Ухвала суду № 26304533, 17.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р.Справа № 2а-3684/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-3684/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1, позивач), звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому просила скасувати податкове повідомлення - рішення №0005711702 від 12.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення за №0005711702 від 12.03.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт №730/17-207/НОМЕР_1 від 02.03.2012 р.

Перевіркою встановлено та актом зафіксовано наступні порушення: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 2.1.1, 2.1.2 акту перевірки постачальникам; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит в розмірі 17896,0 грн., в т. ч. за серпень - жовтень 2011 року на 27616,25 грн. (а. с. 30-40).

За результатами встановлених актом перевірки порушень ДПІ у Київському районі м. Харкова 12.03.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0005711702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 34520,25 грн., в тому числі 27616,25 грн. за основним платежем, 6904,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 мала фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055).

Так, між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" було укладено два договори купівлі -продажу №4 від 04.01.2011 року, №53 від 11.08.2011 року. За умовами вищевказаних договорів, Продавець (ТОВ "Промтехноопт") зобов'язується передати Покупцю ( ФОП ОСОБА_1) товар, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти та сплатити за поставлений товар (столовий посуд, прибори, кухонний посуд, інвентар, скатертини, салфетки та інші товари для ресторану і кафе, шоколадні батончики "Рошен"), кількість і ціна визначена рахунком -фактурою, яка є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 41-42).

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: накладні (а. с. 61, 63, 65, 67 зі зворотного боку, 69, 71), податкові накладні (а. с. 62, 64, 66, 68, 70, 72), рахунки фактури (а. с. 112-127). Розрахунки проводились у безготівковій формі, про що свідчать наявні матеріалах справи копії платіжних документів (а. с. 62, 64, 66, 68, 70, 72, 113-127 зі зворотного боку).

Доставка товару здійснювалась самовивозом, шляхом складання товарно -транспортних накладних (а. с. 51-56) орендованим позивачем автотранспортом CHEVROLET модель 2000, номер НОМЕР_2, згідно договору оренди автомобіля №01 від 04.01.2011 року (а. с. 57-58).

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Отриманий товар позивачем був в подальшому реалізований в межах власної господарської діяльності. (а. с. 27-28, 112).

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, надані позивачем, оформлені згідно із вимогами чинного законодавства на всю суму виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Також вказані податкові накладні підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість через відсутність ТОВ «Промтехноопт» за своїм місцезнаходженням та неможливістю проведення органом державної податкової служби зустрічної звірки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, відповідач посилається на не знаходження контрагента позивача за юридичною адресою станом на 13.10.2011 р., а не на час здійснення господарської операції.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтехноопт» не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0005711702 від 12.03.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-3684/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.