Ухвала суду № 26302069, 24.09.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2511/926/12 Провадження № 22-ц/2590/2968/2012 Головуючий у I інстанції - Іванець С. В.Категорія - цивільна Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.суддів:Квача М.О., Висоцької Н.В.при секретарі:Зіньковець О.О.за участю:представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року та ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про звільнення майна з-під арешту, визнання права власності на Ѕ частину квартири,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) в частині заявлених позовних вимог про звільнення майна з-під арешту

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до МНС України про визнання права власності на Ѕ частину квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі на зазначену ухвалу місцевого суду від 02 серпня 2012 року ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт зазначає, що заявлена позовна вимога про звільнення майна з-під арешту повинна була бути розглянута саме Куликівським районним судом Чернігівської області, оскільки вона пред"явлена у відповідності до приписів ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 114 ЦПК України, а тому судом було незаконно закрито провадження по справі у цій частині.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції від 02 серпня 2012 року зводяться до того, що районним судом при вирішенні спору по суті не було враховано тієї обставини, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 у період перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_5, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя і позивач має право власності на Ѕ частину цієї квартири. Апелянт наголошує на тому, що участі у вирішенні спору про визнання права власності на спірну квартиру за МНС України вона не брала, чим були порушені її майнові права на частку у цій квартирі.

У судовому засіданні представник позивачки апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача апеляційні скарги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні заявленої ОСОБА_5 позовної вимоги стосовно визнання за нею права власності на Ѕ частину спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що законним власником квартири АДРЕСА_1 є МНС України, а не чоловік позивача, в зв»язку з чим у ОСОБА_5 права спільної сумісної власності на зазначену квартиру не виникло.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Судом по справі встановлено, що рішенням №128 від 25.11.2008 року виконавчого комітету Куликівської селищної ради «Про оформлення права власності на об"єкти нерухомості» схвалено матеріали для оформлення права власності на об"єкти нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 3579 кв.м., житловою площею 1972, 5 кв.м, на квартири №1-60 ТОВ «Північспецбудмонтаж» та вирішено видати свідоцтва про право власності на ці квартири; зобов»язано КП «Чернігівське МБТІ» оформити свідоцтва про право власності ТОВ «Північспецбудмонтаж» на квартири №1-60 вказаного будинку.

19.12.2008 року на підставі вказаного рішення виконком Куликівської селищної ради видав ТОВ «Північспецбудмонтаж» свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

04.08.2009 року між чоловіком позивача - ОСОБА_6 та ТОВ «Північспецбудмонтаж» було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за ціною 116 328, 65 грн. (а.с.46-48).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 96 від 17.05.1993 року затверджено спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету заводу «Металіст» про виділення спірної квартири та видано ордер ОСОБА_8 на сім'ю з двох осіб (він, дружина) зі зняттям з квартирного обліку (а.с.7-9).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року, визнано недійсним рішення виконкому Куликівської селищної ради №128 від 25.11. 2008 року в частині схвалення матеріалів для оформлення права власності ТОВ «Північспецбудмонтаж» на квартири у вказаному будинку, в частині видачі свідоцтва про право власності ТОВ «Північспецбудмонтаж» на ці квартири, в тому числі і на спірну, і в частині оформлення КП «Чернігівське МБТІ» свідоцтва про право власності ТОВ «Північспецбудмонтаж» на них, зокрема й на спірну квартиру (а.с.33).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2012 року, ухваленим у справі за позовом прокурора Чернігівської області в інтересах МНС України до ОСОБА_6, ТОВ «Північспецбудмонтаж» про визнання права власності на квартиру та витребування її з незаконного володіння, визнано за МНС України право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувано від ОСОБА_6 вказану квартиру шляхом зобов»язання ОСОБА_6 передати її МНС України (а.с.34-39, 40-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено незаконність набуття чоловіком позивача - ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 у період перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_5, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя і позивач має право власності на Ѕ частину цієї квартири не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи, з яких достовірно вбачається, що чоловік позивача - ОСОБА_6 не є власником спірної квартири і укладений між ним та ТОВ «Північспецбудмонтаж» договір купівлі - продажу цієї квартири не тягне за собою жодних юридично значимих наслідків.

Оскільки право сумісної власності позивача на спірну квартиру є похідним від права власності на цю квартиру її чоловіка, то, в розумінні ст. 60 Сімейного кодексу України, відсутні законні підстави вважати, що ОСОБА_5 є власником Ѕ частини вказаної квартири .

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на Ѕ частину зазначеної квартири ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять, передбачених законом, підстав для скасування вірного по суті рішення.

Проте, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно незаконності постановлення ухвали Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року про закриття провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про звільнення майна з-під арешту, враховуючи слідуюче.

Закриваючи провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про звільнення майна з-під арешту, місцевий суд, керуючись п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, прийшов до висновку, що вказана вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт на спірну квартиру було накладено ухвалою Господарського суду Чернігівської області, а тому вона має відноситись до господарської юрисдикції

Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_5 зводились до: визнання за позивачем права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та звільнення цього майна з-під арешту (а.с.1-2).

Таким чином, закриваючи провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про зняття арешту з Ѕ частини спірної квартири, судом першої інстанції не було враховано того, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину вказаної квартири, тобто вона є своєрідним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру (у випадку задоволення такої вимоги) і ця вимога повинна була бути розглянута місцевим судом саме в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувана ухвала про закриття провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про звільнення Ѕ частини спірної квартири з-під арешту, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею питання розгляду заявленої позовної вимоги про звільнення майна з - під арешту на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської обласиі від 02 серпня 2012 року відхилити.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської обласиі від 02 серпня 2012 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської обласиі від 02 серпня 2012 року задовольнити частково.

Ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2012 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: