати за землю за період з 06.12.2011 року по 01.03.2012 року на суму 41,86 грн.; з податку з доходів найманих працівників за період з 18.11.2011 року по 16.12.2011 року в сумі 2977,06 грн.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань cкладає 478253,07 грн., в тому числі з податку на додану вартість в розмірі 472261,44 грн., з плати за землю в розмірі 374,16 грн., з податку на прибуток в сумі 2640,41 грн., з податку з доходів найманих працівників в сумі 2977,06 грн., та є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до вимоги статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що кореспондується із порядком надіслання податкової вимоги, визначеним пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена перша та друга податкові вимоги. Зокрема, як вбачається з копій корінців першої податкової вимоги № 1/630/5942/10/24-150/1724 від 05.03.2009 року на суму 55423,71 грн. та другої податкової вимоги № 2/819/9890/10/24-150/2413 від 06.04.2009 року на суму 58858,86 грн., вони були отримані відповідачем наручно, а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. При цьому, суд зазначає, що відповідно до облікових карток платника -відповідача по ПДВ та земельному податку станом на 31.12.2011 року та 13.03.2012 року, копії витягів зі зворотнього боку яких містяться в матеріалах справи (а.с. 32-39), існуючий податковий борг відповідача з моменту надіслання йому другої податкової вимоги не погашався в повному обсязі. Таким чином, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими вимогами, довідкою-розрахунком пені і обліковуються в картках особових рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про стягнення з Комунального підприємства «Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління»податкового боргу в сумі 478253,07 грн. за є обґрунтованими, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 4татті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Комунального підприємства «Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління» (ідентифікаційний код 31263017, що знаходиться за адресою: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Максимовича, буд. 13) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 478253 (чотириста сімдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 07 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 09.08.2012 року.