Вирок № 26305395, 04.10.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-182/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2012

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Царевич О.І.,

при секретарях - Гуцинюку Я.І., Захаровій Ю.В.,

з участю прокурорів - Василіва О.Б., Франтовської Ю.А., Болховітінова С.В.

представника потерпілого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_1,

експерта -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий 27.08.1998 Московським РУГУ МВС України в м. Києві, українця, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, освіта повна загальна середня, працює монтажником за трудовим контрактом з ФОП ОСОБА_4, раніше засудженого 01.02.2002 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), ч.3 ст. 215 -3 (в редакції 2001 року) КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно -достроково 02.06.2010 на невідбутий строк покарання 11 місяців, 23 дні, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_3 здійснив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин. Так, 16.12.2011 року, приблизно о 22:25 год., підсудний ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Кіа»н.з. НОМЕР_3, рухався в м. Києві по проїзній частині вул. Кіквідзе в другій смузі руху зі сторони вул. Підвисоцького в напрямку вул. Саперно-Слобідської, біля буд. №20 в м. Києві, по мокрому покриттю зі швидкістю 60 км/год.

В цей же час по проїзній частині вул. Кіквідзе в м. Києві по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно руху вказаного автомобіля «Кіа»н.з. НОМЕР_3 рухався пішохід -потерпілий ОСОБА_5

Під час руху підсудний ОСОБА_3, допустив порушення вимог п.п. 18.1 Правил дорожнього руху України:

-п. 2.3 «б»- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

- п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

- п. 18.4 - якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаної вимоги Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявилося в тім, що він керуючи автомобілем «Кіа»н.з. НОМЕР_3 рухаючись по проїзній частині вул. Кіквідзе в м. Київ, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого неподалік буд. №20, на якому знаходилися пішоходи, не прийняв заходи до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинитися, виїхав на пішохідний перехід не переконавшись у відсутності пішоходів і скоїв наїзд передньою частиною вищевказаного автомобіля «Кіа»н.з. НОМЕР_3 на пішохода -потерпілого ОСОБА_5

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №216/Е від 22.02.2012 були наступними:

- садна лобної ділянки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження;

- закритий перелом обох кісток правої та лівої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, які супроводжувалися анемією та жировою емболію з розвитком двобічного набряку легень по типу респіраторного дистрес-синдрому, що клінічно проявлялось дихальною недостатністю тяжкого ступеня, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 являється в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у скоєному злочині визнав частково, зокрема визнав, що мало місце ДТП, внаслідок якої потерпілому було завдано тілесних ушкоджень, однак зазначив, що жирова емболія з розвитком двобічного набряку легень по типу респіраторного дистрес-синдрому могла виникнути внаслідок якихось інших чинників, окрім отриманого перелому обох кісток правої та лівої гомілки. Також вказав, що він не мав можливості уникнути наїзду на потерпілого, оскільки той, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебігав дорогу та фактично кинувся йому під колеса. Окрім цього в судовому засіданні пояснив, що 16.12.2011 він зі швидкістю, приблизно 60 км/год. їхав по вул. Кіквідзе до низу від Печерського мосту, рухався в сторону вул. Слобідської, не доїжджаючи до пішохідного переходу, він побачив двох молодих людей, які вийшли з автобуса, так як поряд була автобусна зупинка. На той час він знаходився в третій смузі, туди вибіг друг потерпілого, з такою швидкістю, що зупинити автомобіль вже не було можливості, а тому він (ОСОБА_3) змушений був змінити траєкторію руху та від'їхати праворуч, щоб не скоїти на нього наїзд Однак після цього потерпілий, коли знаходився буквально раховані метри до пішохідного переходу вибіг йому прямо під колеса і змінити траєкторію руху було вже неможливо, оскільки в такому б разі він (ОСОБА_3) вчинив би наїзд на обох хлопців.

Після ДТП друг потерпілого викликав швидку медичну допомогу, бригада якої й забрала потерпілого до лікарні. Після оформлення ДТП, приблизно о 02 год. ночі, він приїхав до лікарні, де знаходився потерпілий. В лікарні йому повідомили, що в потерпілого перелом, після чого він поїхав. Через день він звернувся до батьків потерпілого, які йому повідомили, що потерпілому необхідна операція, вартість якої становить 5 тисяч доларів, однак він не надав їм вказані грошові кошти, так як при спілкуванні з лікарем він дізнався, що це є надто великою сумою.

Також зазначив, що потерпілий на момент скоєння ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння. При цьому висловив позицію з приводу свого суб'єктивного ставлення до вчиненого, зазначивши, що не відчуває своєї вини.

Такі показання підсудного були перевірені судом шляхом дослідження наявних у справі доказів під час судового слідства.

У відповідності до положень ст.275 КПК України судом забезпечено розгляд справи в межах пред'явленого обвинувачення.

Суд, здійснюючи оцінку наявним у справі доказам, бере до уваги лише ті, що власне є доказами, тобто є допустимими фактичними даними в розумінні положень ст.65 КПК України.

Так вина підсудного у вчиненому злочині, підтверджується зібраними доказами по справі:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 16.12.2011, він з товаришем зустрівся біля станції метро «Арсенальна», де вони взяли таксі, на якому поїхали до нього додому. Доїхавши до вул. Кіквідзе, вони вийшли з автомобіля і почали переходити дорогу по нерегульованому пішохідному переходу. Попереду йшов його товариш, а за ним йшов він (ОСОБА_1.), при цьому, ні він ні його товариш дорогу не перебігали, а йшли зі звичайно швидкістю, яка відстань була між ним та його другом, він не пам'ятає. Коли він переходив дорогу відбулось зіткнення, самого моменту зіткнення він не пам'ятає. Автомобіль підсудного він бачив здалеку, а тому вважає, що підсудний мав реальну можливість щоб зупинитись та надати йому як пішоходу дорогу. До зустрічі з своїм другом він випив дві пляшки пива,а тому дійсно був в стані сп'яніння. Вказані обставини мали місце, приблизно о 22-30 год.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 16.12.2011 він зустрівся з потерпілим ОСОБА_1 біля станції метро «Арсенальна», з яким разом замовили таксі і поїхали на вулицю Кіквідзе, 4, де розрахувались з таксистом , вийшли з машини і пішли в сторону пішохідного переходу для того щоб перейти дорогу на іншу сторону вулиці. В той момент, коли вони почали рухатись по пішохідному переходу, десь приблизно за 150- 200 метрів, вони побачили, що в їхню сторону рухається автомобіль. Коли вони переходили дорогу, він йшов попереду, а потерпілий позаду нього, відстань між ними була, приблизно 0,5 метра. В цю мить він (ОСОБА_6 ) зрозумів, що на нього рухається автомобіль і він встиг відійти в сторону. Коли водій зрозумів, що він рухається на них він звернув кермо від нього в сторону потерпілого, при цьому, коли наближався автомобіль, він не гальмував. Сигналу водій також ніякого не подавав. По пішохідному переходу вони з потерпілим йшли вільним ходом, не бігли та не стрибали.

Після зіткнення, він повернувся і побачив, що потерпілого ОСОБА_1 збив автомобіль. Наїзд на потерпілого було здійснено передньою частиною автомобіля.

Водій автомобіля зупинився, він (ОСОБА_6.) в цей момент підбіг до ОСОБА_1, який лежав, щоб пересвідчитись, чи він живий, при даній ситуації були присутні свідки, було викликано карету швидкої медичної допомоги, і в подальшому він разом з потерпілим ОСОБА_1 в автомобілі швидкої-медичної допомоги поїхав до лікарні.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, не зацікавлений у певному вирішенні даної кримінальної справи відносно ОСОБА_3 давав логічні, точні та послідовні показання, які узгоджуються з показаннями потерпілого, а відтак суд приймає їх як доказ вини підсудного у інкримінованому діянні. Одночасно показаннями даного свідка спростовується версія підсудного з приводу неналежної поведінки потерпілого на проїжджій частині дороги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що 16.12.2011 їй потрібно було поїхати в «Стереоплазу», тому вона зателефонувала своєму другу ОСОБА_3 і попросила її туди відвезти. Коли вони рухались по вулиці Кіквідзе, приблизно о 22 год. вони рухались по третій полосі дороги, на дорогу вибіг спочатку один хлопець, а потім вибіг інший, і підсудний, щоб не наїхати на першого, здійснив маневрування, внаслідок чого скоїв наїзд на іншого. Після цього ОСОБА_8 вийшов з машини, а вона залишилась в машині. Яка була швидкість руху автомобіля перед наїздом, їй не відомо. Також не може повідомити точну відстань між пішоходами. Як вона бачила з боку, потерпілий дорогу переходив не повільно, а перебігав.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями відповідно до ст. 306 КПК України свідка ОСОБА_9, явка якої в судове засідання неможлива з причин перебування за межами м. Києва та Київської області, відповідно до яких остання показала, що 16.12.2011 року приблизно о 22.25 год., вона знаходилася на вулиці Кіквідзе в м. Києві та рухалася по тротуару з правої сторони вулиці зі сторони бул. Л. Українки в напрямку вул. Саперно-Слобідська. Дорога освітлювалася міським електроосвітленням. Приблизно за 15-20 метрів від неї знаходився нерегульований пішохідний перехід та вона бачила як два молодих хлопці почали переходити дорогу з права на ліво по ходу її руху. Так після того як хлопці перейшли майже половину дороги та знаходилися в третій смузі руху,і несподівано для неї, на великій швидкості (приблизно 70-80 км/год.) в третій смузі в напрямку вул. Саперно-Слобідська з'явився автомобіль «Кіа»та будучи, приблизно за 5 метрів від хлопців він викрутив кермо в право та намагався змінити смугу руху, проте уникнути наїзду йому не вдалося та він збив одного з молодиків, оскільки один встигнув відскочити вперед. На той момент з правої сторони дороги припаркованих автомобілів не було. (Т.1 а.с. 71-72)

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 беззаперечно вказують на факт скоєння ДТП за участю ОСОБА_3, а відтак судом приймаються як докази вини підсудного у вчиненні інкримінованому злочині.

Окрім цього вина підсудного ОСОБА_3 підтверджується письмовими та речовими доказами, зібраними у справі:

- даними, які містяться в протоколі огляду дорожньо - транспортної події від 16.12.2011 з схемою пригоди та фото таблицями до протоколу, які підписані в тому числі й підсудним ОСОБА_3 без будь-яких зауважень (Т.1 а.с. 9-21);

- даними, які містяться в протоколі огляду транспортного засобу «Кіа»н.з. НОМЕР_3 від 27.12.2011 (Т.1 а.с. 27 -29);

- даними, які містяться в листі за підписом КП ШЕУ Печерського району ОСОБА_11 від 08.02.2012 за № 88/20-11, відповідно до якого по вул. Кіквідзе, орієнтовно біля буд 20, на тротуарі розміщено дорожній знак 5.35.1, 5.35.2 (пішохідний перехід), та через проїжджу частину нанесено дорожню розмітку 1.14.1 (наземний пішохідний перехід) та в схемі розміщення дорожніх розміток по вул. Кіквідзе (Т.1 а.с. 32-33);

- даними, які містяться у висновку експерта № 216/Е від 07.02.2012 -22.02.2012, відповідно до якого у гр. ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна лобної ділянки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження; закритий перелом обох кісток правої та лівої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, які супроводжувалися анемією та жировою емболію з розвитком двобічного набряку легень по типу респіраторного дистрес-синдрому, що клінічно проявлялось дихальною недостатністю тяжкого ступеня, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних у своїй сукупності дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок дії тупого предмету (предметів), в термін та за обставин вказаних у постанові, тобто 16.12.2011 року, при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався , з пішоходом). (Т.1 а.м. 38-42).

Підсумки вказаного висновку підтвердженні в судовому засіданні експертом ОСОБА_2, який також в свою чергу зазначив, що інших причин виникнення жирової емболії у потерпілого ОСОБА_1, окрім як травми отриманої під час наїзду на нього автомобілем, зокрема перелому обох кісток правої та лівої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, не було. Вказана патологія виникла внаслідок попадання нейтрального жиру, жирових ембол, що містились в кістковому мозку гомілкових кісток, в кров потерпілого, які внаслідок циркуляції крові потрапили до малого кола кровообігу і відповідно до легень потерпілого, що супроводжувалось двобічним набряком легень по типу респіраторного дистрес-синдрому.

Роз'яснення експерта ОСОБА_2 повністю спростовують версію підсудного, що жирова емболія з розвитком двобічного набряку легень по типу респіраторного дистрес-синдрому в потерпілого ОСОБА_1 могла виникнути внаслідок якихось інших чинників, окрім отриманого перелому обох кісток правої та лівої гомілки

- даними, які містяться у висновку авто-технічної експертизи № 50/ат від 17.02.2012 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Кіа»н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3, регламентуються вимогами пунктів 12.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Кіа»н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. (Т.1 а.с. 55-63);

- даними, які містяться в переглянутому в судовому засіданні відеозаписі телепередачі «Магнолія ТВ»з приводу обставин ДТП за участю водія ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1, який мітиться на CD-R диску, серійний номер RFD80M-80183 (Т.1 а.с. 188).

Зазначені письмові та речові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально -процесуального закону, є допустимими, відповідають показанням свідків по справі та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення підсудним діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Показання потерпілого, свідків, дані наведених процесуальних документів, та на підставі сукупності доказів, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового слідства.

Суд не погоджується з доводами підсудного з приводу неможливості уникнення ним наїзду на пішохода -потерпілого ОСОБА_1, у зв'язку з неналежною поведінкою останнього на проїжджій частині, оскільки такі доводи спростовуються висновком авто-технічної експертизи № 50/ат від 17.02.2012, який в свою чергу базувався також на досліджених в судовому засіданні даних, які містяться в протоколі відтворення обставин події від 10.01.2012 за участю ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 44 -46) та в протоколі відтворення обставин події від 25.01.2012 за участю свідка ОСОБА_13 (а.с.47-49).

Викладаючи свою версію подій та частково заперечуючи вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, належним чином не зміг пояснити, яким чином, враховуючи фактичні обставини справи, потерпілий ОСОБА_1 міг вибігти під колеса автомобіля, яким керував підсудний.

Згідно ч.3 ст. 323 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, безпосередньо їх дослідивши, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

З урахуванням всіх вказаних обставин в їх сукупності, суд встановив, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3, скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_3, виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення підсудного, запобігання вчиненню нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, зокрема, що скоєно тяжкий злочин, ставлення підсудного до вчиненого, особу підсудного, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.

Обставин, що пом'якшують покарання винного згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Суд не може прийняти в якості пом'якшуючої покарання обставини часткове визнання вини підсудним, оскільки виною є психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння, а як пояснив підсудний, він себе не відчуває винним.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу підсудного, суд враховує, що він працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується, раніше судимий.

Приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого підсудним злочину, думку потерпілого та його представника, які просять суворо покарати підсудного, те, що останнім в жодній мірі не відшкодовано збитки, завдані злочином, ставлення підсудного до вчинення, зокрема його позицію з приводу суб'єктивного ставлення щодо відсутності відчуття провини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у вигляді ізоляції від суспільства. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України до підсудного, суд не знаходить.

Оцінюючи всі досліджені обставини справи, враховуючи те, що злочин, вчинений ОСОБА_3, безпосередньо пов'язаний з керуванням транспортними засобами, суд приходить до переконання, що до останнього слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видати транспортних засобів.

Аналізуючи всі досліджені докази, суд вважає, що позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Так, на користь потерпілого ОСОБА_1 з підсудного ОСОБА_3 підлягає стягненню сума в розмірі 60 594 грн. 97коп. матеріальної шкоди. При цьому суд вважає за можливе прийняти до уваги при визначенні вартості спричинених потерпілому матеріальних збитків товарні чеки, накладні, квитки на проїзд, надані представником потерпілого, як допустимий доказ.

Суд вважає, що вимоги потерпілого ОСОБА_1, та його представника в частині відшкодування моральної шкоди є підставними, оскільки дії ОСОБА_3 по спричиненню ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, є незаконними та протиправними.

Розмір такої шкоди з врахуванням ступеня моральних страждань, порушення нормального способу життя потерпілого, затрачанням додаткових зусиль для організації свого життя та захисту своїх прав, перенесеного ним стресу, тривалості лікування від завданих тілесних ушкоджень з врахуванням матеріального становища підсудного ОСОБА_3, суд визначає в розмірі 30 000грн. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

Питання речових доказів вирішити у відповідності з ст. ст. 81, 275 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

ЗАСУД ИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.

До набуття вироком законної сили змінити, застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду - негайно.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60594 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривень 97 коп. матеріальної шкоди, завданої злочином та 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 90594 (дев'яносто тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривень 97 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 вартість проведеної у справі судово -автотехнічної експертизи в розмірі 843 грн. 84 коп. відповідно до висновку №17.02.2012 № 50 /ат, отримувач платежу - НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві. ЄДРПОУ 25575285. Розрахунковий рахунок: №31253272210699. МФО821018 в УДК Київській області (призначення платежу( 11521) за «За проведення експертизи та дослідження»).

Речовий доказ: автомобіль марки «Кіа»н.з НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у довіреної особи власника ОСОБА_3 повернути власнику ОСОБА_15 (АДРЕСА_2).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва, протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: О.І. Царевич