Ухвала суду № 26291989, 03.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2670/12/0170/18

03.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"- Ткаченко Тарас Володимирович, довіреність № 23 від 11.10.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-2670/12/0170/18 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 27.04.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (вул. Г. Сталінграда, 12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.12 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0015282301 від 24.02.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" 1365,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував, надав письмові заперечення та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.12 без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Відповідач зазначає, що податковий кредит ПАТ ПБК «Крим»(ЄДРПОУ 05513847) за травень 2011 року у розмірі 136417 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до пп. 14І1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1.а, п.187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 275 5-VI підлягає зменшенню, а позовні вимоги ПАТ ПБК «Крим»є неправомірними.

Публічне акціонерне товариство "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 00015282301 від 24.02.2012р. (а.с.3-7)

Публічне акціонерне товариство "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" є юридичною особою (ЄДРПОУ 05513847), зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість. (а.с. 8, 9)

На виконання наказу №289 від 25.01.2012р. Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ в м.Сімферополі посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"з питань взаємовідносин з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" за травень 2011 року. (а.с.16)

В ході проведення перевірки встановлено порушення пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1а п. 187, ст. 187, п. 20.1 ст. 201, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 191 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року у сумі 136417,00 грн.

За результатам перевірки був складений акт №1269/23-7/05513847 від 09.02.2012 року. (а.с.17-27)

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0015282301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 136418,00 грн. (а.с.62)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (п.198.3 ст.198 ПК України)

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (п.201.10 ст.201ПК України)

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Актом перевірки позивача № 1269/23-7/05513847 від 09.02.2012 року встановлено, що згідно довідки № 227/40-01/05513847 від 29.09.2011 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" ЄДРПОУ 37190987 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ ""Пивобезалкогольний комбінат "Крим"" ЄДРПОУ 05513847, їх реальність та повнота відображення в обліку за період травня 2011р., отриманого від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, встановлено, що ТОВ "АПК Харківцукорзбут" має стан "10"- направлено запит на встановлення місцезнаходження платника. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що у результаті порушення ТОВ "АПК Харківцукорзбут" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер, а отже такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу є нікчемним. Таким чином, встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 136417,00 по взаємовідносинам з вказаним підприємством за травень 2011р.

Також з акту перевірки № 1269/23-7/05513847 від 09.02.2012 року вбачається, що у травні 2011 року позивачем задекларований податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1213840 грн., за даними перевірки податковий кредит складає "1077423 грн."(1213840 грн. -136417 грн.).

Розбіжності виникли у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту травня 2011 року суми у розмірі 136417 грн., сформованої за результатами господарської операції з ТОВ "АПК Харківцукорзбут". Саме ця сума 136417 грн. була виключена податковим органом із податкового кредиту позивача за травень 2011 р. з відповідним донарахуванням ПДВ до сплати в бюджет за травень 2011 р. в сумі 136417 грн.

Встановлено, що відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2011 року, реєстру виданих та отриманих накладних, сума у розмірі 136417 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" була включена до складу податкового кредиту травня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "АПК Харківцукорзбут "згідно договору поставки №0405А3 від 04.05.2011р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та своєчасно сплатити товар, виробництва України, в строки та на умовах передбачених в даному договорі. (а.с.39-41)

На виконання вказаної угоди ТОВ "АПК Харківцукорзбут" здійснював постачання цукру для виробничих потреб позивача, який, в свою чергу, сплачував вартість товару з урахуванням ПДВ.

Отримання товару (цукру-пісок) підтверджується видатковими накладними копії яких наявні у матеріалах справи.

По факту поставки товару ТОВ "АПК Харківцукорзбут" виписані податкові накладні №134 від 13.05.2011 року на суму 198000,00 грн., в тому числі ПДВ -33000,00 грн., №233 від 20.05.2011 року на суму 267000,00 грн., в тому числі ПДВ -44500,00 грн., №264 від 23.05.2011 року на суму 124600,00 грн., в тому числі ПДВ -20766,67 грн., №421 від 31.05.2011 року на суму 175500,00 грн., в тому числі ПДВ -29950,00 грн., №265 від 23.05.2011 року на суму 53400,00 грн., в тому числі ПДВ -8900,00 грн. Загалом на суму 818500,00 грн., ПДВ - 136416,67 грн.

Податкові накладні отримані позивачем та включені до реєстру податкових накладних за травень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Також матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №937 від 26.05.2011 року (призначення платежу - оплата за цурок відповідно до рахунків №1542 від 18.05.2011р., №1600 від 23.05.2011р.) на суму 178000,00 грн., в тому числі ПДВ -29666,67 гривень, №844 від 13.05.2011 року (призначення платежу - оплата за цурок відповідно до рахунку №1454 від 11.05.2011.) на суму 198000,00 грн., в тому числі ПДВ -33000,00 гривень, №928 від 24.05.2011 року (призначення платежу - оплата за цурок відповідно до рахунку №1542 від 18.05.2011р.) на суму 267000,00 грн., в тому числі ПДВ -44500,00 гривень, №1007 від 01.06.2011 року (призначення платежу - оплата за цурок відповідно до рахунку №1668 від 26.05.2011р.) на суму 75500,00 грн., в тому числі ПДВ -12583,33 гривень, №1041 від 07.06.2011 року (призначення платежу - оплата за цурок відповідно до рахунку №1668 від 26.05.2011р.) на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ -16666,67 гривень, була здійснена оплата за продукцію, тобто цукор.

Наслідком виконання ТОВ "АПК Харківцукорзбут" взятих на себе зобов'язань зі здійснення послуг стало підписання сторонами товарно-транспортних накладних 1604 від 13.04.2011р. на суму 198000,00 грн., в тому числі ПДВ -33000,00 грн., №1699 від 20.05.2011р. на суму 267000,00 грн., в тому числі ПДВ -44500,00 грн., №1732 на суму 53400,00 грн., в тому числі ПДВ -8900,00 грн., №1731 на суму 124600,00 грн., в тому числі ПДВ -20766,67 грн., №1865 на суму 175500,00 грн., в тому числі ПДВ -29950,00 грн. Загалом на суму 818500,00 грн., ПДВ -136416,67 грн.

Аналізуючи наведені матеріали справи вбачається, що ТОВ "АПК Харківцукорзбут" поставило (здійснило), а ПАТ "Пивобезалкогольний "Крим" придбало товар (послуги) на загальну суму 818500,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 136416,67 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що в подальшому зазначений товар був реалізований, що підтверджується виробничими звітами про використання цукру у господарській діяльності позивача за травень 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів та послуг, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у травні 2011 року - сума ПДВ - 136416,67 грн.

Постачальник -ТОВ "АПК Харківцукорзбут" відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №100298801. На підставі отриманих податкових накладних на суму 136416,67 грн. відповідно до п. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач нарахував в травні 2011 р. податковий кредит у сумі 136416,67 грн. та включило його до податкової декларації за травень 2011 р.

Згідно матеріалів справи, документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товару від ТОВ "АПК Харківцукорзбут"в травні 2011 року.

Стосовно висновків відповідача, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного контрагентом позивача договору з тих підстав, що постачальник позивача має стан 10 (направлено на встановлення місцезнаходження платника), а отже його податкові накладні не мають статусу юридично значимих, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ТОВ "АПК Харківцукорзбут", судова колегія не приймає їх до уваги враховуючи наступне.

Господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст.3 Господарського кодексу України )

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині. (ч.1 ст. 173, ст. 174 ГК України)

Отже, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріалами справи підтверджується, що отримані товари та послуги були оприбутковані та використані позивачем у господарської діяльності, що підтверджується наступною реалізацією товару у господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. Податкові зобов'язання по операціям з реалізації товару, отриманого від ТОВ "АПК Харківцукорзбут" були задекларовані платником податків -позивачем у справі, про що свідчить податкова звітність.

Крім того, за результатами взаємовідносин з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку -ПАТ "ПБК "Крим".

Таким чином, отримання товару та послуг за операцією з придбання яких ПАТ "ПБК "Крим" в травні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 136416,67 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. (ст. 228 ЦК України)

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Відповідачем також не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 136417,00 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 136417,00 грн. є безпідставним.

Сумуючи наведене, судова колегія вказує, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136417,00 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 136417,00 грн. з податкового кредиту травня 2011 року.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.12 по справі № 2а-2670/12/0170/18 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко