Рішення № 26300472, 06.09.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1481/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 року Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Ігнатової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» «Про визнання наказу про звільнення незаконнім, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв"язку зі звільненням та відшкодування моральної шкоди», -

В С Т А Н О В И В :

04.07.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача КП «БТІ м. Донецька »«Про визнання наказу про звільнення незаконнім, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв"язку зі звільненням та відшкодування моральної шкоди », в якому вказувала, що з 01.02.2005 року вона працювала в установі відповідача на різноманітних посадах, останнім часом на посаді кресляра відділу програмного забеспечення та інформатики. З 25.12.2007 року вона є членом профсоюзного комітету діючої на підприємстві первинної профсоюзної організації «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька ».

11.06.2012 року відповідачем був виданий наказ № 82-К про звільнення позивача з посади кресляра відділу програмного забеспечення та інформатики у зв»язку із скороченням штату, згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Наказ № 82-К від 11.06.2012 року про скорочення штату був мотивований не наявним скороченням численності або штату працівників, а необхідністю економії фонду оплати праці, недопущення в подальшому падіння рентабельності та прибутковості підприємства, що не передбачено вимогами п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Перед виданням вказаного наказу відповідач 11.04.2012 року, 11.05.2012 року та 25.05.2012 року письмово звертався до профспілкого комитету «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », членом якого є позивач, про узгодження звільнення позивача з займаної посаді, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані зверненні відповідача були розглянуті на засіданнях профсоюзного комітету «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька »відповідно 23.04.2012 року, 21.05.2012 року та 06.06.2012 року, на яких було прийнято обгрунтоване рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з займаної посади, про що письмово бул сповіщений відповідач листами № 18 від 24.04.2012 року, № 20 від 22.05.2012 року та № 21 від 07.06.2012 року. Вказані рішення профспілкового комітету відповідачем у судовому порядку оскарженні не були.

Також, в порущення вимог ч. 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні союзи, їх правах та гарантіях діяльності », відповідач до стовірно зная про те, що позивач є членом виборного профсоюзного органу, до вищого виборного органу цього професийного союзу з приводу отримання згоди на звільнення позивача не звертався.

Таким чином позивач вважає про те, що її звільнення відповідачем було проведено з грубим порушення трудового законодавства.

З моменту звільнення до теперішнього часу позивач не працює, тому він просить суд визнати наказ відповідача № 82-К від 11.06.2012 року, про його звільнення з займаної посади незаконним, поновити його на роботі в раніш займаній посаді, стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, то б то з 12.06.2012 року по день поновлення на роботі.

Також позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 гривен, тому що в зв'язку з незаконним звільненням її були заподіяні моральні страждання, які складаються з того, що у результаті незаконних дій відповідача був порушений нормальний уклад її життя та майбутні життєві плани, на теперішній час вона подавлена та пригноблена, вказані обставини вимагають від неї значних додаткових зусиль для організації та поновлення звичного для неї образу життя.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіренністю ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, просив суд його задовольнити, з підстав, на які позивач посилається в своєї позовної заяві, так як звільнення позивача відповідачем було проведено незаконно. При цьому позивач пояснила про те, що вона своєчасно, у встановлені КзпП України строки, була ознайомлена з наказами як про скорочення штату робітників, так ї з наказом про її звільнення. На час її інші посади запропоновані не були, чи були вони в наявності її невідомо. Вказаним наказом була скороченна лише її посада. Скорочення було проведено штучно, у зв»язку з наявними неприязними відношеннями які існують на протязі тривалого часу між нею та керівництвом підприємства відповідача. З новим штатним розкладом вона на день звільнення ознайомлена не була. На час взільнення в діючому штатному розкладі була в наявності її посада. Про те, що вона з 25.12.2007 року по день звільнення є членом профсоюзного комітету відповідачу було достовірно відомо, так як вказана обставина була встановлена рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.07.2011 року, яке було проголошено судом в присутності представника відповідача, копія рішення суду була також надана відповідачу. Однак незважаючи на вказану обставину відповідач за згодою на її звільнення до вищого професійного органу Всеукраїнської спілки «Захист справедливості »не звертався. Остаточний розрахунок при звільненні з нею відповідачем був проведений також своєчасно та в повному обсязі, тому будь -яких претензій з цього приводу у неї до відповідача немає. На теперішній час вона не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості населення у зв»язку з безробіттям. Копію наказу про звільнення, трудову книжку та остаточний розрахунок вона утримала у день звільнення.

Представник відповідача КП «БТІ м. Донецька »яка діє на підставі довіренності Малюк Л.В. в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши що звільнення позивача з посади було здійснено згідно положень ст. 40 ч. 1 п.1 КЗпП України, так як рішення про скорочення посади позивача було прийнято трудовим колективом КП «БТІ м. Донецька »виходячи з того, що на підприємстві погіршалася фінансова діяльність та значно зменшився обсяг роботи. Було прийнято рішення про скорочення лише однієї посади, а саме посади яку займала позивач. Позивачу не пропонувалося їнших посад, так як на момент її звільнення будь -які вільні посади на підприємстві були відсутні. Про те, що посада позивача буде скорочена, остання була повідомлена належним чином, шляхом ознайомлення з відповідним наказом. З приводу скорочення штату робітників та отримання згоди на звільнення відповідач, у встановлені строки звертався до профспілкової організації, членом якої є позивач, остання прийняла рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з займаної посади. Однак вказані рішення належним чином не були мотивовані, тому відповідачем до уваги не приймалися. До вишого профсоюзного органу відповідач за згодою на звільнення позивача з займаної посади не звертався, так як йому не було відомо про те, що позивач є членом профкома первиної профсоюзної організації «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », яка з адміністрацією відповідача не співпрацює та не є стороною колективного договору підприємства. Між членами вказаного профкому та керівником підприємства склалися неприязні відносини. На підприємстві діють дві профспілкові організації. Згода на звільнення позивача з займаної посади була надана профспілкою організацією членом якої вона не є. В день звільнення позивач була ознайомлена з наказом про звільнення, отримала його копію, трудову книжку та остаточний розрахунок при звільненні. Про звільнення позивача з займаної посади відповідач повідомив відповідний центр зайнятості населення. На теперішній час, після звільнення позивача, раніш займана нею посада на підприємстві, згідно штатного розкладу відсутня, так як вона була реально скорочена. Новий штатний розкрад був затверджений після звільнення позивача з заяманої посади.

Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, вважає даний позов про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України «трудовий договір може бути : безстроковий, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи ».

Відповідно до п. 1 ч.1, ч. ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності або штату працівників у зв»язку з змінами в організації виробництва і праці, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу ( профспілкового представника ) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п»ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. У разі неявки працівника, розгляд заяви відкладається до наступного засідання. У разі повторної неявки працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника ) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим.

Згідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації ( у тому числі структурних підрозділів ), його керівників, профспілкового представника ( там, де не обирається виборний орган професійної спілки ), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виторного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки ( об»єднання професійних спілок ).

У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівник персонально попереджається не пізніше ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку з змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16,19 постанови від 06.11.1992 року № 09 «Про практику розгляду судами трудових спорів »( з наступними змінами і доповненнями) роз»яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попе редньою згодою профспілкового органу, крім випадків, перед бачених статтями 43 і 43і КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утво рена і діє на підприємстві і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержа-ні вимоги про участь у засіданні цього органу більше полови ни його членів, або згода давалась на прохання службової осо би, що не наділена правом прийняття і звільнення й не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазна чалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управ лінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу зго ди на звільнення працівника з ініціативи власника або упов новаженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. У тих випадках, коли, крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповнова женого ним органу згідно з чинним законодавством на звіль нення певних категорій працівників (наприклад, неповно літніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу), необхідна також згода відповідного ор гану, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43і КЗпП до пускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за положеннями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено. При розгляді справ про звільнення за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов»язані з»ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засідання встановлено наступне :

Відповідно до Уставу КП «БТІ м. Донецька », затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 08.08.2000 року за № 1193, начальник КП «БТІ м. Донецька »діє від ім»я Підприємства, укладає договори, в тому числі трудові, останнім самостійно визначається структура підприємства та затверджується штатний розклад. ( ст. 6 п.п. 6.3., 6.5. Уставу… ). ( а.с.а.с. 69-73 ).

Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «БТІ м. Донецька »на підприємстві встановлена 5 добова робоча неділя, з початком роботі в 8 годин, закінченням роботи в 17 годин, перервою з 12 до 13 годин. ( а.с.а.с. 96-99 ).

На підставі заяви позивача ОСОБА_1 про призначення на посаду від 31.01.2005 року, відповідач КП «БТІ м. Донецька »наказом № 20-К від 31.01.2005 року, призначив останню з 01.02.2005 року на посаду кресляра -оператора відділу програмного забезпечення та інформатики, з посадовим окладом, згідно штатного розкладу. ( а.с. 19 ).

На підставі заяви позивача ОСОБА_1 про переведення на іншу посаду від 01.07.2009 року, відповідач КП «БТІ м. Донецька »наказом № 87-К від 01.07.2009 року, перевів останню з 01.07.2009 року на посаду кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики, з посадовим окладом, згідно штатного розкладу. ( а.с. 22 ).

Наказом начальника КП «БТІ м. Донецька »від 03.04.2012 року за № 55 був затверджений штатний розклад посад та працівників КП «БТІ м. Донецька »з 01.04.2012 року у складі штату 164 працівника. ( а.с. 63 ).

З копії вищевказаного штатного розкладу вбачається, наявна на 01.04.2012 року посада кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики, яку займала позивач ОСОБА_1 ( а.с.а.с. 64-68 ).

Згідно копії наказу відповідача № 58 від 11.04.2012 року «Про скорочення посади »з 11.06.2012 року на підприємстві було заплановано, на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України, у зв»язку з наявною фінансово -господарською діяльністю підприємства за період з 01.2011 року по 03.2012 року, скорочення з вказаних підстав посади, яку займала позивач ОСОБА_1, то б то - кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики. При цьому, в даному наказі було обговорено, те, що в штатний розклад необхідно внести відповідні, зміни, сповістити ОСОБА_1, посада якої скорочується, про прийняте рішення та запропонувати її наявні на підприємстві вакантні посади, сповістити про наступне скорочення Донецький міський цент зайнятості. З вказаним наказом позивач ОСОБА_1 була ознайомлена 11.04.2012 року, нею була отримана копія вказаного наказу 20.04.2012 року, про що свідчать її власноручні підписи на копії наказу.( а.с.а.с. 50, 51, 52, 53 ).

Аналіз відомостей, що містяться в зазначеному наказі, дає підстави стверджувати, що підпис голови первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, на ньому відсутній.

Відповідно до довідки наданої КП «БТІ м. Донецька »станом на 11.06.2012 року на підприємстві вакантних посад не було. ( а.с. 56 ).

Відповідно до звіту про фактичне вивільнення працівників станом на 11.04.2012 року, позивач повідомив Донецький міський центр зайнятості про вивільнення працівника позивача ОСОБА_1, у зв»язку з скороченням штату. ( а.с. 227 ).

Позивач на теперішній час не працює, перебуває на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості, про що свідчить копія трудової книжки позивача, а також довідка, надана Донецьким міським центром зайнятості. ( а.с.а.с. 5, 226 ).

З матеріалів справи вбачається те, що 20 вересня 2007 року виконавчим комітетом Донецької міської ради зареєстрована первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості»Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»міста Донецька. ( а.с.а.с. 172, 173, 175, 176-183, 184-185 ).

За повідомленням Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку позивач ОСОБА_1, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, станом на 17.06.2012 року входила до керівного складу первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості»Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»міста Донецька як член профкому. Вказана первинна профспілкова організація належить до Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості», та має статус юридичної особи. ( а.с.а.с. 171, 174 ).

Відповідно до копії протоколу сборів первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості»Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»міста Донецька від 25.12.2007 року, позивач ОСОБА_1 рішенням сборів була введена в склад членів профкому вказаної профспілкової організації. ( а.с. 8 ).

З листів, наданих суду позивачем та представником відповідача, копій протоколів сборів первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості»Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»міста Донецька від 23.04.2012 року, 21.05.2012 року та 06.06.2012 року вбачається те, що перед виданням наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади, відповідач 11.04.2012 року, 11.05.2012 року та 25.05.2012 року письмово звертався до профспілкого комитету «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », членом якого є позивач, про узгодження звільнення позивача з займаної посаді, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані зверненні відповідача були розглянуті на засіданнях профсоюзного комітету «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька »відповідно 23.04.2012 року, 21.05.2012 року та 06.06.2012 року, на яких було прийнято обгрунтоване рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з займаної посади, про що письмово бул сповіщений відповідач листами № 18 від 24.04.2012 року, № 20 від 22.05.2012 року та № 21 від 07.06.2012 року. Вказані рішення профспілкового комітету відповідачем у судовому порядку оскарженні не були. ( а.с.а.с. 10-12, 13-15, 41-48, 168-170 ).

Суд не приймає до уваги ствердження представника позивача, про те, що рішення які були прийняті профспілковим комітетом з приводу скорочення відповідної посади на підприємстві відповідача, є неправомочними, у зв»язку з тим, що в засіданнях приймали участь менш ніж 2\3 членів профкому, так як вказані протоколи підписані всіма членами профкому, що свідчить про їх присутність на засіданнях профкому при вирішенні вказаного питання стосовно позивача ОСОБА_1

В судовому засіданні встановлено те, що станом на 19.07.2011 року відповідачу було достовірно відомо про те, що позивач ОСОБА_1 з 25.12.2007 року є членом профсоюзного комітету діючої на підприємстві первинної профсоюзної організації «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », про що свідчить оголошене в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 копії рішення Апеляційного суду Донецької області від 19.07.2011 року за позовом ОСОБА_1 до КП «БТІ м. Донецька »про скасування пункту наказу про дисциплінарне стягнення, з тексту якого вбачається що підставою для задоволення судом вказаних позовних вимог є те, що на притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності адміністрацією підприємства не було отримано згоди первиної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », членом профсоюзного комітету якої є позивач ОСОБА_1 При розгляді вказаної справи в суді інтереси відповідача представляла представник підприємства Малюк Л.В., яка також представляє інтереси відповідача теперішній справі.

Також в судовому засіданні з пояснень представника відповідача вбачається те, що адміністрації підприємства на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної нею посади, достовірно було відомо про те, що вона є членом діючої на підприємстві вказаної профспілкової організації, членами якої є ще два працівника підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Також з листів начальника КП «БТІ м. Донецька »направлених на адресу голови профкому ППО ВПС «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », для узгодження звільнення з займаної посади ОСОБА_1, вбачається те, що адміністрація підприємства просить згоди на звільнення ОСОБА_1, яка є членом вказаеного профкома.

Таким чином, суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача Малюк Л.В. про те, що на підприємстві не було відомо про те, що позивач ОСОБА_1 є членом профкома ППО ВПС «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », так як вказані ствердження не відповідають дійсним обставинам справи.

З копії наказу відповідача № 82-К від 11.06.2012 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики КП «БТІ м. Донецька »з 11.06.2012 року, без згоди профсоюзного комітету діючої на підприємстві первинної профсоюзної організації «Захист справедливості »КП «БТІ м. Донецька », у зв»язку з скороченням штату ( п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ). В день звільнення позивач була ознайомлена з даним наказом та отримала його копію, про що свідчить її власноручний підпис виконаний на наказі. ( а.с. 54 ).

Аналіз відомостей, що містяться в зазначеному наказі, дає підстави стверджувати, що підпис голови первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, на ньому відсутній.

З довідки, наданої КП «БТІ м. Донецька »вбачається те, що в день звільнення, то б то 11.06.2012 року, з позивачем ОСОБА_1 відповідачем був проведений остаточний розрахунок. Вказана обставина стверджується власноручним підписом позивача ОСОБА_1, про отримання відповідних сум по розрахунку, та не заперечується в судовому засіданні самим позивачем. ( а.с.а.с. 55, 186-188, 189 ).

Відповідно до копії наказу начальника КП « БТІ м. Донецька »від 09.07.2012 року за № 91 був затверджений штатний розклад посад та працівників КП «БТІ м. Донецька »з 02.07.2012 року у складі штату 163 працівника. ( а.с. 217 ).

З копії вищевказаного штатного розпису вбачається, наявна на 11.06.2012 року посада кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики КП «БТІ м. Донецька », яку займала позивач ОСОБА_1, в даному штатному розкладі відсутня. ( а.с.а.с. 218-222 ).

З оглянутих в судовому засіданні копій вказаних наказів начальника КП «БТІ м. Донецька »від 03.04.2012 року за № 55 та від 09.07.2012 року за № 91 про затвердження штатних розкладів посад та працівників КП «БТІ м. Донецька »від повідно з 01.04.2012 року у складі штату 164 працівника та з 02.07.2012 року у складі штату 163 працівника, вбачається те, що станом на 11.06.2012 року, то б то на день звільнення позивача ОСОБА_1 з посади кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики КП «БТІ м. Донецька »з 11.06.2012 року, в штатному розкладі була в наявності посада кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики, яка була виключена з штатного розкладу лише наказом від 09.07.2012 року за № 91.

Таким чином суд вважає про те, що наявність на день звільнення позивача ОСОБА_1 в штатному розкладі КП «БТІ м. Донецька »посади кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики, яку займала позивач, являлась перепоной для видання начальником КП «БТІ м. Донецьку »наказу № 82-К від 11.06.2012 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з вказаної посади у зв»язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, так як фактично скорочення штату працівників на підприємству не відбулось.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення позивача ОСОБА_1 з займаної посади, відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 252 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації ( у тому числі структурних підрозділів ), його керівників, профспілкового представника ( там, де не обирається виборний орган професійної спілки ), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки ( об»єднання професійних спілок ).

Такий самий порядок звільнення працівників, які є членами виборних профспілкових органів передбачений і в частині 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Такої згоди Всеукраїнська профспілка «Захист справедливості»на час видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади не надавала, вказане питання не розглядала, так як відповідач порушуючи вимоги діючого законодавства з приводу отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 до Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості»не зверався.

Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні представником відповідача.

Суд не приймає до уваги надану представником відповідача виписку з протоколу засідання профсоюзного комітету КП «БТІ м. Донецка »№ 25 від 28.02.2012 року яким біла отримана згода на скорочення займаної позивачем ОСОБА_1 посади, так як позивач ОСОБА_1 не є членом вказаної профспілкової організації, тому профсоюзний комітет КП «БТІ м. Донецька »не вправі був розглядати вказане питання, що до особи яка не є членом вказаної організації. ( а.с. 49 ).

Таким чином аналіз вищевказаних доказів свідчить про те, що відповідачем звільнення позивача ОСОБА_1 було здійснено не правомірно, без дотримання вимог вимог вказаного трудового законодавства, тому що відповідач не виконав всі необхідні дії, які передбачені КЗпП України при звільнені особи за скороченням штату працівників, відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі у раніш займаній посаді, тому позов про поновленні її на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно задовольнити

З довідки наданої бухгалтерією КП «БТІ м. Донецька »вбачається те, що середній заробіток позивача ОСОБА_1 на момент її звільнення становив 2033 гривні, середньодобовий заробіток позивача становить 101,65 гривен. ( а.с. 189 ).

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2012 року по 06.09.2012 року включно в розмірі 6200 гривен 65 копійок ( 61 день х на середньодобовий заробіток, який становить 101,65 грн.

У силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди »(з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення і т.д. ) яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що, у зв'язку з незаконним звільненням з роботи позивачу ОСОБА_1 були заподіяні моральні страждання, які складаються з того, що у результаті незаконних дій відповідача був порушений нормальний уклад її життя та майбутні життєві плани, на теперішній час вона подавлена та пригноблена, вказані обставини вимагають від неї значних додаткових зусиль для організації та поновлення звичного для неї образу життя.

Тому суд дійшов висновку, про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, в розмірі 1000 гривен.

Крім цього, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 214 гривен 60 копійок.

Згідно ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі позивача, та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 2033 гривень, суд допускає до негайного виконання.

На підставі викладеного ст.ст. 23, 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1, 252 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 09 «Про практику розгляду судами трудових спорів »( з наступними змінами і доповненнями ), Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди »( з наступними змінами і доповненнями ), керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька »«Про визнання наказу про звільнення незаконнім, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв"язку зі звільненням та відшкодування моральної шкоди », - задовольнити.

Визнати наказ Комунального підприємства « Бюро технічної інвентаризації м. Донецька »№ 82-К від 11.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади кресляра відділу програмного забеспечення та інформатики Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька », на підставі ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв»язку з скороченням штату -незаконним.

ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді кресляра відділу програмного забеспечення та інформатики Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька »з 12 червня 2012 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька », ідентифікаційний код 03336670, з р\р 260069801, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03336670 у Обласній дирекції Укрсоцбанку м. Донецьку на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2012 року по 06.09.2012 року в розмірі 6200 гривен 65 копійок, моральну шкоду в розмірі 1000 гривен.

Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька », ідентифікаційний код 03336670, з р\р 260069801, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03336670 у Обл

асній дирекції Укрсоцбанку м. Донецьку на користь держави судові витрати в розмірі 214 гривен 60 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 2033 гривні допустити до негайного виконання, остаточна сума стягнення по заробітній платі складає - 4167 гривен 65 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В.Семіряд