Постанова № 26307383, 26.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 0870/6597/12

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників

позивача - Стеценко А.В. (довіреність від 06.07.12 )

відповідача - Жовтоножко Д.Ф. (довіреність від 31.07.2012р. №3894/10/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод», м.Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, в якому просить протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001271502 та №0000731501 від 25 червня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки результати перевірки викладені невірно, перевірку проведено з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством України, обставини викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, у зв'язку з чим просять скасувати винесені податковим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що податковим органом правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, оскільки під час перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують факт перевезення товару від постачальника покупцю, а отже не встановлено факту передачі товарів у зв'язку з відсутністю відповідних документів по транспортуванню товарів, придбаних ТОВ «Запоріжелектрод» у ТОВ «Укртрейдком» та ТОВ «ЮК «Захист».

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя з 28 травня 2012 року по 1 червня 2012 року проведено документальну виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Запоріжелектрод» податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з TOB «Укртрейдком» та TOB «ЮК «Захист» за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за наслідками якої складено Акт перевірки від 11.06.2012 року №329/22-022/31230196 в якому зроблені висновки про наступні порушення:

1. п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756/VI, ТОВ «Запоріжелектрод» підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) на загальну суму 55 041,17грн., у т.ч. по періодах: липень 2011 року - 24 514,01 грн.; серпень 2011 року - 15 027,16 грн.; вересень 2011 року - 15 500,00грн.

2. п.п. 139.1.9 ст.139, п.138.2 ст. 138, п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756/VI, ТОВ «Запоріжелектрод» занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 68801,46 грн. (а.с.11-19).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.06.12 №0000731501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68 801,46 грн. та №0001271502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 801,46грн. (55041,17грн. за основним платежем та 13760,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.9-10).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акту перевірки рішення відповідача про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток мотивовані тим, що під час проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) відповідних документів по транспортуванню товарів, придбаних в постачальників (а.с.14 акту перевірки), а також те, що правочини укладені між покупцем TOB «Запоріжелектрод» та постачальником TOB «Запоріжспецкомплект» не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу «України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

Проте суд не може погодитись з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Закон не пов'язує виникнення пава на формування податкового кредиту платника податків-покупця з наявністю документів, які підтверджують факт транспортування товарів.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій між позивачем та постачальниками товару TOB «Укртрейдком» та TOB «ЮК «Захист» вони були у встановленому порядку зареєстровані уповноваженими органами, як суб'єкт господарювання, взяті податковим органами на облік як платники податків, в тому числі і податку на додану вартість.

Як слідує з матеріалів справи, TOB «Запоріжелектрод» отримало від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, а саме № 1 від 01.07.11 р., № 8 від 06.07.11 р., № 18 від 15.07.11 р., отримані від TOB «ЮК «Захист», № 72 від 25.08.11 р., № 45 від 15.08.11 р., № 1 від 01.08.11 р., № 68 від 14.09.11 року, № 110 від 22.09.11 р., № 2 від 01.09.11 р., отримані від TOB «Укртрейдком», що в свою чергу Актом перевірки не спростовується.

Суд звертає увагу, що перевіркою не встановлено наявності в податковій накладний недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як випливає з матеріалів справи та наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, факт отримання товарів від продавця до позивача підтверджується як податковими та видатковими накладними, рахунками-фактури, так і довідкою від 25.07.2012 №1440 про залишок товарно-матеріальних цінностей на складі позивача (а.с.51), що в свою чергу спростовує твердження відповідача про відсутність факту такої передачі товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Виходячи із вищезазначеного, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Відповідно до розділу першого Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, що регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу.

З наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень з цього приводу слідує, що посадовими особами TOB «Запоріжелектрод» під час перевірки перевіряючи ми надані пояснення, що товар, придбаний в зазначених юридичних осіб, було доставлено ними на склад позивача власним транспортом продавців, що в свою чергу виключає необхідність в надані продавцем товарно-транспортних накладних покупцеві, який не є учасником транспортного процесу.

Суд також звертає увагу, що відсутність товарно-транспортної накладної не є виключною підставою для невключення витрат з придбання товарів до складу валових витрат, оскільки зазначене включення здійснено на підставі наданих відповідачеві під час перевірки видаткових та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про «Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

З огляду на вищезазначене суд не бере до уваги посилання відповідача щодо не встановлення факту передачі товарів від продавця до позивача, як на відсутність права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з TOB «Укртрейдком» та TOB «ЮК «Захист», оскільки такі твердження податкового органу спростовується наданими позивачем необхідними документами на підтвердження факту передачі вантажу та докази подальшої реалізації такого товару.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між TOB «Укртрейдком» та TOB «ЮК «Захист» та позивачем, то суд вважає їх недоведеними та необґрунтованими, оскільки, згідно із приписами Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в акті висновки щодо нікчемності і відсутності факту передачі товару.

Також суд звертає увагу на те, що факт передачі товару від продавця до позивача а отже і його існування підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме податковими, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, платіжними дорученнями, а тому повністю спростовує твердження податкового органу щодо нереальності господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя податкові повідомлення - рішення від 25.06.2012 року №0000731501 та №0001271502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» сплачені судові витрати у розмірі 1376,03 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара