Ухвала суду № 26306225, 25.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р.Справа № 1570/1926/2012

Категорія:3.1.3Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

представника третьої особи ГУ ДМС України в Одеській області -Скуріхіної Т.О.

Представник відповідача ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про анулювання посвідки на постійне проживання та зобов'язання поновити посвідку на постійне проживання, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Одеській області з позовними вимогами про скасування рішення про скасування довідки на постійне проживання та обмеження пересування на території України, та зобов'язання поновити посвідки на постійне проживання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1988 році позивач прибула в Україну в м. Одесу та працювала на Одеській взуттєвій фабриці відповідно до Урядової Угоди між Соціалістичною Республікою В'єтнам та СРСР від 02.04.1981 року "Про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР". За час проживання в Україні у позивача та її чоловіка ОСОБА_3 народились син і донька, які отримали громадянство України, тому анулювання посвідки на постійне проживання та зобов'язання поновити посвідку на постійне проживання є незаконними.

18.07.2012 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі та скасоване рішення Управління громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Одеській області від 30.11.2011 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1 від 17.04.2008 року та зобов'язано Головного управління МВС України в Одеській області поновити посвідку ОД№4124 від 17.04.2008 року на постійне місце проживання в Україні, видану громадянці ОСОБА_1.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем та третьою особою подані апеляційні скаргу в яких зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Вимоги апелянтів обґрунтовані доводами апеляційних скарг.

В зв'язку з викладеним апелянтами ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_1, 1966 року народження, відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981 року, прибула в 1988 році до м. Одеси та працювала на Одеській взуттєвій фабриці до 1992 року, що підтверджується архівною довідкою від 16.12.2011 року.

24.07.1992 року позивач зареєструвала шлюб з громадянином Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_3. За час проживання в Україні у позивача та її чоловіка народились діти: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який набув громадянство України, 20.06.2008 року та отримав паспорт громадянина України, навчається в Київському національному Університеті імені Тараса Шевченка, та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка набула громадянства України згідно Довідки № 302379 від 23.06.2009 року.

17.11.2001 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 придбали на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1.

18.03.2002 року ОСОБА_1 звернулась до ВГПІС УМВС в Одеській області із заявою про залишення в Україні на постійне проживання та видачу її посвідки на постійне проживання в Україні згідно абзацу 3 пункту 4 розділу V (Прикінцеві Положення) Закону України "Про імміграцію" № 2491-III від 07.06.2001 року.

На підставі даної заяви ВГПІС УМВС України в Одеській області прийняло рішення щодо видачі громадянці ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 терміном дії до 22.10.2004 року.

07.09.2004 року позивачу було видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії - безстроково.

На підставі заяви позивача 17.04.2008 року їй було видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 нового зразка.

30.11.2011 року завідувачем сектору імміграційної роботи ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області Чабановою О.В., на виконання вказівки Міністерства внутрішніх справи України № 9282/ВН від 15.06.2011 року «Про вилучення визнаних недійсними паспортів громадянина України»та розпорядження ГУМВС України в Одеській області № 747 від 21.06.2011 року «Про проведення відпрацювання іноземних громадян, які отримали документи на легалізацію в Україні у порушення чинного законодавства»було перевірено підстави надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці В`єтнаму ОСОБА_1.

В ході проведення перевірки про надання посвідок на постійне місце проживання в Україні громадян СРВ на підставі Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" відповідачем вивчалася особова справа про залишення на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_1 встановлено, що посвідка видана без документів, що підтверджують направлення та прийняття її на професійне навчання чи роботу на підприємства і в організації СРСР.

За результатами перевірки ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області 03 листопада 2012 року зроблено висновок про скасування дозволу на постійне проживання громадянці В`єтнаму ОСОБА_1. Даним висновком визначено, вважати ОСОБА_1 такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну, в її паспортному документі анулювати штамп «Дозволено постійне проживання в Україні», посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 17.04.2008 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку.

Суд першої інстанції встановивши обставини справи та посилаючись на норми Закону України «Про імміграцію» дійшов висновку, що позов підлягав задоволенню оскільки рішення було прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципу пропорційності.

Колегія суддів перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновки, що вони рішення суду першої інстанції не спростовують у зв'язку з наступним.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання -це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

При наданні позивачу 29.12.2002 року посвідки на постійне місце проживання в Україні, ВГПІС УМВС України в Одеській області посилалося на п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто, проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача. Під час проведення перевірки у 2002 році підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію не виявило та було надано ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 17.04.2008 року.

Таким чином, рішення УГІРФО ГУ МВС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання позивачу від 17.04.2008 року прийнято необґрунтовано, не на підставі та у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Судом першої інстанції з'ясовано, що за визначений проміжок часу не з'явилось і відповідачем не встановлені обставини, які б обумовили скасування дозволу на імміграцію.

Таким чином, на думку колегії судів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що УГІРФО ГУ МВС України в Одеській області скасовуючи посвідки на постійне проживання позивачу від 30.11.2011 року, прийняв таке рішення в порушення вимог ст. 2 КАС України, не врахувавши те, що позивач проживала на території України з 1988 року і їй в законному порядку було надано три посвідки на постійне проживання в Україні, при видачі посвідки на постійне проживання в Україні відповідач підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів, висновок про скасування посвідки від 17.04.2008 року прийнятий несвоєчасно, відповідачем скасована посвідка на постійне проживання в Україні, тоді як дозвіл не скасовувався.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про анулювання посвідки на постійне проживання та зобов'язання поновити посвідку на постійне проживання -без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.