Ухвала суду № 26293931, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13840/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.12р. у справі №2а-13840/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «Самміт»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Передплатна агенція «Самміт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0001452370 та № 0001462370 від 07.09.11р. (з урахуванням уточнених позовних вимог від 14.11.11р., а/с 157 том І).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що у контрагента позивача відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сібер»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними угодами.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Передплатна агенція «Самміт»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сібер»за період з 01.01.10р. по 01.07.11р., за результатами якої складено акт перевірки № 395/1-23-70-23522899 від 18.08.11р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 1 481 000 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року на суму 1146000 грн. та 1 квартал 2011 року на суму 335000 грн.;

п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 296 200 грн. за період жовтень 2010 року-січень 2011р.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції з ТОВ «Сібер»мають ознаки нікчемних угод.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 07.09.11р.:

№ 0001462370, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 441 876 грн., з яких: 370 250 грн. за основним платежем та 71 626 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001452370, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 353 501 грн., з яких: 296 200 грн. за основним платежем та 57 301 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з поставки періодичної друкованої продукції, їх документальне підтвердження, використання в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні правові норми закріплені в Податковому кодексі України.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 17.10.11р. за № 11398681 (а/с 372-374, І том), основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля газетами і журналами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; кур'єрська діяльність; оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям.

Між ТОВ «Передплатна агенція «Самміт»(покупець) та ТОВ «Сібер»(постачальник) було укладено договір № 29 від 27.09.10р., за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує періодичну друковану продукцію (надалі - товар).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у ТОВ «Сібер»періодичну друковану продукцію на загальну суму 1 777 200 грн., в т.ч. ПДВ -296 200 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними , які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

В оплату вартості за отриманий товар, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Сібер»грошові кошти у вказаних сумах, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується податкови органом.

Матеріали справи місять докази подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Сібер»періодичної друкованої продукції, зокрема: маршрутні листи, накладні та договори укладені між позивачем та ТОВ «САММІТ-ХАРКІВ», ТОВ «САММІТ-КРЕМЕНЧУК», ПП «ВЕСЬ НАШ БІЗНЕС», ТОВ «МЕДІА-ПРІНТ»та іншими підприємствами про передачу останнім у власність примірників видань.

Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ «Сібер»мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою звичайної господарської діяльності позивача.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при виїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Та обставина, що ТОВ «Сібер»на день підписання акта мало стан «визнано банкрутом»не тягне за собою недійсність угод, укладених з ним, до моменту припинення юридичної особи та виключення з ЄДРПОУ.

Покликання апелянта на те, що податкова декларація контрагента позивача з ПДВ за січень 2011 року була визнана недійсною та на те, що останню декларацію з податку на прибуток ТОВ «Сібер»було подано за 3 квартал 2010 року, не позбавляє правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.12р. у справі №2а-13840/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.12р. у справі №2а-13840/11/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.