Ухвала суду № 26294882, 05.10.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

05.10.2012

Провадження № 2/403/1946/12

Справа № 2 -4494/11

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Бібіка М.М.,

при секретарі - Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора; про визнання заповіту недійсним та визнання права власності по 1/3 частині спадкового майна в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, відповідно до останніх уточнень, із позовом до ОСОБА_3, вказавши третьою особою: Сьому дніпропетровську державну нотаріальну контору; про визнання заповіту недійсним та визнання права власності по 1/3 частині спадкового майна в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що вони є дітьми ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті вони звернулися до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено, так як за життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я їх сестри ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, а правонаступником став її син ОСОБА_3 Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року, залишеним без змін апеляційною інстанцією, заповіт ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 був визнаний недійсним. В подальшому вони оформили право на спадщину за законом по 1/3 частині спадкового майна та зареєстрували його у встановленому законом порядку. Ухвалою Верховного Суду України від 09 лютого 2011 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду І -ї інстанції. Вони вважають, що заповіт складено із порушеннями, оскільки їх батько був сліпий з 1990 року, а з 2003 року не міг пересуватися, й відповідно не міг особисто з'явитися до нотаріальної контори та особисто прочитати заповіт, як це вказано у самому заповіті, у зв'язку із чим просять визнати заповіт ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 посвідчений 07 квітня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори недійсним, визнати за кожним з них право власності на 1/3 частину спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_4, а саме на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частину вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 ВАТ «Ощадбанк», а також стягнути судові витрати (том № 2 а.с. а.с. 13 -16, 223).

Позивач ОСОБА_1, яка також є представником позивача ОСОБА_2, до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, де також вказала, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (том № 2 а.с. а.с. 17, 243).

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. У судових засіданнях, що відбувалися раніше, заперечував проти задоволення позову (том № 2, а.с. а.с. 68 -75, 229 -230, 231, 232, 235, 236, 237, 239, 240, 241, 242).

Представник третьої особи Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника (том № 2 а.с. а.с. 218, 219).

Суд, відповідно до ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, а також висновок експерта, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_4 (том № 1 а.с. а.с. 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 57, том № 2 а.с. 23, 24, 25, 26, 27, 28 -30, 31).

07 квітня 2005 року ОСОБА_4 склав заповіт, що був посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. та зареєстрований у реєстрі, за яким заповів ОСОБА_5 усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті. При цьому у заповіті було вказано, що заповідач особисто вголос прочитав цей заповіт (том № 2 а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, якому на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 та грошовий вклад на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 у ВАТ «Державний ощадний банк України»(том № 1 а.с. а.с. 9, 23, 58, том № 2 а.с. 122).

24 січня 2006 року ОСОБА_5 звернулася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом на майно, яке складалося з: житлового будинку АДРЕСА_1, з господарчими будівлями та спорудами, розташованими у АДРЕСА_1; грошових внесків з належними відсотками в ощадних банках м. Дніпропетровська (том № 2 а.с. 110).

За заявою ОСОБА_5, 19 липня 2006 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г., було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (том № 2 а.с. 133).

11 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна в порядку спадкування за законом (том № 1 а.с. а.с. 4 -6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (том № 1 а.с. 83).

Після смерті ОСОБА_5, її син ОСОБА_3 подав заяву до Сьомої державної дніпропетровської нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом (том № 1 а.с. а.с. 94 -99).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2008 року, в якості правонаступника ОСОБА_5, було залучено ОСОБА_3 (том № 1 а.с. 110).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року, заповіт ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5А, було визнано недійсним, а за ОСОБА_1 було визнано право на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частину грошового вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 у ВАТ «Державний ощадний банк України», в порядку спадкування за законом (том № 1 а.с. а.с. 161 -162).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року, було залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року (том № 1 а.с. а.с. 243 -246).

05 жовтня 2010 року ОСОБА_1, яка також діяла в інтересах ОСОБА_2, звернулася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, де вказала, що раніше зверталася із заявою про прийняття спадщини (том № 2 а.с. а.с. 108 -180).

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували право власності, кожен по 1/3 частини, на будинок АДРЕСА_1 (том № 2 а.с. а.с. 32 -34).

Ухвалою Колегії суддів Верховного Суду України від 09 лютого 2011 року, було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року, а справа передана на новий розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (том № 1 а.с. а.с. 284 -286).

За життя ОСОБА_4 був членом Українського товариства сліпих та мав безстрокову першу групу інвалідності за зором й не міг самостійно читати тексти (том № 2 а.с. а.с. 18, 19, 42, 62).

Допитані у судових засіданнях, що відбулися, 28 липня 2011 року та 24 листопада 2011 року, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 й ОСОБА_13, надали показання, згідно з якими ОСОБА_4 починаючи з 1990 років мав поганий зір та нічого не бачив (том № 2 а.с. а.с. 68 -75, 183 -186).

Крім того, відповідно до наданих у судовому засіданні 26 січня 2012 року пояснень представником третьої особи Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, а саме державним нотаріусом Куликовим С.В., останній зазначив на те, що він допустив помилку при посвідченні заповіту ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, так як заповіт читав не ОСОБА_4, а йому читали цей заповіт, при цьому жодного свідка не було (том № 2 а.с. а.с. 195 -197).

Згідно із висновком експерта ОКЗ «Бюро СМЕ»№ 153 від 16 травня 2012 року, ОСОБА_4 з 1994 року є інвалідом першої групи від загального захворювання по зору та на момент підписання заповіту 07 квітня 2005 року ОСОБА_4 не міг особисто читати, в тому числі прочитати заповіт (том № 2 а.с. а.с. 209 -216).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 статті 1220 та частиною 1 статті 1221 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом її відкриття є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, за останнім місцем проживання спадкодавця.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, та має бути підписаний особисто заповідачем й посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами.

Абзацом 3 частини 2 статті 1248 ЦК України встановлено, що якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, присутність яких, а саме не менше двох, згідно ч. 2 ст. 1253 ЦК України, є обов'язковою.

В силу ч. ч.1, 4 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, при цьому, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому згідно із статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Положеннями статей 1268, 1269, 1270 ЦК України, у тому числі визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її шляхом подання заяви про прийняття спадщини, яка подається особисто спадкоємцем протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко -і відеозаписів, висновків експертів.

В силу ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Статтею 63 ЦПК України встановлено, що показання свідка -це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. При цьому, ст. 66 ЦПК України визначено, що висновок експерта -це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Ураховуючи зміст приведених норм та встановлені обставини справи, а саме те, що на час підписання оскаржуваного заповіту ОСОБА_4, через фізичні вади не міг сам прочитати заповіт, що було підтверджено допитаними у судовому засіданні свідками та висновком експерта, а посвідчення заповіту було проведено нотаріусом за відсутності свідків, тобто із порушенням вимог щодо його посвідчення, що також було визнано нотаріусом у судовому засіданні та не потребує доказуванню, суд вважає за необхідне визнати заповіт ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, недійсним. При цьому, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрі є спадкоємцями першої черги за законом та які у встановлений строк звернулися із відповідною заявою про прийняття спадщини, однак у зв'язку із наявністю заповіту та спору не отримали відповідного свідоцтва, за кожним право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 по вул. Бурденко, в м. Дніпропетровську та на 1/3 частину грошового вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 ВАТ «Державний ощадний банк України», в порядку спадкування за законом.

Крім того, у порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 7 000 гривень 00 копійок, витрати пов'язані з проведення судової експертизи в сумі 1 608 гривень 95 копійок, а також судовий збір в сумі 395 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок.

Також, згідно із ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 395 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, оскільки позов було подано двома особами, що на момент подання позовної заяви залишилось поза увагою суду.

Керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1233, 1247, 1248, 1253, 1257, 1258, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 61, 79, 80, 84, 86, 88, 169, 197, 208, 209, 212 -215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора; про визнання заповіту недійсним та визнання права власності по 1/3 частині спадкового майна в порядку спадкування за законом -задовольнити.

Заповіт ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений 07 квітня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим Сергієм Васильовичем, зареєстрований в реєстрі за № 2 -4567, визнати недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/3 частину вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 відкритого на ім'я ОСОБА_4 у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»(ЄДРПОУ 02759083), в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/3 частину вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 відкритого на ім'я ОСОБА_4 у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»(ЄДРПОУ 02759083), відкритого на ім'я ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) витрати на правову допомогу в сумі 7 000 гривень 00 копійок, витрати пов'язані з проведення судової експертизи в сумі 1 608 гривень 95 копійок, а також судовий збір в сумі 395 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, разом -9 123 гривні 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь держави судовий збір в сумі 395 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, разом -515 гривень 00 копійок

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя (підпис) М.М. Бібік

Згідно з оригіналом: Ю.Л. Лобова

Рішення не набрало чинності.

Голова

Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська Л.О. Татарчук