Ухвала суду № 26291606, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. справа № 2а-3759/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі

за адміністративним позовом Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дніпропетровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих(далі Дніпропетровське УВП УТОС) 16.03.2010 року звернулось з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000032304/0/5480/23-4 від 11.03.2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм мате ріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 16.02.2010 року по 5.03.2010 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дніпропетровського УВП УТОС у зв'язку з поданням позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, згідно якого підприємством було заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у сумі 88 878гр., за результатами якої складено акт № 840/23-4/03288941 від 04.03.2010 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи пп. 6.2.8 п. 6.2ст. 6, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закону №168/97-ВР),, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання за листопад 2009 року на 6 395 гр.; вимог п. 1.3, 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1., 7.7.2 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2009 року на 40 019 гр.; підприємством також завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у розмірі 5 141 гр. Враховуючи абз.4 р.4 попереднього акту перевірки від 11.02.2010 року №615/23-4/03288941.

В тому ж акті відповідач зазначає, що внаслідок виявлених порушень зменшено суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування на суму - 51 555гр. Перевіркою правильності формування бюджетного відшкодування документально підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 25 614 гр.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032304/0/5480/23-4 від 11.03.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі 51 555 гр.

Із матеріалів справи вбачається, що акт проведеної перевірки від 04.03.2010 року № 840/23-4/03288941 підписаний позивачем із запереченнями від 10.03.2010 року № 124.

Згідно вказаного акту перевірки, за висновками ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, по операціям зі здаванням в оренду власного нерухомого майна всупереч пп. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон від 3.04.1997 року №168/97-ВР) позивачем нараховані податкові зобов'язання за нульовою ставкою у сумі 6 395 гр.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки АА № 227799 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управління статистики у Дніпропетровській області, одним із видів діяльності Дніпропетровського УВП УТОС є послуга за КВЕД 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна.

Згідно приписів пп. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону від 3.04.1997 року №168/97-ВР, за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно абз.2 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону від 3.04.1997 року №168/97-ВР умова щодо обов'язко вого дотримання розміру витрат на рівні 8 % ставки продажної ціни розповсюджується тільки на виготовлені товари, оскільки лише при виготовленні товарів передбачається несення витрат на їх переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік видів послуг, на які не розповсюджується дія 0 % ставки чітко визначені в пп. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону від 3.04.1997 року №168/97-ВР, а тому по операціям зі здаванням в оренду власного нерухомого майна при нарахування 0 % ставки позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому ним дотримані приписи ст. 283 Господарського кодексу України, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України щодо справляння плати за договором оренди власного нерухомого майна за домовленістю сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в вересні і жовтні 2009 року уклав з TOB "Синтез", та ПП "Буд-Владлена" договори підряду, по яким зазначені підприємства як підрядники виконали відповідні роботи, які прийняті позивачем та оплачені згідно з затвердженим кошторисом, що підтверджено договорами підряду, актами приймання виконаних робіт , платіжними дорученнями та податковими накладними з нарахованими сумами податку на додану вартість, що спростовує викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог чинного законодавства, та правильного нарахування ним податку на додану вартість за зазначений період часу.

Що стосується висновків відповідача в акті перевірки щодо відсутності фактів підтвердження сплати податку на додану вартість по ланцюгах постачання та реальності проведення господарських операцій, ,і, як наслідок, відсутності підстав щодо задоволення вимог позивача в частині надання бюджетного відшкодування та податкового кредиту ,то суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право позивача на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із контрагентів не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ , сплаченого при оплаті виконаних робіт за договорами підряду, оскільки Закон №168/97-ВР не ставить таке право позивача в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма контрагентами вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

В силу викладеного позивач не мав підстав вважати діяльність TOB "Синтез", та ПП ПП "Буд-Владлена" протиправною, оскільки на час дії угод зазначені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначені відповідачем в акті перевірки порушення заповнення актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в спростовуються приписами наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 року, яким затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві, в тому числі і "Акт приймання виконаних підрядних робіт", форма № КБ-2в, в яких не передбачені такі реквізити, як: "підрядник"; "місце складання"; "відмітка про отримання акта із запізненням"; "посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

В силу викладеного акти приймання виконаних підрядних робіт складені позивачем з дотриманням встановлених форми та змісту, а також відповідно до норм законодавства, що діяло на момент виконання зобов'язання, а саме ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 7 ст. 8, п. п. 1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.1, 2.1, 2.2, 2.4, 2.7, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Оскільки відповідно до укладених договорів підрядники позивача TOB "Синтез", та ПП "Буд-Владлена" виконували роботу в межах наданих їм Міністерством регіонального розвитку та будівництва України ліцензій, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача в акті перевірки щодо виконання ТОВ "Синтез" та ПП "Буд-Владлена" робіт, не вказаних в ліцензіях, та з порушенням ст. ст. 837, 838, 854 Цивільного кодексу України .

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова