Постанова № 26293018, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8148/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва, за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 0000220710, зобов'язати відповідача зарахувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 21 991 410 грн. у зменшення податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест» з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, здійснивши необхідні дії, в тому числі внесення відповідних даних до облікової картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»та стягнути з Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва витрати зі сплати судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі м. Києва було проведено камеральну перевірку ТОВ «Кустос Інвест»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2011 року № 6649/07-10/36058275.

В ході проведення перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п. 7.7.1 п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відобразив це в акті перевірки від 14 жовтня 2011 року № 6649/07-10/36058275 (а.с. 12-17).

На підставі вказаного акта перевірки від 14 жовтня 2011 року № 6649/07-10/36058275 Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000220710 від 15 березня 2012 року, згідно з яким заявлену ТОВ «Кустос Інвест»суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року зменшено на суму 21 991 410, 00 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кустос Інвест»за 2010 рік було заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ на поточний рахунок платника у банку в розмірі 24 820 820,00 грн. по декларації за серпень 2010 року.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кустос Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2010 року.

24 травня 2011 року за результатами перевірки контролюючим органом складено акт №2713/0700/36058275, в якому встановлено порушення підприємством п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000640700 від 09 червня 2011 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 21 991 410 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 497 853 грн.

Відповідачем не доведено, що позивач податкове повідомлення-рішення № 0000640700 від 09 червня 2011 року не отримував.

Посилання контролюючого органу на зворотнє повідомлення про отримання поштового відправлення (а.с. 104), а саме податкового повідомлення-рішення № 0000640700 від 09 червня 2011 року, не приймається судом до уваги, оскільки копія вказаного повідомлення, що міститься в матеріалах справи, не є належним доказом його отримання позивачем, так, як зі змісту повідомлення не видно, що саме було відправлено на адресу товариства, а опис вкладення, який є належним доказом вмісту поштового відправлення, в матеріалах справи відсутній.

15 вересня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»було подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року (вх. № 9007489934 від 15 вересня 2011 року) у розмірі 21 991 410,00 грн.

Податковою службою за результатами проведення камеральної перевірки ТОВ «Кустос Інвест»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року актом від 14 жовтня 2011 року № 6649/07-10/36058275 встановлено порушення п.7.7.1 п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та винесено податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000220710, яким зменшено ТОВ «Кустос Інвест»заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року на суму 21 991 410, 00 грн.

Контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено, що підставою виникнення від'ємного значення ПДВ у ТОВ «Кустос Інвест»стало придбання майнового комплексу заводу з виробництва склопластику в м. Сєвєродонецьку Луганської області у ВАТ «Об'єднання склопластик».

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Банк «Кліринговий Дім», видані податкові накладні при реалізації майнового комплексу, заводу з виробництва склопластику в м.Сєвєродонецьку Луганської області та було нараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 27 509 017,40 грн. Згідно з матеріалами, наданими ПАТ «Банк «Кліринговий Дім»та зустрічної звірки встановлено, що розрахунки між підприємствами проведено грошовими коштами в безготівковій формі в межах рахунків банку ПАТ «Банк «Кліринговий Дім»в повному обсязі. Реалізація зазначеного майна була здійснена ПАТ «Банк «Кліринговий Дім»на підставі Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про заставу»без переходу права власності на майно банку. Зазначене майно, на момент реалізації перебувало у власності ВАТ «Об'єднання «Склопластик»(а.с. 14).

На виконання угод з ПАТ «Банк «Кліринговий Дім»№ 133/2006-17к від 18 вересня 2009 року, № 133/2006-08к від 20 вересня 2007 року, № 133/2006-11к від 18 січня 2008 року, №133/2006-14к від 10 жовтня 2009 року, № 133/2006-33к від 22 грудня 2009 року, № 133/2006-20к від 13 жовтня 2009 року, № 133/2006-19к від 13 жовтня 2009 року, № 133/2006-18к від 13 жовтня 2009 року, № 133/2006-21к від 13 жовтня 2009 року, № 133/2006-25к від 31 травня 2010 року, № 133/2006-24к від 31 травня 2010 року (договори, іпотеки, застави товарів в обороті, застави рухомого майна) ВАТ «Об'єднання «Склопластик»було реалізовано власні основні фонди та ТМЦ та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 29 385 852, 18 грн. (а.с. 14-15).

Перевіряючи законність та обґрунтованість спірного рішення відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість стали дані отримані у ході проведення зазначених перевірок, відповідно до яких позивачем було порушено вимоги пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 21 991 410 грн.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено в п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, що був чинним на момент існування спірних правовідносин.

Так, згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сум сплачених ним зобов`язань з ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Аналіз вказаної правової норми вказує на те, що наявність права на отримання бюджетного відшкодування законодавець ставить у залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Як підтверджується доказами в справі, позивачем на адресу податкового органу було подано податкову звітність з податку на додану вартість, згідно якої протягом останніх 12 місяців ТОВ «Кустос Інвест»мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі 41 880 061 грн., що більше заявленої суми бюджетного відшкодування.

Недостовірність зазначеної податкової звітності відповідачем не доведена, внаслідок чого посилання податкового органу на ту обставину, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за 1 півріччя 2010 року є меншими від заявленого відшкодування з бюджету є помилковими, оскільки при отриманні бюджетного відшкодування перевірці підлягають обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону, основною умовою бюджетного відшкодування податку виступає фактична сплата податку на додану вартість постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наявних в справі доказів, які були дослідженні колегією суддів суду апеляційної інстанції, вбачається, що нарахування податкового кредиту позивачем було здійснено внаслідок придбання ним основних фондів, а саме: майнового комплексу заводу з виробництва склопластику в м. Севєродонецьку Луганської області на загальну суму 176 315 113,06 грн., з яких податок на додану вартість складає -29 385 852, 18 грн.

Окрім того, виконання вказаного договору підтверджується належною первинною бухгалтерською документацією, що міститься в матеріалах справи. Колегія суддів відзначає те, що відповідачем у своєму акті перевірки жодним чином не відображено того, що заявлені позивачем у податкових деклараціях суми податкового кредиту не підтверджені податковими накладними або іншими первинними документами.

Посилання податкового органу на ту обставину, що суб'єктом господарювання, з яким укладалися договори позивачем, не сплачено податки, не приймаються судом до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 15 березня 2012 року № 0000220710 прийнято безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства.

Наведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2011 року по справі № 21-70а11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до прийняття рішення при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Судова колегія апеляційного суду також вважає за необхідне звернути увагу, що податкове повідомлення рішення № 0000640700 від 09 червня 2011 року, прийняте на підставі акта перевірки від 24 травня 2011 року № 2713/0700/36058275, та про існування якого позивач дізнався під час розгляду даної справи, було оскаржене до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року по справі 2а-10251/12/2670 позовом ТОВ «Кустос Інвест»до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, рішення відповідача № 0000640700 від 09 червня 2011 року було скасовано.

Зважаючи на те, що висновки податкового органу, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 15 березня 2012 року №0000220710 в даній справі, ґрунтуються на результатах попередньої перевірки (акт від 24 травня 2011 року № 2713/0700/36058275) позивача, винесене за наслідками якої рішення відповідача скасоване в судовому порядку, дії посадових осіб ТОВ «Кустос Інвест» щодо заявлення до бюджетного відшкодування суми за серпень 2010 року в розмірі 21 991 410, 00 грн. не можуть вважатися протиправними.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно позовних вимог в частині внесення відповідних даних до облікової картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест», колегія суддів приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки зобов'язання Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби зарахувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 21 991 410 грн. у зменшення податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів повертає сторони у первісний стан, який існував до вчинення протиправний дій та є наслідком для вчинення податковим органом відповідних дій, зокрема, відображення зазначених показників в картках особового рахунку платника податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекцію в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва від 15 березня 2012 року № 0000220710.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби зарахувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 21 991 410 грн. у зменшення податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекцію в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»витрати зі сплати судового збору в розмірі 2000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.