Вирок № 26295196, 01.10.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/2058/2012

№ провадження 1/1620/181/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі :

головуючого -судді Гриб М.В.,

при секретарі Непокупній Л.М.

з участю прокурорів Литвишко М.А. та Огороднійчука Л.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глинське Зіньківського району Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, утриманців не має, інваліда 2-ї групи з дитинства, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, зареєстрованого проживаючим в АДРЕСА_2, не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України , суд-

ВСТАНОВИВ:

8 жовтня 2011 року підсудний ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим відповідно тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.

Вказаний злочин він вчинив при наступних обставинах.

8 жовтня 2011 року, близько 22-00 години, підсудний ОСОБА_2, керуючи на відповідних правових підставах автомобілем ВАЗ 2107, держаний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, та рухаючись по автодорозі Лубни-Опішня, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг: Лубни-Опішня і Миргород-Опішня, поблизу м. Миргород, ОСОБА_2 при виїзді із другорядної на головну дорогу в порушення вимог п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 ПДР України не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21100М, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_4, що належав ОСОБА_5 та приближався до вказаного нерегульованого перехрещення проїздних частин по головній дорозі, і допустив з ним зіткнення . В результаті згаданої ДТП водій автомобіля ВАЗ 21100М - ОСОБА_4 та його пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також пасажир автомобіля ВАЗ 2107 -ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а саме: потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню, лінійного перелому лузки лобної кістки в ділянці правої орбіти з переходом на лузку скроневої кістки, перелому піраміди правої скроневої кістки, травматичного субарахноїдального крововиливу; потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад його здоров'я, у вигляді закритого перелому дистального метафазу плечової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, забійних ран тім'яної ділянки голови, лівого передпліччя, лівого ліктьового суглобу, ран підборіддя, саден голови, лівої верхньої кінцівки, лівої ноги, гематоми лівої орбіти; потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, спричинивші короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних саден обличчя, забійних ран шиї; потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, спричинивші короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден та гематоми на обличчі.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав частково і пояснив, що він дійсно 8 жовтня 2011 року, близько 22-00 години, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, держаний номерний знак НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг Лубни-Опішня і Миргород-Опішня, в порушення вимог п.п. 16.11 та 2.1 розділу 33 ПДР України при виїзді з другорядної на головну дорогу не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21100М, державний номерний знак НОМЕР_2, що наближався до перехрестя по головній дорозі, та допустив зіткнення з ним. В наслідок чого його пасажиру - ОСОБА_8 було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень, пасажиру автомобіля ВАЗ 21100М -ОСОБА_7- тяжких тілесних ушкоджень, а водію згаданого автомобіля ОСОБА_4 та пасажиру того ж автомобіля, ОСОБА_6-легких тілесних ушкоджень, спричинивших короткочасний розлад їх здоров'я. В ДТП також були технічно пошкоджені згадані автомобілі. Разом з цим вважає, що винним в ДТП також є ОСОБА_4, який керуючи автомобілем ВАЗ 21100М, на його думку, перевищив дозволену швидкість, в наслідок чого не зміг уникнути ДТП.

Однак вина ОСОБА_2, крім визнання ним своєї вини у вчиненні злочину, повністю підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що він 08.10.2011 року, в темну пору доби, керуючи автомобілем ВАЗ 21100М, державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по автодорозі Опішня-Миргород. Коли він приблизився до перехрестя з автодорогою Лубни-Опішня, яка була другорядною по відношенню до автодороги Миргород-Опішня, то із згаданої другорядної дороги на головну раптово для нього виїхав автомобіль ВАЗ 2107, держаний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого сталося зіткнення згаданих автомобілів, і він та його пасажири ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження. Також отримав тілесні ушкодження і пасажир автомобіля ВАЗ 2107, ОСОБА_8 та були технічно пошкоджені згадані автомобілі;

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що він 08.10.2011 року, близько 22-00 години, їхав в якості пасажира в автомобілі ВАЗ 21100М під керуванням ОСОБА_4 На перехресті доріг Миргород-Опішня та Лубни-Опішня стлося ДТП, в якій йому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень;

- показаннями потерпілого ОСОБА_6, який підтверджував, що в той же час він також їхав в якості пасажира в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 і під час ДТП, яка сталася на перехресті доріг Миргород-Опішня та Лубни-Опішня, він отримав легкі тілесні ушкодження;

- показаннями потерпілого ОСОБА_8, який підтвердив, що 08.10.2011 року, в темну пору доби, він їхав в якості пасажира в автомобілі ВАЗ 2107 під керуванням підсудного ОСОБА_2. При наближенні до перехрестя з головною дорогою, по якій також до перехрестя наближався автомобіль, він попередив підсудного про наближення до головної дороги. Проте ОСОБА_2, сповільнивши швидкість, виїхав на перехрестя з головною дорогою та допустив там зіткнення з автомобілем, що рухався по головній дорозі. Внаслідок зіткнення він (потерпілий) втратив свідомість;

- показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони разом із ОСОБА_8 08.10.2011 року, близько 22-00 години їхали в якості пасажирів в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 по дорозі Лубни-Опішня. Наблизившись до перехрестя із дорогою Миргород-Опішня, ОСОБА_2, не зупиняючись, а тільки зменшивши швидкість, виїхав на перехрестя і там відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ 21100М, що рухався по головній автодорозі Миргород-Опішня, в напрямку Миргорода. В наслідок зіткнення ОСОБА_8 та водій і пасажири автомобіля ВАЗ 21100М були травмовані;

- протоколами огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу на а.с.9-12, протоколом огляду місця ДТП від 08.10.2011 року із схемою та фототаблицею до нього, під час якого було встановлено, що місцем ДТП явилось нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг Лубни-Опішня та Миргород-Опішня. Перед виїздом на перехрестя, на шляху руху, по якому рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2, встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»(а.с.3-8). На місці ДТП були виявлені автомобілі ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21100М, д/н НОМЕР_2 з численними механічними пошкодженнями, що вказує на причетність їх до ДТП;

- висновками автотехнічної експертизи на а.с.67-72, якими підтверджується, що дії підсудного ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п.п. 16.11 та п.2.1 розділу 33 ПДР, якими встановлено:

*п. 16.11 ПДР „ На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

* п.2.1 розділу 33 ПДР виконуючи вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», «водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під»їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі…».

Для виконання вказаних вимог Правил дорожнього руху у ОСОБА_2 не було ніяких перешкод технічного характеру і вказані порушення з технічної точки зору знаходяться в причинному зв"язку з виникненням даної пригоди;

- висновками судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 на а.с.85, якими підтверджується , що в наслідок ДТП останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, спричинивші короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден та гематоми на обличчі;

- висновками судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 на а.с.90, якими підтверджується , що в наслідок ДТП останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, спричинивші короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних саден обличчя, забійних ран шиї;

- висновками судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_11 на а.с.137-138, якими підтверджується, що в наслідок ДТП йому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад його здоров»я, у вигляді: закритого перелому дистального метафазу плечової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, забійних ран тім»яної ділянки голови, лівого передпліччя, лівого ліктьового суглобу, ран підборіддя, саден голови, лівої верхньої кінцівки, лівої ноги, гематоми лівої орбіти;

- висновками судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7 на а.с.100-101, якими підтверджується, що в наслідок ДТП останньому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню, лінійного перелому лузки лобної кістки в ділянці правої орбіти з переходом на лузку скроневої кістки, перелому піраміди правої скроневої кістки, травматичного субарахноїдального крововиливу.

Даючи оцінку посиланням підсудного на те, що в дорожньо-транспортній пригоді також винен і потерпілий ОСОБА_12, суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і не спростовують того факту, що саме діяння підсудного знаходяться у безпосередньому причинному зв"язку з наступившими наслідками і саме його протиправними діяннями була створена аварійна ситуація.

Тому таку позицію підсудного ОСОБА_2 суд розцінює як обрану ним форму захисту від пред"явленого звинувачення з метою уникнути заслуженого покарання за вчинене.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведеною повністю.

Порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху спричинило потерпілим тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, що дає підстави суду кваліфікувати дії підсудного по ст. 286 ч.2 КК України.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер діянь підсудного, відомості про його особу, що характеризується позитивно.

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного, суд не вбачає.

Обставинами, що пом"якшують його покарання, суд визнає те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілому ОСОБА_7 в рахунок компенсації витрат на лікування відшкодував 5000 грн (а.с. 188), сам є інвалідом 2-ї групи з дитинства, потерпілі не наполягали на його суворому покаранні.

Приймаючи до уваги можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд, засуджуючи його до позбавлення волі, вважає можливим звільнити його від покарання в частині основної міри покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи характер допущених підсудним порушень ПДР та приймаючи до уваги тяжкість наслідків допущеного ним ДТП, суд вважає необхідним застосувати до нього додаткову міру покарання у вигляді позбавлення його прав керування транспортними засобами.

Заявлені по справі до ОСОБА_2 цивільні позови прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування в Миргородській ЦРЛ потерпілого ОСОБА_4 на протязі 5 днів, потерпілого ОСОБА_6 на протязі 6 днів, потерпілого ОСОБА_7 на протязі 1 дня, потерпілого ОСОБА_8 на протязі двох днів, а також на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 в 1-й міській клінічній лікарні м. Полтави на протязі 5 днів та в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського на протязі 7 днів, суд вважає необхідним задовольнити на підставі ст. 1206 Цивільного кодексу України, стягнувши з ОСОБА_2 на користь держави в особі Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації -2607 грн 24 коп, в особі Фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради - 583 грн 65 коп, та в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського -1395 грн 45 коп, оскільки позовні вимоги підтверджуються довідками-розрахунками фактичних витрат на стаціонарне лікування згаданих потерпілих та встановленими судом обставинами справи (а.с.150-151,153,194-200).

Вирішуючи питання цивільних позовів ОСОБА_7(а.с.35), ОСОБА_6 (а.с.39), та ОСОБА_4 (а.с.43-52), суд виходить з наступного.

Відповідно до полісу № ВЕ/7163499 на а.с.162, ОСОБА_2 на період з 08.12.2010 року до 07.12.2011 року застрахував свою цивільно - правову відповідальність перед третіми особами, а Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяла на себе зобов»язання згідно Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»нести за нього відповідальність за шкоду заподіяну третім особам під час ДТП за участю автомобіля ВАЗ 2107, н/з НОМЕР_1 в межах ліміту відповідальності: за шкоду заподіяну життю і здоров»ю (на одного потерпілого)- 100 000 грн; за шкоду , заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000 грн при франшизі 510 грн.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року із послідуючими змінами та доповненнями, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 на а.с.24. ОСОБА_2 на законних підставах володів та керував автомобілем ВАЗ 2107, н/з НОМЕР_1, яким було заподіяно шкоди потерпілим під час ДТП 08.10.11 року.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, що пов'язана з використанням транспортного засобу.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкода завдана ушкодженням здоров"я чи смертю внаслідок дії джерела підвищеної безпеки (ч.2 п.1 ст. 1167 ЦК України).

Суд вважає, що пошкодженням здоров»я, заподіянням фізичного болю та перенесенням у зв»язку з цим душевних страждань, діяннями ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду потерпілим у справі, яку суд оцінює: ОСОБА_4- в сумі 4800 грн; ОСОБА_6- в сумі 4800 грн; ОСОБА_7- в сумі 28000 грн. При визначенні розміру заподіяної кожному із потерпілих моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я, суд виходить з характеру правопорушення, глибини та тривалості душевних страждань, ступеню тяжкості таких ушкоджень, із засад розумності і справедливості.

В рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим у зв»язку з ушкодженням їх здоров»я суд вважає необхідним стягнути з Національної акціонерної страхової компанія «Оранта», з врахуванням положень п.22.3, п. 9.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 2550 грн 00 коп кожному, а також стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування цієї ж шкоди, з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України, на користь ОСОБА_4 -2250 грн, на користь ОСОБА_6 -2250 грн та на користь ОСОБА_7 -25450 грн.

Крім цього, суд вважає, що потерпілому ОСОБА_4 також було заподіяно моральної шкоди пошкодженням його майна (автомобіля), власником якого він являвся відповідно до положень п.1.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(а.с.47) і має право на її відшкодування згідно положень ст. 23 ч.2 п.3, ст.1167 ЦК України. При цьому суд враховує також позбавлення можливості потерпілого на протязі тривалого часу використовувати транспортний засіб за його призначенням, прикладення в зв»язку з цим додаткових зусиль для організації задоволення особистих щоденних потреб у зв»язку із зміною звичного способу життя, а також суд виходить із принципів розумності та справедливості. Вказану шкоду суд оцінює в 4600 грн і вважає необхідним стягнути їх з ОСОБА_2 згідно ст. 1167 ЦК України з урахуванням положень п.22.3 (абз.3) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частково задовольнивши його позовні вимоги і в цій частині.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині відшкодування їм матеріальних збитків, заподіяних злочином (пов"язаних з пошкодженням майна, понесенням витрат на лікування та втраченим заробітком), суд вважає необхідним залишити без розгляду, оскільки з відповідними клопотаннями про це в судовому засіданні звернулися до суду потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а потерпілий ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з"явився і свого ставлення до свого позову в цій частині суду не висловив.

Речовий доказ по справі, автомобіль ВАЗ 21100 д/н НОМЕР_2, який зберігається на майданчику тимчасового тримання автомобілів Миргородського МВ (а.с.26), підлягає поверненню за належністю ОСОБА_4

Речовий доказ, автомобіль ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1, суд вважає необхідним повернути за належністю ОСОБА_2(а.с.26).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання -3 роки позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Відповідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

На підставі ст.76 КК України зобов"язати ОСОБА_2 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з"являтися в ці органи для реєстрації.

Додаткову міру покарання у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами виконувати самостійно з часу приведення вироку до виконання в цій частині.

Міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави в особі Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації (р/р 25424350001001, код 01999402, ОПЕР МФО 331025) в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 -2607 грн 24 коп, в особі Фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (р/р 35423001002032 ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 01999655) в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 -583 грн 65 коп, та в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (р/р 35424004001147 в ГУ ДКСУ Полтавської області , МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999106) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 -1395 грн 45 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково і стягнути на його користь із Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»в рахунок часткового відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я -2550 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4: в рахунок часткового відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я -2250 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому пошкодженням його майна (автомобіля), -4600 грн, а всього стягнути 6850 грн 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково і стягнути на його користь в рахунок відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров»я із Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»- 2550 грн 00 коп та із ОСОБА_2 -2250 грн 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити і стягнути на його користь в рахунок відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров»я із Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»- 2550 грн 00 коп та із ОСОБА_2 -25450 грн 00 коп.

Решту частину позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 -залишити без розгляду.

Речовий доказ по справі, автомобіль ВАЗ 21100 д/н НОМЕР_2, який зберігається на майданчику тимчасового тримання автомобілів Миргородського МВ (а.с.26), повернути потерпілому ОСОБА_7

Речовий доказ, автомобіль ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1, повернути за належністю ОСОБА_2(а.с.26).

Вирок може бути оскаржений в Полтавський апеляційний суд через Миргородський міськрайонний суд в 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя М. В. Гриб