Ухвала суду № 26304597, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/730/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. Спаскіна О.А.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-1870/730/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі -ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе") до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі -ДПІ в м. Сумах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 16 січня 2012 року № 000102306/3204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 250 633, 29 грн та від 16 січня 2012 року № 000112306/3208 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 199 721, 35 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" судові витрати в розмірі 2 146, 00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ в м. Сумах подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванняобставин справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що позивач не має права на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по господарським операціям з ПАТ "Сумиобленерго", ТОВ "Українська фабрика сталевих продуктів", ТОВ "Меблева фабрика України", НВПФ "Альба Секюріті", ТОВ "ТД" Благовіщенський арматурний завод Україна", ЗАТ "ІТЦ" Автоматизація технологічних процесів", ТОВ "Симо", ТОВ "Укрпромметал", ТОВ "Гран Рівєра", ТОВ "ПІК" Інтерпром, ТОВ "АПС-Суми", ТОВ "ТД "Бора", ТОВ "ВКП "Вайнер", ПП "Промсоюз", ВАТ "Промсантехніка", ТОВ "Техногранд", ТОВ "Нафтохіміндустрія", ДП "Технокомплект Київ", ТОВ "Микитівський машинобудівельний завод "Кераммаш", Управління державної охорони УМВС України, ПАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення", ТОВ "Віка-Прилад", ТОВ "Кошторисно-консалтингова група", ТОВ "Авінс Трейд". Оскільки за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України згідно податкової звітності, зазначені підприємства не відобразили у складі податкових декларацій податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе". По господарським операціям з ТОВ "Техно-Асавір" і ПП "Будівельно-консалтингова компанія" позивач не має права на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість через неможливість проведення по згаданим контрагентам зустрічної перевірки в зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням, а по господарській операції з ТОВ "Електрощитсервіс" - в зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури останнього.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення .(а.с.210,211 т.11)

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" виконало всі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" умови стосовно формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Фактичне здійснення господарських операцій з указаними контрагентами підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАСУ, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ в м. Сумах 26.12.2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2010 року. За результатами перевірки 26.12.2012 року складений акт № 9596/23-620/05747991 (т. 1 а.с. 14-73),

На підставі висновків акту перевірки № 9596/23-620/05747991 від 26.12.2011 р., ДПІ у м. Сумах 16 січня 2012 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 000102306/3204 , яким ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в загальному розмірі 250 633, 29 грн., та податкове повідомлення-рішення № 000112306/3208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 221 009, 48 грн.(т. 1 а.с. 8,10)

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та розміру податкового кредиту слугувала інформація про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", таких як ПП "Будівельно-консалтингова компанія" і ТОВ "Електрощитсетвіс", через їх відсутність за місцезнаходженням та відкриття ліквідаційної процедури відносно останнього; відсутність достатніх трудових і матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності у контрагента позивача ТОВ "Техно-Асавір" та відсутність його за місцем реєстрації, що підтверджується аналізом фінансово-господарської діяльності останнього, проведеного на підставі акту про результати документальної планової невиїзної перевірки, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова; А також інформація щодо не відображення у складі податкових декларацій податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" такими підприємствами, як ПАТ "Сумиобленерго", ТОВ "Українська фабрика сталевих продуктів", ТОВ "Меблева фабрика України", НВПФ "Альба Секюріті", ТОВ "ТД" Благовіщенський арматурний завод Україна", ЗАТ "ІТЦ" Автоматизація технологічних процесів", ТОВ "Симо", ТОВ "Укрпромметал", ТОВ "Гран Рівєра", ТОВ "ПІК" Інтерпром, ТОВ "АПС-Суми", ТОВ "ТД "Бора", ТОВ "ВКП "Вайнер", ПП "Промсоюз", ВАТ "Промсантехніка", ТОВ "Техногранд", ТОВ "Нафтохіміндустрія", ДП "Технокомплект Київ", ТОВ "Микитівський машинобудівельний завод "Кераммаш", Управління державної охорони УМВС України, ПАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення", ТОВ "Віка-Прилад", ТОВ "Кошторисно-консалтингова група", ТОВ "Авінс Трейд", про що свідчать результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України;

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 1.7., 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена у відповідності до Закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, які складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно вказаного порядку, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону. Пунктом 10.4 вказаної статті, встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" мало господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ПАТ "Сумиобленерго", ТОВ "Українська фабрика сталевих продуктів", ТОВ "Меблева фабрика України", НВПФ "Альба Секюріті", ТОВ "ТД" Благовіщенський арматурний завод Україна", ЗАТ "ІТЦ" Автоматизація технологічних процесів", ТОВ "Симо", ТОВ "Укрпромметал", ТОВ "Гран Рівєра", ТОВ "ПІК" Інтерпром, ТОВ "АПС-Суми", ТОВ "ТД "Бора", ТОВ "ВКП "Вайнер", ПП "Промсоюз", ВАТ "Промсантехніка", ТОВ "Техногранд", ТОВ "Нафтохіміндустрія", ДП "Технокомплект Київ", ТОВ "Микитівський машинобудівельний завод "Кераммаш", Управління державної охорони УМВС України, ПАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення", ТОВ "Віка-Прилад", ТОВ "Кошторисно-консалтингова група", ТОВ "Авінс Трейд", ПП "Будівельно-консалтингова компанія", ТОВ "Електрощитсетвіс" та ТОВ "Техно-Асавір".

Щодо реальності даних господарських правовідносин позивачем надані до матеріалів справи копії податкові декларації по податку на додану вартість з додатками, договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, приходні ордери, картки складського обліку, платіжні документи (т.2 а.с.1-251, т.3а.с.1-123,т. 8 а.с. 6-250, т. 9 а.с. 3-218, т. 10 а.с. 1-84, 150-231, т. 11 а.с. 21-166).

Доказів того, що вказаний в отриманих від контрагентах -ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" податкових та видаткових накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акти перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, була надана до податкового органу податкова декларація з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит та відповідно право на бюджетне вішкодування.

Враховуючи вище викладене колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" та вище зазначеними контрагентоми і як наслідок правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлення до бюджетного відшкодування суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності обставин, які б свідчили про порушення позивачем порядку формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності товаро-транспортних накладних, як доказів реальності вчинення господарських операцій, колегія суддів вважає необгрунтованими та зазначає.

Згідно договорів поставки, обов'язок, щодо транспортування товару покладений на поставщиків.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо підтвердження реальності вчинених господарських операцій колегія суддів зазначає, що сама собою відсутність окремих документів товаро-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень у зв'язку з невідображенням контрагентами податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем колегія суддів вважає також необгрунтованими, оскільки порушення податкового законодавства останніми не може бути підставою для відповідальності ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе", відносно якого під час судового розгляду не встановленні докази його недобросовістності як платника податків.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, суму податкового кредиту колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-1870/730/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.