Рішення № 26299426, 03.10.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа|річ| № 2/1522/8810/11

РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Лахматовій С.В.,Степанова В.В.

розглянувши |розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Науково-виробничої приватної фірми «ПАСАТ» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Український інноваційний банк», що є правонаступником всіх прав і обов'язків Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(надалі по тексту -ПАТ «УкрІнбанк», Банк) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Науково-виробничої приватної фірми «ПАСАТ» (надалі по тексту - НВПФ «Пасат», Позичальник) про стягнення заборгованості у сумі 816 218,69 гривень, посилаючись на те, що 08.09.2008 року між Банком та НВПФ «Пасат» була укладена Кредитна угода №99 (надалі по тексту - Кредитна угода), згідно з якою НВПФ «Пасат»отримало кредитні кошти у розмірі 500 000,00 гривень строком до 07.09.2009 року, проте з причин неповернення кредитних коштів до Кредитної угоди була укладена Додаткова угода від 07.09.2009 року строком до 07.12.2009 року та встановлено графік погашення кредиту: жовтень 2009 року -40 000,00 гривень; листопад 2009 року -40 000,00 гривень; грудень 2009 року -420 000,00 гривень. Станом на 16.06.2009 рік відповідач НВПФ «Пасат» не виконав свої зобов'язання, суму кредиту не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив.

Крім того, в забезпечення Кредитної угоди Банк уклав Договір поруки №24 від 08.09.2008 року з фізичною особою ОСОБА_1 та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до цього Договору поруки №24 і Договір поруки №25 від 08.09.2008 року з фізичною особою ОСОБА_2 та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до цього Договору поруки №25.

Згідно з умовами цих договорів поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях позичальника - НВПФ «Пасат», які виникають з умов Кредитної угоди у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у сумі 500 000,00 гривень, відсотки за її користування, штрафних санкцій у разі їх застосування та витрат, пов'язаних з виконанням угоди (п.1.2.Договору поруки) та зобов'язуються нести солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Позичальником за повернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій разі їх застосування та інших витрат, пов'язаних з виконанням Кредитної угоди в повному обсязі (п.2.1. Договору поруки).

Позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та НВПФ «Пасат»на користь Банку заборгованість за Кредитною угодою на суму 816 218,69 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом - 500 000,00 гривень; сума несплачених прострочених процентів за користування кредитом - 161 082,23 гривень; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків -155 135,46 гривень, та судові витрати: суму сплаченого судового збору у розмірі 1700,00 гривень, та 120 гривень - сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача|позовниця,позивачка| позов підтримав, 19.01.2012 року уточнив позовні вимоги, доповнивши перелік відповідачів фізичними особами: ОСОБА_3, який 08.09.2008 року уклав з Банком Договір поруки №24/1 та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до цього Договору поруки №24/1, і ОСОБА_4, який 08.09.2008 року уклав з Банком Договір поруки №24/2 від 08.09.2008 року та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до цього Договору поруки №24/2.

При цьому позивач зазначив, що ним зменшено розмір позовних вимог, оскільки він, Банк, 20.12.2011 року звернувся до господарського суду з позовом до НВПФ «Пасат»про стягнення заборгованості за Кредитною угодою в сумі 500 000,00 гривень,

Крім того, 19.01.2012 року позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності, в якому зазначив, що позов до поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подано Банком несвоєчасно, так як між Позичальником та ПАТ «УкрІнбанк»велися переговори щодо добровільного погашення суми кредиту та проведення реструктуризації боргу, а враховуючи наслідки світової економічної кризи, погіршення матеріального стану НВПФ «Пасат»і відсутність у нього майна, переговори були завершені безрезультатно, що привело до звернення Банку з позовом до основного боржника та поручителів. З цих причин позивав просить визнати причини пропуску ПАТ «УкрІнбанк» строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

03.04.2012 року позивач подав до суд заяву про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та НВПФ «Пасат»409 746,60 гривень, з яких: сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом - 228 041,13 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 36522,19 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 145 183,28 гривень, а також стягнути суму судових витрат

Представник відповідача НВПФ «Пасат» до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив, відповідно до ст.169 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача НВПФ «Пасат», повідомленого належним чином, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, просили суд відмовити у задоволені позову. Відповідач ОСОБА_2 та його представник подали до суду письмові заперечення проти позову, пояснивши, що зобов'язання поручителя за договором поруки припинені в силу ч.4 ст.559 ЦК України, а тому не він не повинен відповідати за зобов'язаннями НВПФ «Пасат»перед ПАТ «УкрІнбанк» по Кредитній угоді №99 від 08.09.2008 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає|лічить|, що позовні вимоги ПАТ «УкрІнбанк»підлягають частковому задоволенню .

Судом встановлено, що 08.09.2008 року між ПАТ «УкрІнбанк»в особі Одеської філії ПАТ «УкрІнбанк»та НВПФ «Пасат»була укладена Кредитна угода № 99, відповідно до якої (п.3.1) Банк надає Позичальнику Кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін до 07.09.2009 року з лімітом кредитної лінії у розмірі 500 000,00 гривень.

Згідно п.3.4.1 Кредитної угоди Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 20 % річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів у році і підлягають сплаті на дату платежів по процентах за Кредитом в гривнях, на рахунок, вказаний в п.5.1.3. цієї угоди.

Відповідно до п.3.5.1. Кредитної угоди, яка була викладена в новій редакції на підставі Додаткової угоди від 07.09.2009 року граничним терміном повернення Кредиту є 07.12.2009 рік; погашення кредиту здійснювати: жовтень 2009 рік - 40 000,00 гривень, листопад 2009 рік - 40 000,00 гривень, 07.12.2009 рік - 420 000,00 гривень.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитною угодою, Банком були укладені наступні договору поруки:

- з ОСОБА_1 Договір поруки №24 від 08.09.2008 року та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до Договору поруки №24;

- з ОСОБА_2 Договір поруки №25 від 08.09.2008 року та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до Договору поруки №25;

- з ОСОБА_3 Договір поруки №24/1 та Договір про внесення змін №1від 07.09.2009 року до Договору поруки №24/1;

- з ОСОБА_4 Договір поруки №24/2 від 08.09.2008 року та Договір про внесення змін №1 від 07.09.2009 року до Договору поруки №24/2.

Згідно п.1.2. вищенаведених Договорів поруки поручителі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях НВПФ «Пасат», які виникають з умов кредитної угоди №99 від 08.09.2008 року, додаткової угоди №1 від 02.07.2009 року та додаткової угоди №2 від 07.09.2009 року та можливих змін та доповнень до неї по кредиту у сумі 500 000,00 гривень, відсотків за її користування, штрафних санкцій у разі їх застосування та витрат, пов'язаних з виконанням кредитної угоди.

Судом з'ясовано, що ПАТ «УкрІнбанк»виконало свої зобов'язання за Кредитною угодою в повному обсязі, надало НВПФ «Пасат»кредит у розмірі 500000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №264 від 09.09.2008 року, №266 від 17.09.2008 року, проте позичальник своїх зобов'язань перед Банком належним чином не виконав, зокрема: у визначений Кредитною угодою термін 07.12.2009 рік суму кредиту не повернув, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед Банком станом на 20.12.2011 рік на суму 909 746,60 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом -500 000,00 гривень, сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом - 228 041,13 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 36522,19 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 145 183,28 гривень.

При цьому позивачем сума заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 гривень була стягнута з НВПФ «Пасат»на користь НВПФ «Пасат» рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2012 року (справа №25/17-5086-2011),

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом першим ст.1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною першою ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст.549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею (ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.3. Кредитної угоди передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню; пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно пункту 7.4. Кредитної угоди визначено, що у разі порушення граничного терміну повернення кредиту з урахуванням встановленого цією угодою ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню; пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно Розрахунку заборгованості, наданого суду Банком, сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом складає 228 041,13 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 36 522,19 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 145 183,28 гривень, а всього - 409 746,60 гривень.

Слід зазначити, що відповідачем НВПФ «Пасат» до суду не надано контррозрахунку нарахованої позивачем неустойки, як і не спростовано заявлених до стягнення сум. При цьому заяв щодо застосування наслідків спливу позовної давності стосовно нарахування неустойки, як того вимагають положення ст.267 ЦК України, відповідачем НВПФ «Пасат» до суду не надходило, й належних доказів у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України на підтвердження своєчасного виконання договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та відсотків суду не надано.

Оскільки в ході розгляду спору було встановлено, що відповідачем НВПФ «Пасат», як Позичальником, були допущені порушення договірних зобов'язань, зокрема, щодо строків повернення кредиту та відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача НВПФ «Пасат» на користь позивача нарахованих процентів та неустойки в формі пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги Банку до відповідача НВПФ «Пасат», що є юридичною особою, розглянуті судом в порядку цивільного судочинства враховуючи пункт 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому судам роз'яснено, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Щодо стягнення вищенаведених сум в солідарному порядку з поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В той же час згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У п. 24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»судам роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, за змістом зазначеної норми права остаточний строк Кредитної угоди, який визначений сторонами як строк дії договору та повернення кредиту є строком настання строку виконання основного зобов'язання.

З умов Кредитної угоди (п.3.5.1.) з урахуванням додаткової угоди від 07.09.2009 року вбачається, що граничним терміном повернення кредиту є 07.12.2009 року, а відтак - строком пред'явлення Банком до поручителів вимог про виконання ними зобов'язань НВПФ «Пасат» по Кредитній угоді є 07.06.2010 року.

Слід зазначити, що Банком були направлені письмові вимоги по виконанню зобов'язань лише поручителям ОСОБА_2 у вигляді письмової претензії від 10.12.2010 року, тобто після спливу шести місяців з моменту настання граничного терміну повернення кредиту, та ОСОБА_1 у вигляді письмової претензії від 15.02.2010 року, яка стосувалася не виконання договору поруки, а договору іпотеки, який Банк уклав з ОСОБА_1 та ОСОБА_8

При цьому з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як поручителів, Банк звернувся до суду лише 17.06.2011 року, а до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -19.01.2012 року, в той час як граничний строк для звернення з вимогою виконати зобов'язання НВПФ «Пасат» по Кредитній угоді за договорами поруки настав 07.06.2010 року .

З огляду на вищевикладені обставини, норми матеріального права та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд дійшов висновку, що порука відповідача ОСОБА_1 за Договором поруки №24 від 08.09.2008 року, порука відповідача ОСОБА_2 за Договором поруки №25 від 08.09.2008 року, порука відповідача ОСОБА_3 за Договором поруки №24/1 від 08.09.2008 року та порука відповідача ОСОБА_4 за Договором поруки №24/2 від 08.09.2008 року припинили свою дію 07.06.2010 року в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України, а відтак - позовні вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з поручителів суми заборгованості НВПФ «Пасат», що виникло у останнього перед Банком за Кредитною угодою, задоволенню не підлягають.

Суд не вбачає підстав для поновлення строків позовної давності позивачу, який заявив про це клопотання 19.01.2012 року, так як вважає, що за своєю правовою природою строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто: його закінчення є підставою припинення поруки; у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених ст.ст.263,264, ч. 5 ст.267 ЦК України; суд зобов'язаний самостійно застосувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.

За таких підстав суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог Банку щодо поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки у Банка відсутнє право вимагати стягнення боргу з поручителів, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача НВПФ «Пасат»на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1820,00 гривень, які складаються з судового збору у сумі 1700,00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень.

Керуючись ст.ст.267,546,548,549, 553,559, 612,1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ|розв'язав|:

Позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Науково-виробничої приватної фірми «ПАСАТ» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої приватної фірми «ПАСАТ» (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5 А, кв. 5, код ЄДРЮОФОП 30254148) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(04953, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, код ЄДРЮОФОП 05839888) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 10) 409 746,60 (чотириста дев'ять тисяч сімсот сорок шість) гривень 60 копійок, з яких 228 041,13 гривень - сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом; 36 522,19 гривень - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 145 183,28 гривень - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, та стягнути суму судових витрат у розмірі 1820,00 гривень.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

03.10.2012