Ухвала суду № 26291931, 13.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14338/11/16/0170

13.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши матеріали справи № 2а-14338/11/16/0170 за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" та Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 15.02.12

за позовом Заступника прокурора м.Керчі (вул. Радянська 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

в інтересах Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" (вул. Орджонікідзе, 1в, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98310)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.12 позовні вимоги Заступника прокурора м.Керчі в інтересах Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" про стягнення, - задоволено частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" у дохід Місцевого бюджету м. Керч 362137,98 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.12 та прийняти нове рішення по справі яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також не погодившись з даною постановою суду, представник Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.12 та прийняти нове рішення по справі яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд першої інстанції не врахував специфіку сплати податку на доходи фізичних осіб.

Доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що податковим органом не було дотримано процедури порядку стягнення податкового боргу передбаченого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181.

11.11.2011 року Заступник прокурора м. Керчі АР Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Камиш-Бурун»заборгованості в сумі 455187,60 грн. Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств, застосованих за наслідками проведення документальних перевірок. (а.с.5-7)

Згідно виписки серії ААБ №694798 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Закрите акціонерне товариство «Камиш-Бурун»зареєстровано 21.05.1999 року Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Керчі АР Крим. (а.с.49)

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 (що діяв на час спірних правовідносин) передбачає порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п. 7.1. ст.7 Закону №889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п. 8.1.5. п. 8.1 ст. 8 Закону №889 податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір

Підпунктом 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті. При цьому порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.

Згідно з п.п. 17.1.9. п.17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону.

Згідно з п.19.2 ст. 19 цього Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Також слід враховувати, що на час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до якого відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Пунктом 4.1.1 статті 4 ПК України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

30.06.2011 року ДПІ в м. Керчі АР Крим проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт перевірки №526/23-1/30411181 від 30.06.2011 року. Відповідно акту перевірки сума заборгованості відповідача складає 455187,60 грн. (а.с.8-22)

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59ПК України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Встановлено, що позивачем на адресу відповідача скеровано першу податкову вимогу №1/268 від 23.10.2010 року на суму 85451,18 грн. за узгодженим податковим зобов'язанням станом на 22.10.10р. та другу податкову вимогу №2/289 від 25.11.2010 року на суму 85549,21 грн. за узгодженим податковим зобов'язанням станом на 24.11.10р.

Однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів дотримання позивачем порядку щодо надіслання податкових вимог за несплату заборгованості в сумі 93049,62 грн. за період січень-березень 2011 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Стосовно застосування п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, яким визначено, що на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається, у випадку її направлення за попередній період, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний пункт застосовується лише якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження. На підставі викладеного така позиція є необґрунтованою, оскільки податковий борг відповідачем в адміністративному порядку не оскаржувався та його сума внаслідок такого оскарження не збільшувалась.

Отже, враховуючи відсутність узгодження суми податкового боргу відповідача з податку на прибуток в сумі 93049,62 грн., суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Також судова колегія не приймає доводи відповідача стосовно незаконного стягнення з нього коштів, з підстав того, що сума податкового боргу за бухгалтерськими розрахунками підприємства на підставі реєстру погашення заборгованості податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб та виписок банків станом на 01.01.2012 року сплачена. Однак, дослідженими матеріалами справи зазначене не підтверджується, оскільки згідно виписок рахунків, отриманих від органів Державного казначейства (електронний реєстр розрахункових документів) за квітень 2011р. - січень 2012р., з урахуванням призначення платежу (період оплати), встановлено, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 455 187,60 грн. за період з 01.04.10р. по 31.03.11р., підприємством не перераховувалася.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Аналізуючи наведене, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.12 по справі № 2а-14338/11/16/0170 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко