Рішення № 26301620, 01.10.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-3259/12

(№2609/11025/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді -Оксюти Т.Г.

при секретарі - Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №014/9407/74/61474 від 28.09.2007 року в сумі 1832027,55 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/9407/74/61474 від 28.09.2007 року в сумі 1832027,55 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за №2372.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/9407/74/61474, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 126650,00 грн., з кінцевим терміном повернення в строк до 28.09.2027 року

Процентна ставка за користування кредитом складає 13% річних.

Позичальник зобов'язалась одноразово при наданні кредиту сплатити банку комісію за оформлення кредиту в розмірі 1,5% річних в сумі 1871,67 грн.

Зазначив, що банк повністю виконав умов договору та здійснив виплату кредитних коштів готівкою через касу банку.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 24.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/9407/74/61474 від 28.09.2007 року.

Станом на дату укладання вказаної додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складала 9823 доларів США 92 центи з якої: 138 доларів США 59 центів -заборгованість з погашення суми кредиту та 9684 доларів США 92 центи заборгованість з погашення процентів.

Відповідно до умов додаткової угоди, з 24.06.2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Тимчасово на період з 15.07.2009 року до 15.06.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеному в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди.

Відповідач ОСОБА_2, у порушення умов кредитного договору належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує.

Кредитор неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про стан заборгованості за кредитним договором, однак вказані повідомлення були залишенні нею без уваги.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у неї утворилась заборгованість на загальну суму 229413 доларів США 52 центи, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1832027,55 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2, згідно умов кредитного договору, між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно -квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за реєстровим №2372.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Суд вважає неявку відповідача неповажною з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що конверт з повідомленням відповідача ОСОБА_2 про дату та час слухання справи повернувся на адресу суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до договору про надання юридичної допомоги від 03.09.2012 року інтереси відповідача ОСОБА_2 представляє адвокат ОСОБА_5

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЦПК України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_2 була ознайомлена з матеріалами справи 06.09.2012 року, а отже і була повідомлена про дату та час слухання справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі викладеного, суд вважає неявку відповідача ОСОБА_2 та її представника неповажною, оскільки причини своєї неявки в судове засідання останні суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, однак причини своєї неявки суду не повідомили.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 та представниками відповідачів були надані пояснення в яких проти задоволення позовних вимог вони заперечували посилаючись на те, що сума заборгованості є значно завищеною банком.

Зазначили, що банк при укладанні кредитного договору та договору іпотеки ввів їх в оману, щодо умов вказаних договорів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З урахуванням викладеного просили в позові відмовити.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та їх представників.

Вислухавши думку представника позивача, врахувавши пояснення відповідача ОСОБА_2, представників відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

28.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №14/9407/74/61474, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 126650 доларів США 00 центів, з кінцевим терміном повернення 28.09.2027 року.

Відповідно до п.п. 1.3 вказаного кредитного договору погашення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту та інших платежів в розмірі 1/240 від суми ліміту отриманого кредиту згідно п. 1.1 кредитного договору, погашення процентів (відсотків) за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Відповідно до п.п. 1.4 цього ж договору процентна ставка за користування кредитом складає 13% річних.

Згідно п.п. 3.2 цього ж договору кредитні кошти в сумі 126650 доларів США були видані позичальнику готівкою через касу банку

Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, виплативши кредитні кошти відповідачу ОСОБА_2 готівкою через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 28.09.2007 року.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника ОСОБА_2 в умовах кризових явищ в економіці України, 24.06.2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року.

Станом на дату укладання цієї додаткової угоди заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, строк сплати якої настав, складала 9823 доларів США 51 цент, з яких: 138 доларів США 59 центів -заборгованість з погашення суми кредиту; 9684 доларів США 92 цента заборгованість з погашення процентів, відповідно до п.п. 1.2 додаткової угоди.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди, з 24.09.2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Тимчасово на період з 15.07.2009 року по 15.06.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеному в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди.

Згідно п.п. 3.1 кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п.п. 5.1 кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась виконувати умови, передбачені цим договором, здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора: щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком та остаточне погашення отриманого кредиту до 28.09.2027 року на рахунок зазначений в п. 4.1 цього договору;

Щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплати процентів за фактичне використання кредитних коштів у попередньому місяці згідно з графіком на рахунок №2238776, в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904;

При остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів у попередньому та у поточному місяцях згідно з графіком на рахунок №2218, в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904.

Відповідно до п.п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного в цьому договорі.

Відповідно до п.п. 6.5 кредитного договору, банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених кредитним договором.

Встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про стан заборгованості за кредитним договором, що підтверджується вимогою про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором за вих. №09-14-01/529 від 30.04.2009 року та за вих. №С11-114-1-3/1043 від 27.12.2011 року.

Однак, вказані вимоги були залишені відповідачем ОСОБА_2 без уваги, заборгованість за кредитним договором №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року погашена не була.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 23.03.2012 року за кредитним договором №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року складає 229413 доларів США 52 центи, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1832027,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом -147126 доларів США 08 центів, що еквівалентно 1174904,74 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 4436 доларів США 77 центів, що еквівалентно 35430,71 грн.; заборгованість за відсотками -33609 доларів США 10 центів, що еквівалентно 268392,19 грн.; пеня за прострочення погашення кредиту -5496 доларів США 28 центів, що еквівалентно 43891,64 грн.; пеня за прострочення погашення відсотків - 43182 доларів США 06 центів, що еквівалентно 344838,98 грн.

Встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, відповідно до умов кредитного договору №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки.

За вказаним договором забезпечуються будь-які вимоги позивача, які випливають з кредитного договору №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року та додаткових угод до нього, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, за умовами якого позичальник зобов'язалась до 28.09.2027 року повернути банку кредит у розмірі 126650 доларів США 00 центів, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у порядку, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п.п. 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно -квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером №2372.

Відповідно до п.п. 3.1.4 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов'язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі надання іпотекодавцем недостовірної інформації іпотекодержателю згідно п. 2.1 цього договору, в тому числі при не попередженні іпотекодержателя про всі відомі іпотекодавцю права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки; у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором.

27.12.2011 року відповідачу ОСОБА_3 було направлено вимогу про усунення порушення за кредитним договором за вих. №С11-114-1-3/1044, якою запропоновано у 30-ти денний строк повернути у повному обсязі кредитні кошти, сплатити проценти та пеню.

Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без уваги, заборгованість за кредитним договором погашена не була.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом -у володіння третьої особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюється законом.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі: передання застоводавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним; порушення заставодавцем правил про зміну предмета застави; витрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил розпорядження предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойкою), необхідні витрати за утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержателя вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 6.2 іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками , штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який визначено у кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при настанні або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки, пені, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Стаття 217 ЦПК України передбачає право суду, який ухвалив рішення, визначити порядок його виконання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером №2372, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зазначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його реалізації з прилюдних торгів.

Слід зазначити, що кошти, які будуть стягнуті у разі звернення стягнення на предмет іпотеки будуть зараховані в рахунок погашення заборгованості за основним договором, що унеможливить подвійне стягнення.

Що стосується пояснень відповідача ОСОБА_2 та представників відповідачів відносно того, що заборгованість за кредитним договором №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року є значно завищеною, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 28.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, 24.06.2009 року була укладена додаткова угода до нього, та 28.09.2007 року з ОСОБА_3 договір іпотеки, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даних договорів.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги вищевказані посилання відповідачів, оскільки вони є необґрунтованими.

Крім того, як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача, відповідач ОСОБА_2 та представники відповідачів посилались на те, що при укладенні вищевказаних договорів кредиту та іпотеки від 28.09.2007 року, а також додаткової угоди до кредитного договору від 24.06.2009 року, ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль»ввів їх в оману щодо умов цих договорів.

Однак, з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року, додаткова угода до нього від 29.06.2009 року та договір іпотеки від 28.09.2007 року є чинними.

Отже, при укладенні вказаних договорів не існувало таких обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Жодних підтверджень недодержання вимог, необхідних для чинності даних правочинів не було надано відповідачами.

Умови, що передують укладенню кредитного договору, визначені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», були загальновідомою інформацією, яка доносилася до споживачів кредитних коштів за допомогою реклами, ЗМІ, інтернет-ресурсів.

З урахуванням ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, відповідачі перед укладенням кредитного договору від 28.09.2007 року, додаткової угоди до нього від 29.06.2009 року та договору іпотеки від 28.09.2007 року були ознайомлені із загальними умовами кредитування, погодилися на них, наслідком чого, після попереднього їх ознайомлення з письмовим проектом кредитного договору, стало його укладення.

З урахуванням викладеного, твердження відповідачів, стосовно введення їх в оману щодо умов договорів кредиту, додаткової угоди до нього та договору іпотеки є необґрунтованими та надуманими, а тому суд не приймає їх до уваги.

вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору 3219,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 590, 592 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 58 - 60, 209, 212 - 216, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 23494105, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-Б заборгованість за кредитним договором №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року в сумі 1832027,55 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №14/9407/74/61474 від 28.09.2007 року в сумі 1832027,55 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,10 кв.м., жилою площею 27,50 кв.м. та належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером №2372.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,10 кв.м., жилою площею 27,50 кв.м. та належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером №2372, шляхом проведення прилюдних торгів

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 23494105, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-Б, витрати по оплаті судового збору в сумі 3219,00.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя